Пластикова пляшка

Поліетилен високої щільності (HDPE): є найбільш широко використовувана смола для пластикових пляшок. Цей матеріал є економічним, ударостійкий, і забезпечує хороший бар'єр проникності вологи. HDPE сумісний з широким спектром продуктів, включаючи кислоти і луги, але не сумісний з розчинниками. HDPE природно прозорий і гнучкий. Хоча HDPE забезпечує хороший захист при температурі нижче точки замерзання, він не може бути використаний з продуктами нагрітими вище ніж на 71°С (160 °F) або продуктами, що вимагають герметичного (вакуумного) пакування.

Заготовки пластикових пляшок (або «преформа») перед видувним формуванням пляшки.

Поліетилен низької щільності(LDPE): Це менш жорсткий і в цілому менш хімічно стійкий, ніж HDPE, але є прозорішим. LDPE значно дорожчий, ніж HDPE.

Поліетилентерефталат : терефталат (PET, PETE або поліестер) зазвичай використовують для газованих напоїв і води. Хороша хімічна стійкість (хоча ацетон і кетони руйнують ПЕТ а кислоти та луги роблять його непрозорим та крихким) і висока ступінь удароміцності і міцності на розрив. Цей матеріал не забезпечує стійкість до високих температур, максимальна температура 71°С.

Полівінілхлорид (ПВХ): має дуже хорошу стійкість до олив і характеризується дуже низьким рівнем передачі кисню. Цей матеріал забезпечує пляшці відмінний бар'єр для більшості газів, гарну ударну в'язкість. Матеріал хімічно стійкий, але вразливий до впливу розчинників. ПВХ є відмінним вибором для зберігання салатної олії, мінеральної оливи, і оцту. Він також широко використовується для шампунів і косметичних засобів. ПВХ експонати мають слабку стійкість до високих температур і буде деформуватися при 71°С (160 °F), що робить таку пляшку непридатною для заповнення гарячими продуктами.

Поліпропілен: переважно використовують для банок з відмінним бар'єром вологи. Одна з головних переваг поліпропілену — його стабільність при високих температурах до 93 °C (200 °F). Поліпропілен придатний до обробки в автоклавах і стерилізації парою, придатний для заповнення гарячими продуктами. Поліпропілен має відмінну хімічну стійкість, але має нижчу ударостійкість при низьких температурах.

Полістирол: Пляшка зазвичай використовують з сухими продуктами, включаючи вітаміни, спеції та ін.. Полістирол не забезпечує гарні бар'єрні властивості і має погану ударостійкість.

PCR є сумішшю вторинно перероблених HDPE (в основному ємності з молока і води) з первинним HDPE. Перероблений матеріал очищають, і переробляють в єдині гранули разом з первинним матеріалом, що спеціально проводиться для створення опору до розтріскування. PCR не має запаху, але має незначний жовтий відтінок в його природному стані. Цей відтінок може бути приховано за рахунок додавання кольору. PCR легко обробляється і недорогий. Тим не менш, він не може вступати в прямий контакт з харчовою чи фармацевтичною продукцією. PCR може випускатися з різним вмістом продуктів переробки (до 100 %).

K-смоли ідеально підходять для широкого спектра пакувальних матеріалів в силу своїх: блиску, глянцю і ударостійкості. K-смоли, похідні стиролу, легко обробляються на поліетилен-обладнанні. Підходять для упаковки багатьох продуктів, але несумісні з насиченими і ненасиченими жирами і розчинниками.

Пляшки піддаються впливу фторуючого газу у вториній операції. Пляшки зовні схожі на HDPE і мають виняткові бар'єрні властивості до вуглеводнів і ароматичних розчинників. «Фтор-оброблені» пляшки чудово підходять для використання як пляшок з інсектицидами, пестицидами, гербіцидами, фотографічними хімікатами, сільськогосподарськими хімікатами, побутовими та промисловими очищувачами, електронними хімічними речовинами, медичними очищувачами і розчинниками, ароматизаторами, віддушками, ефірними оліями, поверхнево-активними речовинами, поліролями, добавками, продуктами очищення графіті, виробами для догляду за каменем і плиткою, восками, розчинники, бензином, біодизелем, ксилолом, ацетоном, гасом і багатьма іншими продуктами.