Звіробій великий

Звіробій великий[1] (Hypericum ascyron L.) багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних.

Звіробій великий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Hypericaceae
Рід: Звіробій (Hypericum)
Вид:
Звіробій великий (H. ascyron)
Біноміальна назва
Hypericum ascyron
Підвиди

Hypericum ascyron subsp. gebleri  (Ledeb.) N.Robson
Hypericum ascyron subsp. pyramidatum  (Aiton) N.Robson

Синоніми

Ascyrum tetragonum Moench.

Біологічний опис

Звіробій великий на горі Ібукі, префектура Сіґа, Японія
Звіробій великий на поштовій марці СРСР 1960 року

Багаторічники з прямим чотиригранним стеблом заввишки до 120 см, іноді трохи гіллястим у верхній частині. Листя супротивні, довгасто-яйцеподібні, обіймають стебло, гоструваті, довжиною до 6-10 см, знизу сизі, цілокраї, з численними залозками, що просвічують. Квітки правильні, з подвійною оцвітиною, п'яти-членні, так само, як і у всіх інших видів цього роду. Квітки дуже великі, до 4,5-8 см в поперечнику, одиночні або по 3-5 на кінцях гілок. Чашечка глибокоп'ятироздільна, в 2-3 рази коротше віночка; чашолистки яйцеподібні, тупуваті, завдовжки близько 1,5 см, рідше подовжені — до 4 см. Віночок з п'яти жовтих пелюсток. Тичинки численні, поєднані в 5 пучків. Зав'язь верхня, п'ятигніздова, коричнева, завдовжки 5-7 мм. П'ять зрощених при підставі стовпчиків. Плід коробочка, видовжено-яйцеподібна завдовжки до 2 см, коричневого кольору. Насіння довгасті, довжиною 1,5 мм, коричневого кольору, з плівчастим крилом. Цвіте у червні — липні.

Поширення та умови зростання

Росте в березових і сосново-березових лісах, в заростях чагарників, по берегах річок і озер у Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході Росії (у південних районах), у Північній Америці, Кореї, Японії та Китаї.

Використання

Нестійкий до випасу, але скошування переносить добре. Всі частини рослини отруйні, худоба його не поїдає. Однак ряд дослідників сумніваються в отруйності цієї рослини, так як алкалоїди в ньому не виявлені. Листя і пелюстки звіробою заварюють і п'ють.

З лікувальною метою використовується трава (стебла, листя, квіти). Рослина містить кверцетин, кверцитрин, гиперін, фенолкарбонові кислоти та їхні похідні (кавову, хлорогенову), ефірну олію, дубильні речовини, лейкоцианідини. Траву у вигляді настою і відварів використовують у народній медицині при головному болю, запамороченнях, серцебитті, як протисудомне при еклампсії і як сечогінний засіб, а також при гастритах і панкреатитах, коріння вважається таким, що зміцнює шлунок і протигарячковим засобом; насіння вживають при малярії, золотусі, наривах, при регулюванні менструального циклу, сечогінний, протигарячковий засіб і протиотруту. З трави готують ванни, використовувані при ревматизмі.

Відвар з трави п'ють при кровохарканнях, кривавій блювоті, кровотечах з носа, маткових кровотечах, гепатитах. Зовнішньо густий відвар з довільної кількості трави або сік, вичавлений з свежезмеленної рослини, використовують у вигляді примочок і розтирань, при зовнішніх травматичних кровотечах, опіках, екземі, гнійних ранах.

Квітки забарвлюють тканини в червоний і жовтий кольори.

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.