Ненормативна лексика

Слово «матюки» (рос. мат), очевидно, пов'язане з іменником «мати»: воно часто є елементом лайки — як цілком цензурної, так і вельми непристойної. Б. Грінченко в своєму «Словарі української мови» перекладає матюк російським висловом «брань въ мать», а матюки гнути — «ругаться по матери»[10]. Поряд з матюкати, матюкатися, в українській мові відоме ще дієслово батькувати, яке означає «зачіпати лайкою батька»[11].

Лихослів'я або лайка, як частина ненормативної лексики, має коріння в релігійних віруваннях людей — звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, кара Божа. Використання лайки таким чином вказувало на ставлення (часто негативне) до прийнятих норм чи табу суспільства. Зі зміною релігійних вірувань і ставлення до релігії взагалі, певні лайки закріплялися в суспільстві і використання їх являло собою прояв певної громадської позиції, презирства, протесту тощо.[12]

У середні віки богохульство було невід'ємною частиною ненормативної лексики — і не тільки не сприймалося суспільством, але й до богохульників вживали певні каральні заходи. Винних виганяли з громади, таврували розпеченим залізом, а іноді й страчували. Соціальні табу на релігійний аспект лайки зникли зі зміною ставлення суспільства до релігії, що найяскравіше проявилося під час Французької революції, коли презирству й відвертій лайці піддавалися всі символи старого режиму, включаючи релігію. Так, імператор Наполеон прославився заявами, що не боїться «ні Бога, ні диявола», і порівнював своїх закордонних опонентів з повіями.[12]

Релігійні корені лайки спостерігаються також і в Україні, наприклад, за свідченням османського мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».[13][14] Це підтверджується великою кількістю українських лайок на кшталт:

• сто копанок чортів тобі в печінку
• під три чорти
• бодай тебе чорти вхопили
• а, собача кров!
• ах ти свиняче рило!
• дідька лисого…
• дідько б його взяв (вхопив)!
• де його чорти понесли?

Також у відношенні до інших табу суспільства можна прослідкувати появу образливих, брудних висловів пов'язаних зі статевими органами чи функціями організму. Звертання уваги на неприємні й огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Під час битв існували спеціальні «професійні матюгальники», що брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога, і таким чином заманити розгніваних воїнів в пастку, де вони могли бути знищені основними силами. У Європі таких спеціалістів називали «рибальдами» і вони дуже часто окрім вживання відбірної лайки ходили в бій голими аби присоромити та розгнівати лицарів протилежного війська.[12]

Рєпін І. Ю. Козаки пишуть листа османському султану

Доволі часто користувалися ненормативною лексикою в саме такому контексті й українські козаки. Одним з прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна вважати відомий лист Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін.

Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцеперя секретар. Якій ты в чорта лицарь, коли голою сракою їжака не вб'еш. Чорт висирае, а твое війско пожирае. Не будешь ты, сучий ты сине, синів християнських під собою мати, твойого війска мы не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимський бравирник, Александрійський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук и нашого хуя крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою вйоб. От так тобі запоріжці висказали, плюгавче. Не будешь ти і свиней християньских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у небі, год у книзі, а день такий у нас, який і у вас, за це поцілуй в сраку нас!

Відомості про особливості лайки запорожців зі слів 78-річного мешканця Нових Кодаків Мартина Кравця-Заїки 1887 року записав український дослідник Яків Новицький:

«Покійний запорожець Берлим розказував, шо у них не було оцего поганого звичаю лаяться, так, як тепер: тепер мала дитина і та гне по матірщині; все це зайшло до нас від кацапів… У запорожців — «єретичий син», «єретича душа», «скурвий син», «копанка, або сто копанок чортів» — це найбільша лайка. Вони більше через цю лайку та розпутство і перебралися із Половиці в Михайлівку та Краснополь".[15]

В українських селах жінки лайливі вирази «іди в сраку» або «поцілуй в сраку» супроводжували демонстрацією своїх сідниць (малюнок А.Базилевича)

