Заводський район (Запоріжжя)

Існує кілька варіантів витлумачення слова «Кічкас»: від тюркського «кис-каш» — «короткий, найбільш короткий», що, вочевидь, використовувалось для характеристики переправи, розташованої нижче порогів; від тюркського «коч-коч» — «проходи, йди».

IX — I століття до н. е. — перші поселення на схилах балки Осокорової та Кічкаської, курганні поховання скіфів та сарматів.

Х століття н. е. — описання Крарійської переправи на Шляху «із варяг у греки» (Костянтин Багрянородний), пізніше перейменована у Кічкаську.

XVII — XVIII століття — розташовано редути Війська Запорозького, яке захищало Кічкаську переправу та верф.

Кінець XVIII століття — після зруйнування Запорізької Січі (1775 рік) землі між балками Осокоровою та Кічкаською потрапили в рангову дачу Павла Потьомкіна; вперше згадується «слобода Кічкас або Кічка в гирлі балки Кічкаської».

1789 рік — розташована колонія німецьких переселенців «Ейнлаге» біля Кічкасу.

1798 рік — Павло-Кічкас стає володінням Еммануїла Івановича Марка, який став на початку XIX століття на чолі дворянства у м. Олександрівськ.

1858 рік — в селі Павло-Кічкас нараховувалось 413 селян та 33 двори. На початку XIX століття 1263 селянина у 165 дворах, працювало 3 млина та кузня.

1904–1908 роки — завершено Кічкаський міст, збудований за проєктом інженера Ф. В. Лата на місці Кічкаської переправи. Міст мав єдину арку, протяжністю 336 м та найбільшим на той час у Європі прольот у 190 м.

1904–1919 роки на території сучасного Запорізького порту знаходився курорт Александрабад[3], заснований німцем Нібуром. Санаторій мав власні водогін, електростанцію, центральне опалення. В околицях на скелі була встановлена гранітна скульптура Тараса Бульби за авторства олександрівського майстра Якова Лібмана. Біля цієї скелі на березі Дніпра була печера, яку називали печерою Тараса Бульби. У 1919 році санаторій зруйновано місцевими анархистами з загону Марусі Нікіфорової.

1927–1928 роки — розпочато будівництво Дніпровської гідроелектростанції та комплексу чорної і кольорової металургії — Дніпрокомбінату.

1927–1937 роки — будівельники ДніпроГЕСу та металургійного комплексу мешкали в 10-му та 11-му (Павло-Кічкас), 7-у, 8-у і 9-у робочих селищах.

1932 рік — з відкриттям ДніпроГЕСу затоплені водами Дніпра балки Осокорова і Кічкаська, сільце Павло-Кічкас. Утворений півострів з робочим селищем на ньому.

1932–1937 роки — початок випуску продукції підрозділами Дніпрокомбіната — заводами «Дніпроспецсталь», «Запоріжсталь», алюмінієвим, електродним, феросплавним, коксохімічним, вогнетривким, титано-магнієвим комбінатом та іншими.

1941 рік (серпень-вересень) — евакуація підприємств району.

1943–1955 роки — відродження металургійного комплексу, забудова району дво- та триповерховими будинками.

1954 рік — відкрито трамвайний рух, який зв'язав район з центральною частиною міста.

23 травня 1969 року — Указом Президії Верховної Ради Української РСР в м. Запоріжжя утворений Заводський район, який був виділений з території Орджонікідзевського району (з 19 лютого 2016 року — Вознесенівський район). До складу нового району увійшли Павло-Кічкас, Запоріжжя-Ліве, 11-й і 13-й селища, промислові майданчики заводів навколо «Запоріжсталі».

Новий район по-швидкому намагалися долучити до цивілізації. На Павло-Кічкасі «Запоріжсталь» розпочала будувати їдальню на 240 місць (витрати склали на той час 200 тис. карбованців). На перших поверхах житлових будинків відкрили пиріжкові, бульйонні, кулінарії. Титано-магнієвий комбінат збудував стадіон «Титан», а на вулиці Соціалістичній побудований двоповерховий дитячий плавальний басейн. Було відкрито АТС на 10 тисяч номерів. На вулицях Орджонікідзе, Алмазній і Посадочній були побудовані житлові будинки. Створено сквер з алей, які вимостили плиткою. Проклали другу гілку Південного шосе: встановили опори і проклали двосторонній кабель для пуску тролейбусів, а також було споруджено другу смугу для транспорту по вулиці Діагональне шосе та розширили Північне шосе.

У цьому районі зосереджена більшість великих промислових підприємств міста, зокрема алюмінієвий комбінат, Запоріжсталь, «Запоріжкокс», Дніпроспецсталь, ВАТ «Запорізький завод феросплавів», ВАТ «Запоріжвогнетрив», ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та інші, завдяки чому район і отримав свою назву. До складу району входить також житловий масив Павло-Кічкас, історія якого пов'язана Кічкаською переправою, відомою ще з давніх часів.

У районі нараховується 11 шкіл, 13 дитсадків, 2 школи-інтерната, 3 профтехучилища та технікуми.

Працюють 2 Палаци культури, Будинок дитячої та юнацької творчості, включно з кімнатою школяра «Надія», 26 гуртків технічної творчості Клубу дитячої технічної творчості ПК «Металургів» ВАТ «Запоріжсталь», дитяча музична школа, 2 бібліотеки, народний молодіжний театр «Борисфен».

До складу фізкультурно-оздоровчого комплексу входить 7 окремих спортивних споруд: фізкультурно-оздоровчий комплекс та спортивний майданчик зі штучним покриттям, плавальний басейн, зал боксу та шейпінгу, стадіон «Титан», підлітковий оздоровчий комплекс, зала атлетичної гімнастики «Здоров'я», дитячо-юнацька спортивна школа № 11.

• Заводський район на Google-maps