Залізняк-Охримович Олена Юліанівна

Народилась в с. Сенечів Долинського повіту (Галичина) в сім'ї священика. Брат Володимир Охримович - відомий український адвокат, етнограф, фольклорист, культурний та громадсько-політичний діяч. з 1896 по 1899 рр. провчилась в народній школі, в Стрию. У 1905 р. Закінчила академічну гімназію у Львові, а в 1906 вступила до Львівського університету на філософський факультет, де студіювала українську мову й латину. 1907 студенткою стала членкинею Кружка українських дівчат, співредакторкою жіночого журналу «Мета». Брала участь у діяльності Студентського союзу, товариства "Академічна громада", "Просвіта". 1909–1914 була членкинею Жіночої громади. Була членом нелегального Комітету Української молоді, завданням якого було вести боротьбу за українізацію Львівського університету.

Вела курси неграмотних в «Просвіті» та читальнях Львівського повіту, а також у «Кружку ім. Ганни Барвінок» проводила курси української мови для учнів польських шкіл.

За прикладом старшого брата Володимира Охримовича вивчала народні звичаї та обряди Бойківщини, записувала фольклор. Зокрема, в с. Волосянка Сколівського району, де жила її старша сестра Ольга Ревакович, вивчала похоронно-поминальні традиції та обряди, що виконувалися при померлому. 1910 року в Етнографічних збірниках НТШ був надрукований її нарис про голосіння. Два роки працювала в Музеї Шептицького, де впорядковувала цінну збірку вишивок із Наддніпрянщини.

У 1910 році вийшла заміж за Миколу Залізняка, політичного емігранта родом з Мелітополя.

Після закінчення університету (1913 р.) Олена Охримович учителювала в гімназії Сестер василіянок та в учительській семінарії Українського педагогічного товариства.

На початку 1915 року Олені Охримович-Залізняк вдалося перебратися через Червоний Хрест до Відня, де сформувався великий осередок українського життя і де тоді перебував її чоловік. У Відні народилось двоє дітей – Оленка (1917) та Юліан (1919). У 1920 у Відні ініціювала і заснувала першу жіночу організацію в українській діаспорі — Український жіночий союз, 1921 заснувала секцію студенток товариства «Січ», працювала у Комітеті допомоги пораненим і полоненим воякам, брала активну участь в Українській Секції Ліги Миру і Свободи.

Разом з чоловіком, дипломатом Української Держави, працювала у Гельсінкі (Фінляндія) й Львові. 1927 з сім'єю переїхала до Львова. Олена Залізняк працювала директором фахової школи в жіночому кооперативі «Труд», була членом редколегії журналу «Нова хата», на сторінках львівського двотижневика «Жінка» друкувала матеріали про жіночу фахову освіту, фізичне виховання молоді, кооперативну справу. Микола Залізняк на той час працював редактором газети «Діло» (1927–1928).

За три дні до початку Другої Світової війни Олена Залізняк з дітьми виїхала до Відня. Працювала перекладачем у Військовому Віденському Округу. Син Юліан був призваний до німецької армії, воював на східному фронті, 25 липня 1941 року дістав важке поранення під Києвом (втратив руку) і за клопотаннями Олени Залізняк повернувся на лікування у Відень. Дочка Олена вийшла заміж за Богдана Весоловського, композитора-пісняра, під танго і фокстроти якого у 30-х роках танцював чи не увесь україномовний Львів. В роки війни у них народилися двоє синів, Олена Охримович жила з дочкою та допомагала доглядати внуків. Микола Залізняк був на той час під наглядом гестапо, навіть деякий час був заарештований і, тому родина вирішила не наражатись на небезпеку і жила окремо. Під час бомбардування Відня в кінці 1944 року Олена Залізняк чудом залишилась жива – дочка попросила зійти з нею до підвалу, щоб допомогти занести хвору дитину. В руїнах будинку загинула сестра Богуслава Мацілинська, яка на той час проживала у Олени Залізняк. У 1945 році радянські спецслужби заарештували Миколу Залізняка, він був засуджений до 15 років ув’язнення. У 1950 році він помер у тюрмі м. Перм.

• Світова федерація українських жіночих організацій
• Український жіночий союз
• Богдан Весоловський

• Веселова О. М. Залізняк Олена Юліанівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

• Залізняк О. З давно минулого : спогади про Софію Русову / Олена Залізняк // Софія Русова: з маловідомого і невідомого. – Івано-Франківськ, 2007. – Ч. 2. : «Сеньорка українського жіноцтва…». – С. 305–311.
• Залізняк О. Участь Українців в інтернаціональній літній школі в Подебрадах / Олена Залізняк // Софія Русова: з маловідомого і невідомого. – Івано-Франківськ, 2007. – Ч. 2. : «Сеньорка українського жіноцтва…». – С. 172–174.
• Залізняк О. У місті Стрию при кінці минулого століття : (спомин) / Олена Залізняк // Стрийщина : іст.-мемуарний зб. – Нью-Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. – Т. 2. – С. 429–437.
• Залізняк О. Рушничок / Олена Залізняк // Наше життя = Our life. – 1969. – № 8. – С. 7–8; № 9. – С. 9–10.
• Залізняк-Охримович Олена Юліанівна // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2010. – Т. 10. – С. 194–195.
• Залізняк Олена Юліанівна // Енциклопедія історії України. – Київ, 2005. – Т. 3. – С. 241.
• Олена Залізняк // Нагачевська З. Педагогічна думка і просвітництво в жіночому русі Західної України (друга половина ХІХ ст.–1939 р.) / Зіновія Нагачевська. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 288–291.
• Залізняк (Охримович) Олена // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття / Володимир Полєк, Дмитро Дзвінчук, Юрій Угорчак. – Івано-Франківськ, 1999. – Т. 2. – С. 158.
• Олена Залізняк // Наше життя = Our life. – 1956. – № 6. – С. 15.
• Пазуняк Н. Прирікаємо / Н. Пазуняк // Наше життя = Our life. – 1969. – № 7. – С. 15–16.
• Залізняк Ю. Олена Залізняк : спогади в соту річницю дня народження / Юліян Залізняк // Наше життя = Our life. – 1986. – № 5. – С. 12–14; № 6. – С. 11–12

• В. А. Передирій. Залізняк-Охримович Олена Юліанівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.