Ненормативна лексика загалом, і брудна лайка зокрема, має чіткі культурні особливості для кожного народу, що він її використовує. Для німців і французів найбільшою образою є звинувачення в неохайності, нечепурності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепуристість. Наприклад, у лайці цих народів провідне місце займають вирази, пов'язані з задоволенням природних потреб. В ненормативній лексиці американців, англійців і росіян провідне місце займають слова сексуальної тематики й пов'язані зі статевими органами (т. зв. сексоцентрична, або відгенітальна лексика). Дещо відмінна лайка серед народів Східної Азії. Японці, наприклад, традиційно не вживають огидних слів в лайці, бо ефект образи в японській мові будується шляхом спеціального образливого побудування речень та фраз, що порушують звичайний протокол ввічливості. В арабських країнах богохульство ще й досі вважається однією з найсильніших образ разом з позастатевими стосунками, гомосексуальністю та іншими. В деяких арабських країнах навіть згадка жінки, дружини є неввічливим — образою може навіть бути запитання про здоров'я жінки.[12][16]

У цьому контексті українські лайки, як правило, пов'язані з задоволенням природних функцій організму та продуктами дефекації (т. зв. копроректальна лексика).

Центральним і найуживанішим є слово «срака», яке історично вживалося і вживається в безлічі контекстів, починаючи від декількох варіантів посилання опонента «в сраку» до фізичного пред'явлення дупи як останнього аргументу в горезвісних сільських сварках. Це слово продовжує цілий синонімічний ряд такого типу:

• гімно,
• гімно собаче,
• гімнюк (гімнючка),
• засранець (засранка),
• серун (серуха),
• дристун,
• бздюха, бздюх

Однак українські лайки, хоч і багаті на велику кількість огидних слів, ними далеко не обмежуються. Частим і часом не менш принизливим, але дуже колоритним, є використання різного роду прокльонів, які, як правило, супроводжуються словом «А щоб ти» та «бодай» (Боже дай):

Російський лінгвіст В. І. Жельвіс виділяє 27 функцій ненормативної лексики[18]:

1. Як засіб проявлення профанного начала, протипоставленого началу сакральному,
2. Катартична — для емоційного розрядження,
3. Засіб пониження соціального статусу адресата,
4. Засіб установлення контакту між рівними людьми,
5. Засіб дружнього кепкування або підбадьорювання,
6. Засіб «словесної дуелі»
7. Проявляє ставлення двох до третього як до «козла відпущення»
8. Криптолалічна функція — як пароль, що допомагає визначити «своїх»
9. Для самопідбьодьорювання
10. Для самоприниження,
11. Показати себе «людиною без передсудів»,
12. Реалізація «елітарності культурної позиції через її заперечування»,
13. Символ співчуття пригніченим класам,
14. Наративна — привернення уваги до себе, епатаж,
15. Апотропаїчна функція — «спантеличити»,
16. Передавання адресата у владу злих сил,
17. Магічна функція,
18. Відчуття влади над «демоном сексуальності»,
19. Демонстрація статевої належності мовця,
20. Есхрологічна функція (ритуальна інвективізація мовлення),
21. Терапевтична — застосовується у психоаналізі для лікування нервових розладів,
22. Патологічне лихослів'я — як відоме, хвороблива схильність до матюків (копролалія) є симптомом деяких психічних захворювань,
23. Як мистецтво — бажання увиразнити мову,
24. Як бунт,
25. Як засіб вербальної агресії,
26. Як засіб поділу на дозволені і недозволені групи, засіб проявлення ієрархії — за принципом «Quod licet Iovi, non licet bovi»
27. Як вигук.

У кожній мові запозичення відіграю́ть важливу роль знаходячи іншомовний еквівалент вже відомих слів. В українській мові існує велика кількість запозичень з багатьох мов. За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру, лайки, що вживаються у сучасній українській мові, є наслідком запозичення з польської, російської, татарської мов, і навіть івриту. Так, до подібних запозичень відносять, зокрема, слова «хуй», «пизда», «мудак», «їбати» та інші, які відрізняються від власне українських чітко вираженим сексуальним підтекстом. Цю версію використовують як один з доказів фіно-угорського та татарського субстрату і суперстрату сучасної російської мови[42]. Аналогічно деякі російські дослідники висували теорію про занесення непристойної лайки на Русь монголо-татарами[43].

