Забруднення пластиком

Мікропластик — це пластикові шматочки розміром від 2 до 5 мм[16]. Пластикові уламки, які спочатку є мезо- або макросміттям, можуть перетворитися на мікросміття внаслідок деградації або зіткнення, що розбиває їх на ще дрібніші уламки[17]. Мікропластик можна переробити для виготовлення нових пластикових предметів, але під час виробництва він легко потрапляє у навколишнє середовище через свої невеликі розміри. Часто потрапляє до океанських вод через річки та течії[17]. Мікропластик, який лишається від очисних та косметичних засобів, називають скрабом. Оскільки мікропластик та скраби дуже малі за своїми розмірами, організми-фільтратори часто їх споживають[17].

Мікропластик потрапляє в океан випадаючи з транспортних суден або припливаючи з наземних джерел. Організація Ocean Conservancy повідомляє, що Китай, Індонезія, Філіппіни, Таїланд та В'єтнам скидають у море більше пластику, ніж усі інші країни, разом узяті[18]. За підрахунками, 10% пластмаси в океані — це мікропластик, що робить його одним із найпоширеніших видів пластикового забруднення, поряд із пластиковими пакетами та контейнерами для продуктів[19][20]. Цей мікропластик циркулює у Світовому океані і спричиняє циркуляцію стійких біоакумулюючих токсинів, таких як бісфенол А, полістирен, ДДТ та ПХБ, які мають гідрофобний характер і можуть спричинити несприятливий вплив на здоров'я[21][22].

2004 року Річард Томпсон з Університету Плімуту, Велика Британія, провів дослідження, яке виявило велику кількість мікропластику на пляжах і водах Європи, Америки, Австралії, Африки та Антарктиди[23]. Томпсон та його колеги виявили, що пластикове сміття як із побутових, так і з промислових джерел розбивається на значно менші пластикові уламки, деякі з яких мають діаметр менший за людське волосся[23]. Допоки ці уламки не з’їдають морські тварини, вони продовжують плавати на поверхні води. Томпсон передбачає, що на 1 кв. км морської поверхні плаває близько 300 000 пластикових уламків і ще 100 000 уламків на 1 кв. км лежать на морському дні[23]. 2009 року організація International Pellet Watch зібрала зразки гранул із 30 пляжів 17 країн, які потім проаналізувала на органічні мікрозабруднювачі. Було встановлено, що гранули, знайдені на пляжах Америки, В'єтнаму та Південної Африки, містять сполуки пестицидів, що свідчить про високе використання пестицидів у районах[24].

Топ-12 забруднювачів внаслідок неправильного управління пластиком

   Китай (27.7%)

   Індонезія (10.1%)

   Філіпіни (5.9%)

   В’єтнам (5.8%)

   Шрі-Ланка (5.0%)

   Таїланд (3.2%)

   Єгипет (3.0%)

   Малайзія (2.9%)

   Нігерія (2.7%)

   Бангладеш (2.5%)

   Південна Африка (2.0%)

   Індія (1.9%)

   Решта світу (27.3%)

Станом на 2018 рік у Світовий океан щороку потрапляє близько 513 мільйонів тонн пластмаси, з яких 83,1% потрапляють із наступних 20 країн: Китай — найбільший забруднювач внаслідок неправильного поводження з пластиковими відходами, який викидає в море 27,7% всіх відходів, друга Індонезія з 10,1%, треті Філіппіни з 5,9%, четвертий В'єтнам із 5,8%, п'ята Шрі-Ланка з 5,0%, шостий Таїланд із 3,2%, сьомий Єгипет із 3,0%, восьма Малайзія з 2,9%, дев'ята Нігерія з 2,7%, десятий Бангладеш із 2,5%, одинадцята Південна Африка з 2,0%, дванадцята Індія з 1,9%, тринадцятий Алжир із 1,6%, чотирнадцята Туреччина з 1,5%, п'ятнадцятий Пакистан із 1,5%, шістнадцята Бразилія з 1,5%, сімнадцята М'янма з 1,4%, вісімнадцяте Марокко з 1,0%, дев'ятнадцята Північна Корея з 1,0% і двадцяті США з 0,9%. Решта країн світу разом викидають у Світовий океан 16,9% від усіх пластикових відходів, згідно з дослідженням Jambeck et al (2015) журналу Science[25][26][27].

Усі країни — члени Європейського Союзу в сумі зайняли би 18-те місце в списку[28][29].

Дослідження 2019 року розраховувало кількість пластикових відходів внаслідок неправильного поводження в мільйонах тонн (млн т) на рік:

• 52 млн т — Азія
• 17 млн т — Африка
• 7,9 млн т — Латинська Америка та Кариби
• 3,3 млн т — Європа
• 0,3 млн т — США та Канада
• 0,1 млн т — Океанія (Австралія, Нова Зеландія тощо)[30]