Задерацький Всеволод Петрович

Народився в сім'ї чиновника залізниці, уродженця Київської губернії. Після закінчення гімназії в Курську вступив на юридичний факультет Московського університету і в Московську консерваторію. Навчав музики цісаревича Олексія (1915—1916). Після закінчення університету (1916) був призваний до армії — брав участь у Першій світовій війні. У 1918—1920 — в армії Денікіна.

Згодом продовжив навчання у Іпполітова-Іванова і Танєєва, закінчив консерваторію в 1923. Жив у Рязані. З середини 1920-х років почав виступати як піаніст, дав безліч сольних концертів, виступав разом з відомим басом Григорієм Пироговим.

У 1926 був заарештований, ув'язнений у рязанській в'язниці, все написане композитором до цього часу було знищено[4]. У 1929 отримав дозвіл жити і працювати в Москві, з 1930 значився штатним композитором Всесоюзного радіо, значився в творчому об'єднанні АСМ (у 1932 було ліквідовано). У цей період були написані опера «Кров і вугілля» (не збереглася), симфонія «Фундамент», цикли фортепіанних мініатюр «Мікроби лірики» (1928), «Зошит мініатюр» (1929), «Порцелянові чашки» (1932), Лірична Симфонієта (1932), вокальний цикл для баса «Гротеск Іллі Сельвінського» (1931). Піддавався критиці за формалізм.

У 1934 був висланий до Ярославля, заочно навчався в ҐІТІСі. У березні 1937 заарештований у Ярославлі, ув'язнений терміном на 6 років без права листування. У липні 1939 звільнений у зв'язку із закриттям справи. На початку 1940 повернувся до Ярославля.

На початку Другої світової війни евакуйований із сім'єю до міста Мерк (Казахстан), потім — до Краснодара. З 1945 жив у Житомирі, в 1946—1948 знову повернувся до Ярославля. Був делегатом першого З'їзду радянських композиторів (1948). З 1949 і до кінця життя жив у Львові, працював у консерваторії. Виступав як піаніст з сольними концертами у Львові, Дрогобичі, Коломиї. Крім фортепіанних творів, ним у ці роки були створені концерти для скрипки і домри, симфонія до мінор, хорова сюїта і низка інших творів.

Помер у Львові, похований на 64 полі Личаківського цвинтаря.

Всеволод Всеволодович Задерацький (1935) — музикознавець, професор Московської консерваторії.

Ростислав Всеволодович Задерацький — після революції в Росії (1917) разом із матір'ю виїхав до Франції. Брав участь у французько-німецькій війні 1939—1940, сидів у німецькому концтаборі.

Симфонічні та вокально-симфонічні

• Опера «Валенсіанська вдова» (за Лопе де Вегою, 1934)
• Симфонія (1952)
• Дві камерні симфонії (1931, 1932)
• Два концерти для фортепіано (оркестровка Мирослава Скорика та Богдани Фроляк),

Для фортепіано

• «24 прелюдії» (1933—1934)
• «24 прелюдії і фуги» (1937)
• 5 програмних циклів
• 2 дитячі фортепіанні концерти на українські теми

Для хору

• «Косенкові» (1948)
• Сюїта на народні слова

Вокальні твори

• «De profundis» (1940)
• «Поема про солдата» (1946)

Інше

• «Український концерт» для домри (1948)

• Григорій Храмов. Симфонія за колючим дротом. Розповідь про композитора, який створив на Колимі і виніс iз ГУЛАГу унікальний музичний опус, написаний там на телеграфних бланках // Україна молода, № 154, 23.10.2013
• Nemtsov J. «Ich bin schon längst tot». Komponisten im Gulag: Vsevolod Zaderackij und Aleksandr Veprik // Osteuropa, 2007, № 6
• Калужский М. Репрессированная музыка. — М.: Издательский дом «Классика-XXI», 2007
• Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.