Проте, ці теорії слід визнати помилковими: всі ці слова мають спільнослов'янське походження з явною індоєвропейською етимологією (див. вище). Серед українських мовознавців також поширена думка, що хоча лайливі слова й питомо українські, з російської мови було лише запозичене їхнє використання як лайки. Вони пояснюють використання цих слів як лайки з поширенням на українських теренах російської мови. Згідно з цією концепцією, для української мови природною є копроректальна лайка (тобто, пов'язана з дефекацією, туалетна), а вживання позначень статевих органів і статевого акту як ненормативної, лайливої лексики пов'язують з тісними контактами і запозиченнями з російської мови і культури. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду Російської імперії та становлення Радянської влади в Україні, коли використання лайки було ознакою належності до робітничого класу^{[джерело?]} і таким чином дещо втратило соціальне табу такого роду ненормативної лексики. Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 1930-х років, коли певна кількість населення, перебуваючи в сталінських таборах та тюрмах, ще більше запозичували лексику, притаманну кримінальному оточенню, з яким вони контактували. Також зросійщення в Україні призвело до того, що навіть у сфері лайки та нецензурних висловів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики, притаманної українській мові, відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень. На території України цей поділ ненормативної лексики тепер дещо збігається з мовним поділом населення регіонів України.[17]

Втім, це теж є вельми сумнівним: лайливі слова явно «генітального» характеру можна знайти й у відомому листі запорожців до османського султана.

Останнім часом досить активне запозичення ненормативної лексики відбувається і з англійської мови. Це зумовлене передусім великою популярністю окремих зразків американської культури в вигляді фільмів, комп'ютерних програм, музики тощо. Прикладами таких недавніх запозичень є слова «фак», «фак офф», «мазафака»[44]. Слово «fuck» є загальногерманського походження, і виводиться від праіндоєвропейського *pug-, *puǵ- («ударяти»), з яким також пов'язують латинське pūgnus («кулак»); або від праіндоєвроп. *puḱn-, *pewḱ- («тикати», «штрикати»). У ненормативній («матерній») англійській воно має значення «статевий акт», «сексуальний партнер», а як дієслово «to fuck» — «здійснювати статевий акт»[45]. Таким чином, воно повністю відповідає за семантикою і стилістикою українським «їбня» і «їбати». Відповідно, вислів «фак офф» («fuck off») англомовні сприймають так само, як україномовні — лайливий вислів «від'їбись». Серед української молоді слово «фак» час від часу вживається у значенні жесту «середнього пальця», але на відміну від самого жесту, значної популярності не має. Слово «мазафака» у молодіжному жарґоні лайкою не вважається, будучи уживаною як щодо одного з напрямків молодіжної субкультури («мазафакери»), так і для вираження негативних емоцій. Може також виступати словом-паразитом (аналогічно слову «типа»)[46]. В англійській мові слово «motherfucker» первісно вважалося непристойним, означаючи буквально «той, хто має статеві стосунки з матір'ю», але надалі стало означати також неприємну людину, напружену ситуацію або навіть набуло значення «приятель»[47]. У зв'язку з іншомовним походженням слова і відсутністю смислового навантаження для україномовного користувача, слова «фак» і «мазафака» іноді вживаються легковажно й у ситуаціях, де українські еквіваленти були б украй неприпустимими. Це пояснюється і модою на англійську мову вкупі з її поверховим знанням.

Хворобливий потяг до вживання ненормативної лексики без всякого на те приводу у медицині відомий як копролалія (від грец. κόπρος — «кал», «бруд» + λαλία — «мовлення»)[48]. Найчастіше спостерігається при синдромі Туретта, відмічалася також при шизофренії, прогресивному паралічі, рідше — при маніакальних станах.

Близькими до феномену копролалії явищами є копропраксія — хворобливий потяг до непристойних жестів[49] і копрографія — потяг до написання нецензурних слів[50].

