Збройні сили Швеції

Збройні сили (ЗС) складаються з сухопутних військ, ВПС і ВМС. Вище керівництво здійснює уряд, безпосереднє — головнокомандувач Збройними силами. Загальна чисельність ЗС близько 68 тис. осіб (1977 р.). Комплектуються вони за законом про військову повинність. Термін дійсної військової служби в сухопутних військах 7,5-15 місяців, у ВПС — 8-15 місяців, у ВМС 10-17,5 місяців.

• Сухопутні війська (близько 46 тис. осіб) мають 50 піхотних, артилерійських, бронетанкових та інших навчально-мобілізаційних полків і окремих батальйонів, на базі яких у воєнний час розгортаються бригади і окремі батальйони.
• ВПС (близько 10 тис. осіб) налічують понад 30 різних ескадрилей (близько 600 бойових літаків) і 10 вертолітних груп (по 2-4 вертольоти в кожній).
• ВМС (близько 12 тис. осіб) мають 17 підводних човнів, 6 ескадрених міноносців, 6 фрегатів, близько 40 торпедних катерів, 16 патрульних катерів, 3 мінних загороджувачі, понад 30 різних тральщиків, коло 65 мобільних і стаціонарних частин берегової артилерії. Військово-морські бази: Хорсфьорд (Стокгольмські шхери), Карлскруна, Гетеборг й інші. Багато укриттів для кораблів перебувають в скелях. Зброя у всіх видів ЗС шведського та іноземного виробництва.

Політика суворого шведського нейтралітету зумовила високий рівень готовності Швеції до бойових дій, але в зв'язку з припиненням холодної війни в 1990-х роках збройні сили даної країни були скорочені.

• У 1997 р. налічувалося трохи більше 53 тисяч військовослужбовців і близько 570 тисяч військових у запасі.
• З 2010 р. скасована загальна військова повинність, відбувся перехід до професійної армії[5].

Від 2018 року через російську збройну агресію та фактичне загострення Другої холодної війни у Швеції мають намір збільшити чисельність армії з 50 тисяч до 120 тисяч військовослужбовців до 2035 року, а також збільшити загальний оборонний бюджет з 53 млрд крон ($6.5 млрд) на рік до 115 млрд.[6]

Шведські збройні сили мають чотири основні завдання[7]:

• Захист територіальної цілісності Швеції;
• Захист країни у разі нападу іноземної держави.
• Підтримка громадянського суспільства у разі стихійних лих (повінь тощо).
• Для розгортання сил у міжнародних операціях на підтримання миру.

Швеція прагне мати можливість залишатися нейтральною в разі війни[8]. Проте, Швеція співпрацює з іншими зарубіжними країнами. Як член Європейського Союзу, Швеція виступає як провідна країна для бойових груп ЄС[9], а також має співробітництво та спільні навчання з НАТО в рамках членства у Партнерстві заради миру і в Раді Євро-Атлантичного Партнерства[10]. У 2008 р. розпочата співпраця між Північними країнами на розширення можливості спільних дій, і це призвело до створення Північного оборонного співробітництва (NORDEFCO — англ. Nordic Defence Cooperation)[11][12]. При розширенні військового співробітництва заради оборонних позицій у 2009 р. Швеція заявила, що не залишиться пасивною у разі, якщо Північні країни або члени Європейського Союзу піддаватимуться нападу[13].

Нещодавні політичні шведські рішення підкреслили волю до участі в міжнародних операціях, що стали короткостроковими навчаннями та придбанням досвіду[14][15][16]. Однак, після 2008 р. збройного конфлікту у Південній Осетії черговий раз переконали в цьому. До цих пір більшість підрозділів не може бути мобілізована протягом одного року, якщо виникне така необхідність. У 2009 році міністр оборони Швеції заявив, що в майбутньому всі збройні сили повинні бути повністю мобілізовані протягом одного тижня[17].

Юстина Ґотковська, фахівець аналітичного центру східних досліджень (пол. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia) вважає, що військові навчання Аврора-17, які відбувались 11-29 вересня 2017 року водночас з Російсько-білоруськими навчаннями Захід-2017, окрім того, що стали одними з найбільших навчань з 1993 року, мали послужити чітким сигналом про готовність Збройних сил Швеції стати на захист країни у випадку збройної агресії з боку Росії. Сценарій навчань істотно відрізнявся від попередніх років, та був побудований навколо задачі захисту країни від нападу іншої (на відміну від контр-терористичних навчань попередніх років). Під час навчань були відпрацьовані сценарії отримання військової допомоги з боку союзників та країн-членів НАТО[18].

Навчання Аврора-17 стали важливим етапом реалізації оборонної стратегії на 2016—2020 ухваленої в 2015 році. Ця стратегія кардинально змінила напрям розвитку збройних сил: з експедиційного корпусу в бік збройних сил, зосереджених на обороні власної країни[18].

Миротворча діяльність здійснюється шведськими військами в «блакитних шоломах» в рамках Організації Об'єднаних Націй (ООН). З кінця 2001 р. Швеція є членом Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF), що функціонують під егідою ООН в Афганістані, бере участь у миротворчій місії ООН і ОБСЄ в Грузії, місії ООН в Індії та Пакистані, а також миротворчих операціях у Косово, на Близькому Сході, Непалі, Сомалі, Судані. У 1994 р. Швеція приєдналася до програми «Партнерство заради миру», створеної за ініціативи НАТО, в рамках якої є асоціативним членом Ради Євроатлантичного Співробітництва (РЄАС). У форматі даної організації здійснюється спільна миротворча діяльність на Балканах, в Афганістані, а також боротьба з міжнародним тероризмом. На території Швеції знаходяться навчальні центри програми Партнерство заради миру (швед. Kungsäng, на північ від Стокгольма), де відбувається підготовка миротворчих сил, фахівців з рятувальних та гуманітарних операцій.

Участь Збройних Сил Швеції у операціях в світі (квітень 2008 р.)[19]

Діаграма, що показує розмір збройних сил Швеції у 1965–2010 рр.: Жовтий = число повітряних сил, синій = кількість піхотних полків; червоний = кількість артилерійських полків, зелений = число берегової артилерії та десантних полків.

• 
  Офіцер ЗС Швеції
• 
  Солдати ЗС Швеції

У 2008 р. у статті на основі докторської дисертації, вчений Карл Іден (швед. Karl Ydén) з університету Гетеборгу дав аналіз в описі шведських збройних сил, щодо кар'єри для реєстрових офіцерів у першу чергу у мирний час, бюджетні витрати (кошти платників податків), дослідження фактичних військових дій, характер управління військами командуванням, організація розвитку армії і флоту, ступінь ефективності використання ресурсів у війську тощо. Що мало неабияке значення для прийняття рішень Уряду Швеції та законодавчої ініціативи Риксдагу[20][21].

• Мельник Олексій, Чернова Алла, «Нові виклики та загрози вимагають нових підходів до оборони: досвід Швеції», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 36-39;
• Пашков Михайло, «Шведська модель безпеки, миролюбний, добре озброєний нейтралітет», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 40-43;
• Мартов И. Вооруженные Силы Швеции (рус.) // Зарубежное военное обозрение. — М.: «Красная Звезда», 1999. — В. 631. — № 10. — С. 6-11. — ISSN 0134-921X (рос.)
• «Швеция» — Большая советская энциклопедия (рос.)