Залізняк Микола Кіндратович
Микола Кіндратович Залізняк (1888, Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія — 1950, СРСР) — український політичний і громадський діяч, публіцист, дипломат. Доктор філософії. Один із діячів українського соціал-революційного руху, організатор студентських громад у Києві і Львові. Один із засновників СВУ (1914), Очолював Закордонний комітет українських соціалістів-революціонерів.
Залізняк Микола Кіндратович | |
---|---|
Залізняк Микола Кіндратович | |
| |
Народився |
1888 Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія |
Помер |
1950 Перм, Російська РФСР, СРСР |
Країна | УНР, Австрія Російська імперія |
Національність | українець |
Діяльність | Дипломат |
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Посада | посол УНР в Австрії |
У шлюбі з | Олена Залізняк-Охримович |
Діти | Олена Весоловська |
Жертва сталінського терору.
Життєпис
Народився в Мелітополі, в сім'ї вчителя математики. З 1905 року — член партії соціалістів-революціонерів. Працював в організаціях Таврійської губернії і Києва. Член Київської «Просвіти». Працював в її видавничої комісії як рецензент (1906—1907), друкувався в газеті «Рада».
Ініціатор скликання 1-го з'їзду Української партії соціалістів-революціонерів в 1907 році. Делегований фракцією есерів Київського університету до Ради студентських представників. 4 червня 1907 за організацію студентських виступів був заарештований, виключений з університету і засуджений на довічне заслання в Сибір.
У 1907 втік з київської Лук'янівської в'язниці, в 1908 році емігрував до Львова.
Вивчав філософію у Львівському університеті; працював практикантом археологічного відділення Музею Наукового товариства імені Шевченка.
У 1909 — голова Української студентської спілки. Кореспондент газет «Село» (1909—1910), «Засів» (1912), журналу «Рідний край» (1910—1911).
Автор статей з історії, археології та сучасної політики, а також рецензій на праці Михайла Грушевського, Северина Даниловича, Дмитра Донцова, Петра Стебницького, Микола Сумцова та ін. в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (1909—1913), «Літературно-науковий вісник» (понад 40 Публікацій, 1907—1913), «Украинской жизни».
У 1914 став одним із засновників «Спілки визволення України», з якої незабаром вийшов, очоливши Закордонний комітет Української партії соціалістів-революціонерів в Відні, де також вів активну публіцистичну та видавничу діяльність (1914—1918). Перекладач наукової, політичної та художньої літератури з німецької та французької мов (К. Біхера, Вільгельм Віндельбанда, Франсуа́ Ола́ра та ін.).
Брав неофіційну участь як посередник між делегаціями Української Народної Республіки, Німеччини та Австро-Угорщини на мирних переговорах у Брест-Литовську в січні-лютому 1918 р. Весною 1918 р. заснував у Стокгольмі (Швеція) Українське інформаційне бюро.
У 1919—1920 — посол УНР у Фінляндії, а в 1920—1921 — посол УНР в Австрії.
Восени 1920 року в Відні постановою 3-й конференції УПСР був виключений з партії есерів. 4 січня 1921 році на установчих зборах Всеукраїнської національної ради його було обрано секретарем.
З 1921 — в еміграції — професор Українського вільного університету в Празі.
У 1927—1928 — головний редактор газети («Діло» Львів). Через проукраїнськість статей був змушений покинути Польщу і повернутися до Австрії, оскільки мав громадянство цієї країни. Продовжував видавничу і творчу діяльність у Відні.
У 1945 заарештований радянськими спецслужбами та засуджений до 15 років ув'язнення.
Помер в 1950 в тюрмі у місті Перм.
Автор публікацій
- Про український рух у Київському університеті. «Рада», 1907, № 40;
- Велика селянська війна в 1525: (з історії німецьких селян). Львів, 1908;
- Як французькі селяне собі землю добували. Львів, 1909;
- Оповідання з історії української землі (нариси стародавньої культури), кн. 1-2. Львів, 1909-11;
- Російська Україна і її відродження. Львів, 1910;
- Новий курс західно-європейської археології. «ЗНТШ», 1911, т. 106;
- Філософія історії Г. Рікерта. В кн.: Студії з поля суспільних наук і статистики / НТШ. Львів, 1912;
- Король та народ (картина з історії Англії). Львів, 1913;
- Велика французька революція, кн. 1. Львів, 1914;
- Головні федерації сучасного світу. Львів, 1914;
- Українці, Росія й війна: Замітки й матеріали. Б/м, 1915;
- Самостійна Україна — соціалістичне гасло? 1917;
- Державний устрій Німеччини. К., 1918;
- Нариси про національне питання. К., 1918;
- Сучасна велика індустрія і її значення. К., 1918;
- Оповідання з історії Української землі. К., 1919;
- Моя участь у мирових переговорах в Берестю-Литовському. В кн.: Берестейський мир: Спомини та матеріали. Львів, 1928;
- Діти кам'яної доби. Львів, 1929;
- Як люди до кращого життя доходили: Нариси з загальної історії людської культури. Львів, 1929.
Джерела та література
- Г. П. Герасимова. Залізняк Микола Кіндратович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 240. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Г. В. Стрельський. Залізняк Микола Кіндратович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Література
- В. М. Матвієнко. Залізняк Микола Кіндратович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
Попередник: | Посли України в Австрії 1921 |
Наступник: |
Сидоренко Григорій Микитович | Коцюбинський Юрій Михайлович |