Ненормативна лексика, лайка виконує в мовленні людей до 30 різних функцій — від психологічної розрядки, вислову невдоволення, презирства до способу переконання співрозмовника. Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні і шиплячі приголосні звуки.[9] Для підлітків лайка послуговує своєрідним засобом самоствердження.

Військові використовують лайку як розряд від стресових факторів, або скорочення діалогу-заклику до дії у ситуаціях, коли нема часу вдаватися до науковоестетичних роз'яснень. Лайка також допомагає зв'язати в спілкуванні різні сегменти мовлення. Хоча, на перший погляд, лайка — це звільненя почуттів, багато людей помітило, що лихослів'я породжує лихослів'я.

Використання нецензурної лексики досить поширене серед молоді. За психоаналізом, лихослів'я є видом регресивного психологічного захисту, наприклад, від посилення едіпового комплексу у передпідлітковому віці. Використання лайки для підлітків є також мотивованим з точки зору психічної розрядки і самостверджування.

Часте, безпідставне і безсоромне використання ненормативної лексики, на думку деяких психологів, є видом психічної вади. Деякі люди, які хворіють на синдром Туретта одним з характерних проявів захворювання мають мимовільне вигукування лайливих слів. Це спадкове, вроджене захворювання найпоширеніше серед людей чоловічої статі і, як правило, не лікується, але його прояви слабшають з віком. Іноді симптоми повністю зникають у зрілому віці.[14]

Російський філолог Б. А. Успенський виявляє ряд стійких асоціацій «основної формули» російського мату:

• Зв'язок із землею і її оскверненням.
• Зв'язок з батьками.
• Уявлення про опускання і провалення землі, її горіння і трясіння.

В українській мові російський мат^{[джерело?]} зараз широко використовується. Однак слід зазначити, що хоч використання мату як лайки дійсно в значній мірі запозичене, але самі лайливі слова в абсолютній більшості є питомо українськими, а не російськими чи татарськими запозиченнями[51]. Їхній збіг з російськими є природним, оскільки це переважно загальнослов'янські слова дуже давнього походження, що виводяться ще з загальноіндоєвропейських коренів.

Хуліганський напис із використанням ненормативної лексики на зупинці громадського транспорту

У деяких країнах використання нецензурної лайки як образа гідності вкрай непристойним способом віднесена до кримінальних злочинів[52]. Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, публічне вживання нецензурної лайки може розцінюватися як дрібне хуліганство (стаття 173), що карається штрафом (3-7 НМДГ) або громадськами роботами (40-60 годин), або виправними роботами (1-2 місяці з відрахуванням 20 % заробітку), або адміністративним арештом (до 15 діб)[53]. Законодавці неодноразово піднімали питання про протидію лихослів'ю, подаючи проєкти законів про «дематюкацію мови»[54].

В Старому Заповіті Бог чітко і недвозначно забороняв лихослів'я, один з його видів є богохульство. Від тогочасних євреїв вимагалося застосовувати пристойну мову у повсякденному житті.

• «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».[55]
• «Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий».[56]

У Новому Заповіті заохочувалось ранніх християн не дозволяти нечистому лихослів'ю забруднювати свою мову, а, натомість, говорити пристойно.

• «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст».[57]
• «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою».[58]

Започаткував традицію вживання ненормативної лексики в українській літературі ще Іван Котляревський в «Енеїді», однак майже впродовж 200 років вживання такої лексики було під табу. Зламав це табу Лесь Подерв'янський у своїх п'єсах («Гамлєт», «Кацапи» тощо), що широко розійшлися в аудіозаписах в 1990-ті роки і стали вельми популярні в молодіжному середовищі.

Нова хвиля українського письменства вже більш вільно користується ненормативною лексикою (її вживає Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Жадан та інші).

• Латинська лайка
• Сканторпська проблема

• Огієнко І., «Лайка в українського народу» // «Рідна Мова», 1937 р., с. 319—328 і 357—364.
• Леся Ставицька, «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників». К.: Критика, 2008 р.

• Лайка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 807. — 1000 екз.
• Матюк // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 937. — 1000 екз.
• Лихослів'я Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2