Жук-самітник

Тіло велике, масивне, 22–35 мм. Забарвлення чорно-рудувате, блискуче, з бронзовим або зеленуватим відблиском. Передньоспинка в самців з глибокою, а в самиць з плоскою поздовжньою борозенкою і двома дрібними горбиками перед серединою.

Вся зона листяних лісів Європи на північ до межі поширення дуба (південна Швеція — Фінляндія), південна межа в Україні проходить від гирла Дунаю (Ізмаїл) на Бендери, через південь Вінницької, Кіровоградську області, Полтаву, по середній течії річки Сіверський Дінець (Святогірськ) і далі на схід до Саратова.[3] Рідкісний вид, зустрічається поодинокими особинами.

Стаціями цього виду в Україні є широколистяні ліси. Тримається здебільшого дуплистих дерев, переважно в нижніх ярусах лісів. Вдень ховається по гнилих дуплах яблунь, груш, дубів, найчастіше осокорів. Літають надвечір та вночі, інколи прилітають на світло. Комахи активні в серпні–вересні. Фітофаг, живиться соком, який витікає з дерев. Личинки розвиваються за рахунок гнилої деревини листяних порід. Генерація виду в Україні — не менше 2–3 р.

Зникає внаслідок санітарних вирубок лісу, застосування пестицидів у лісових масивах. Внесений до Червоних Книг багатьох країн Європи.

Вид розмножується та розвивається у неволі.

Видова належність східноєвропейських жуків-самітників є дискусійною. На території Європи різні дослідники виділяють 3 або 4 види жуків роду Osmoderma, серед яких O. coriarium, O. barnabita, O. eremita, O. cristinae, O. lassalei[3]

• Червона книга України