Зальцитабін
Зальцитабі́н (міжнародна транскрипція ddC) — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази для прийому всередину. Зальцитабін уперше синтезований у 60-х роках ХХ століття американським ученим Джеромом Горвіцем[1][2] Подальші дослідження препарату, які довели його ефективність проти вірусу СНІДу, проводились науковцями Національного інституту раку США Самуелем Бродером, Робертом Яркоуном та Хіроакі Міцуя, а ліцензію на випуск препарату Національний інститут охорони здоров'я США видав компанії Hoffmann-La Roche.
 | |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 4-amino-1-((2R,5S)-5-(hydroxymethyl)tetrahydrofuran-2-yl)pyrimidin-2(1H)-one | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | J05 |
| PubChem | |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C9H13N3O3 |
| Мол. маса | 211,218 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 80% |
| Метаболізм | гепатичний(незн.) |
| Період напіврозпаду | 1-3 год.(з крові) |
| Виділення | Нирки, фекалії |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності | |
| Лег. статус | |
| Використання | перорально |
Фармакологічні властивості
Зальцитабін — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази. Механізм дії препарату полягає в утворенні активного метаболіту — дидеоксицитизину 5-трифосфату, що інгібує фермент вірусу ВІЛ зворотню транскриптазу та інгібує α-, β- та γ-ДНК-полімерази. Зальцитабін активний до вірусу імунодефіциту людини І та ІІ типу та виявляє активність до ДНК-полімерази людини.
Фармакокінетика
Зальцитабін при прийомі всередину швидко всмоктується, максимальна концентрація в крові досягається протягом 48 хвилин. Біодоступність препарату при прийомі всередину складає 80 %. У клітинах зальцитабін фосфорилюється до активного метаболіту — дидеоксицитизину 5-трифосфату, що має подовжений час напіввиведення (2,6—10 год. з клітини). Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зальцитабін проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат в незначній кількості (15 %) метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Зальцитабін виводиться з організму переважно нирками в незміненому вигляді, частково виводиться з калом. Період напіввиведення препарату складає 1—3 годин, при порушенні функції нирок цей час може збільшуватись.
Показання до застосування
Зальцитабін застосовувався в складі комбінованої терапії для лікування ВІЛ-інфекції у дорослих та для профілактики професійного зараження ВІЛ медичними працівниками при аварійних ситуаціях. Монотерапію препаратом не застосовували в зв'язку з швидким розвитком резистентності вірусу ВІЛ до препарату.
Побічна дія
При застосуванні зальцитабіну можливі наступні побічні ефекти[3]:
- З боку шкірних покривів — часто (1—10 %) висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, підвищена пітливість; нечасто (0,1—1 %) алопеція.
- З боку травної системи — часто (1—10 %) нудота, блювання, діарея або запор, зниження апетиту, біль у животі, виразковий стоматит, відрижка, метеоризм; нечасто (0,1—1 %) гастрит, глосит, фарингіт, збільшення слинних залоз, езофагіт, панкреатит, гепатит, жовтяниця, шлунково-кишкові кровотечі, геморой, виразки прямої кишки.
- З боку нервової системи — дуже часто (більше 10 %) периферичні нейропатії та неврити; часто (1—10 %) головний біль, головокружіння; рідко (0,01—0,1 %) тремор, судоми, парестезії, астенічний синдром, шум у вухах, порушення слуху, порушення зору, біль в очах, ксерофтальмія.
- З боку опорно-рухового апарату — часто (1—10 %) артралгії, міалгії; нечасто артрит, міозит, оссалгії, загострення подагри.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1—10 %) біль у грудній клітці;рідко (0,01—0,1 %) тахікардія, аритмії, кардіоміопатія, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, фібриляція передсердь.
- З боку сечовидільної системи — рідко (0,01—0,1 %) поліурія, часте сечовиділення, набряки, ниркова недостатність, токсична нефропатія.
- Інші побічні ефекти — часто (1—10 %) гарячка, кахексія; рідко ліподистрофія, лактатацидоз, кашель, ціаноз.
- Зміни в лабораторних аналізах — часто (1—10 %) анемія, еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія; рідко підвищення активності амінотрансфераз, лужної фосфатази, амілази у крові, гіперглікемія, гіперурикемія.
Під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії у хворих зростає ймовірність лактатацидозу та гепатонекрозу. При проведенні ВААРТ у хворих зростає ймовірність розвитку гіпертригліцеридемії, гіперхолестеринемії, інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперлактемії. Під час проведення ВААРТ зростає ймовірність синдрому відновлення імунної системи із загостренням латентних і ВІЛ-асоційованих інфекцій.
Протипоказання
Зальцитабін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, панкреатиті, периферичній невропатії, важкій нирковій та печінковій недостатності, тяжкій серцевій недостатності або кардіоміопатії, вагітності та годуванні грудьми, алкоголізмі, дітям до 13 років.
Форми випуску
Зальцитабін випускався у вигляді таблеток по 0,375 та 0,75 г. Випуск препарату припинений із 31 грудня 2006 року.[4]
Примітки
- J. P. Horwitz, J Chua, M DaRooge (1966). Nucleosides. IX. The formation of 2′,3′-unsaturated pyrimidine nucleosides via a novel β-elimination reaction. Journal of Organic Chemistry 31: 205. PMID 5900814. doi:10.1021/jo01339a045. (англ.)
- Oral account of the history of AZT, d4T and ddC by Jerome Horwitz and Hiroaki Mitsuya in the documentary film I am alive today — History of an AIDS drug (англ.)
- http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1382 (рос.)
- HIVID (zalcitabine) tablets. Dear Health Care Professional Letter. (June 2006) (англ.)