Жупа (соляна копальня)

Жу́па (прасл. *župa < *geup- від пра-і.є. *goup- — «робити склепіння», «видовбувати», «ховати»)[1] — застаріла назва (у Галичині) соляної копальні в формі криниці, а також солеварні[2][3][4].

Працівник жупи називався жупником, також жупниками звали управителів соляними жупами, які виконували адміністративні, судові та господарські функції.

Гірники, що рубають «крушець» у ходах копальні звуться «железніками»[5]. Їхніми снарядами є гострий залізний «дзюбак» (чекан, килюва), важкий молот і стрільний порох, якими розсаджують «шкалу»[5]. Проруб у вхід глубокий зовуть «збоя»[5]. Рубаний «крушець» видобувають з копальні на поверхню землі в спеціально облаштованій для цього «клеті» за допомогою «коливороту», рухомого водяною парою[5]. Крушець той, або оруб розміщують на затилок подвір'я жупного, де він собі лежить без ужитку[5]. У згаданій «клеті» можуть також спускатися гості у «шиб», отримавши від начальника тамошнього жупного уряду дозвіл бачити копальню[5].