Ізмаїльський морський торговельний порт

Ізмаї́льський морськи́й торгове́льний порт — державне підприємство у галузі морського транспорту — багатопрофільний порт, розташований в акваторії Кілійського гирла ріки Дунай. Підпорядковується Міністерству транспорту та зв'язку України. Є важливим транспортним вузлом України. Відповідно до Закону України «Про морські порти України» функції адміністрації морського порту виконує Ізмаїльська філія державного підприємства Адміністрації морських портів України (АМПУ).[1]

Ізмаїльський морський порт
Головний вхід до Ізмаїльського порту
Розташування
Країна  Україна
Розташування Ізмаїл, Одеська область
Координати 45°20′20″ пн. ш. 28°47′50″ сх. д.
Деталі
Відкритий 7 серпня (26 липня) 1813
Розмір 107,5 га
Начальник адміністрації морського порту Сергій Іванович Лапоног
Статистика
Вебсайт www.izmport.com.ua
Мапа

Кількість працівників (2009) – 2520 осіб.

Історія

7 серпня (26 липня) 1813 року в Ізмаїлі за рішенням князя Куракіна створюється карантинна контора. Ця дата вважається початком відліку портової історії. А вже 6 жовтня 1828 рокуза старим стилем Сенат дарує порту право на вільну торгівлю. На його території починає діяти митниця. Через порт Ізмаїла везли пшеницю, рибу, шерсть, сало, мед — продукцію Бессарабії. У порт заходили австрійські, англійські, турецькі, сардинські, грецькі, російські судна — до 150 суден на рік.

У результаті Кримської війни в період 1856 — 1878 років Ізмаїл входить до складу Молдовського князівства. У 1878 — повертається під владу Російської імперії. За умовами Брест-литовського мирного договору порт переходить під владу Румунського королівства.

До кінця XIX століття пристані на території порту були не облаштовані. Перша кам'яна набережна довжиною близько 300 м з пристанями для іноземних та російських торгових суден з'явилася у 1892 році.

Ізмаїльський порт названо головним портом Бессарабії у звіті головного інженера Новоросійських комерційних портів за 1893 рік — протягом року порт відвідали 418 суден, одного тільки хліба було вивезено понад 4 мільйонів пудів.

Ізмаїльський порт 1920 р.

За умовами Брест-Литовського миру з весни 1918-го Ізмаїл війшло до складу Королівства Румунія. З 28 червня 1940 року порт підпорядковується Чорноморському пароплавству у складі УРСР. У лютому 1940 року він під'єднується до мережі залізничних шляхів (станція Арциз).

З 1 січня 1945 року порт входить до Радянського Дунайського Державного пароплавства. У післявоєнні роки порт був відновлений та реконструйований (споруджені нові причали, склади, розвиток отримала механізація, порт освоював нові методи і технології переробки вантажів). З 1977 року закінчилось будівництво 2 завантажувального району.

Порт Ізмаїлу за свою двохсотлітню історію був російським, турецьким, румунським, радянським. З набуття незалежності — український — самостійне державне підприємство України зареєстровано у 1994 році.[2]

Портові потужності

Вигляд порту з Ізмаїльської фортеці

Ізмаїльський морський торговельний порт є багатопрофільним портом, здатним переробляти до 8,5 000 000 тонн вантажів в рік. Порт має в розпорядженні 24 причала. Максимальна осадка суден — 7 метрів, довжина — 150 метрів, ширина — 30 метрів. Крім того, порт має в розпорядженні навантажувальну і розвантажувальну техніку: портальні вантажопідйомні крани (вантажопідйомністю до 40 тонн) та автонавантажувальники (вантажопідйомністю до 25 тонн).

При порту функціонує база відпочинку «Портовик».

25 березня 2015 року в акваторії порту розпочалися роботи з днопоглиблення (яке перед цим проводилося тут більш ніж 6 років тому). Фахівці та земснаряд прибули до Ізмаїла з Маріуполя. За словами прес-служби Адміністрації морських портів України, глибини в Ізмаїльському порту планується довести до паспортних 4,5 м. Всього буде вийнято близько 300 тисяч кубометрів ґрунту[3].

12 червня 2015 року земснаряд «Меотида» поступився місцем іншому агрегату — установка «Інгульський» вже за десять днів наздогнала за обсягом виконаної праці свого попередника. Повідомляється, що «Інгульський» працюватиме в Ізмаїлі до 15 червня, а після працюватиме над гирлом «Бистре»[4].

Портовий флот

Портовий флот складається з:

  • буксири;
  • буксири-штовхачі;
  • бункерувальники;
  • нафтоналивні судна;
  • суховантажні баржі;
  • плавкрани;
  • катера;
  • судна спеціального призначення;
  • понтони.

Загальна кількість — 57 плавзасобів.

Портові оператори

  • ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», ТОВ «Ізмаїльський елеватор», ТОВ «Сервіспорт», ТОВ «Вілле Форте Україна».

Суб'єкти господарювання:

  • ТОВ «Ньюенерджі», ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна».

Керівництво

  • 1944 1955 — К. Боженко
  • 1955 1968 — А. Кисельов
  • 1968 1973 — Б. Щербина
  • 1973 1980 — О. Кузнецов
  • 1980 1987 — О. Тєхов
  • 1987 2011  — В.Котельний
  • 2011 2012  — Ю.Фуртатов
  • з 2012  — А.Єрохін

Сучасний стан

У січні 2019 року через зниження обсягів вантажоперевалки, порт перейшов на неповний робочий тиждень. Причинами, які не дали виконати планові показники, названо низький рівень води в Дунаї у другому півріччі, у зв’язку з чим було обмежено відвантаження в напрямку портів на середній і верхній ділянках річки. Станом на березень порт повернувся на повний робочий тиждень у зв’язку із виробничою необхідністю.[5]

Соціальна сфера: гуртожиток, готель, дитсадок, їдальня, магазини, ресторан, база відпочинку на березі оз. Ялпуг. Підприємство постійно надає благодійну матеріальну допомогу малозабезпеченим категоріям населення, інвалідам, дитячим дошкільним та медичним закладам тощо.

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.