Зенон Кузеля

Народився 6 липня 1882 в с. Поручин (тоді Бережанський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільського району, Тернопільська область, Україна) в сім'ї лісника. Його мати була сестрою С. Лепкого, батька Богдана Лепкого.

З 1894 року навчався у Бережанській гімназії. Тут у 1898 році він згуртував гімназійних товаришів у таємний гурток «Молода Україна». На цей час припав початок його діяльності як етнографа-збирача та журналістські проби пера. Друкувався у газеті, Діло''.

За його спогадами, десь у 1897 році з метою економії грошей пішки пішов до Львова, щоб купити книг. Також тоді спілкувався з Іваном Франком.[2]

Здобувши у Бережанах гімназійну освіту у 1900 році, вступив до Львівського університету. Згодом переїхав до Відня, столиці Австро-Угорщини, продовжив навчання у Віденському університеті, протягом 1902—1904 року був головою українського студентського товариства «Січ». Під час навчання працював перекладачем з слов'янських мов, бібліотекарем у музеї австрійської етнографії, секретарем професора В. Ягича.

Після закінчення університету Зенон Кузеля працював спочатку у Відні. У 1904 р. взяв участь у першій комплексній етнографічній експедиції українських народовців, організованій Іваном Франком, під час якої найбільше та найглибше дослідили жителів і побут бойківського села Мшанець.

Навесні 1909 року переїхав у Чернівці. Того ж року став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

З початком Першої світової війни він знову переїхав до Відня, займався громадською працею. В 1916–1920 роках вів культурно-освітню роботу в таборі полонених серед полонених українців- воїнів російської армії у Зальцведелі (Німеччина).

Переїхавши у 1920 році до Берліна, працював редактором часопису «Українське Слово» та видань видавництв «Українська Накладня», Ukrainische Kulturberichte та «Українське Слово». Викладав українську мову в Берлінському університеті.

1943 — вийшов з друку великий «Українсько-німецький словник», опрацьований З. Кузелею і Я. Рудницьким (див. Спілка В.).

1944–1952 — працював у Мюнхені головою Комісії Допомоги Українському Студентству. Ця організація дала допомогу тисячам українських студентів на чужині. Продовжував працю у видавництвах, був співавтором першої частини «Енциклопедії Українознавства» (Мюнхен — Нью-Йорк, 1949).

1949 — був обраний головою Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. В період 1948 –1949 років редагував журнал «Сьогочасне й минуле». 1951 — оселився м. Сарсель поблизу Парижа.

Підготував список наукової літератури до праці Володимира Гнатюка «Похоронні звичаї та обряди» (1912), уклав покажчик «З культурного життя України» (1918), давав бібліографічні огляди для наукових видань — українських і зарубіжних. Разом із М. Чайковським упорядкував альманах «Січ» (1908), де опублікував розвідку «Історія віденської Січі», культурологічний нарис «Рік 1918 на Україні» (1918), уклав збірник на пошану Богдана Лепкого «Золота Липа» (1924), бібліографію його творів (вміщена у праці В. Лева «Богдан Лепкий. 1872—1921. Життя і творчість», що вийшла 1976 як один з томів ЗНТІІІ).

Як мовознавець Кузеля розпочав свою діяльність з укладання «Словаря чужих слів» (12 000 слів чужого походження в українській мові), що вийшов у співавторстві з М. Чайковським 1910 у Чернівцях.

Одним із значних досягнень української лексикографії є «Українсько-німецький словник» (Лейпциг, 1943), укладений Кузелею разом з Я.-Б. Рудницьким за участю К. Г. Маєра. Кузеля опрацював у ньому матеріали на літери П — Я, підготував бібліографічний покажчик.

Кузеля — автор праці «Історичний розвиток і сучасний стан українського словникарства» (1947), в якій висловив свої погляди на значення словників і їх роль у культурному житті народу, оцінив словникові видання від давнини до середини 20 ст., охарактеризував працю у галузі лексикографії українських вчених в еміграції.

Автор наукових праць «Наші сільські оповідачі» (1908), «Борис Грінченко як етнограф» (1910), «Ярмарки на дівчата: Причинок до української етнології», «Причинки до етнографічної діяльності Опанаса Васильовича Маркевича» (1925) та ін.

Видання українською

• Словар чужих слів: 12000 слів чужого походження в українській мові / Зібр. Кузеля З., Чайковський М.; Ред. Кузеля З., — Чернівці, 1910. — 368 с.
• Кузеля З. Народна духовна культура: [Народні звичаї, народна мистецька творчість] // Енциклопедія українознавства. Заг. частина. Перевид. в Україні. — К., 1994. — С. 228—239.
• Кузеля З. Народне будівництво // Енциклопедія українознавства. Заг. частина. Перевид. в Україні. — К., 1994. — С. 214—219.
• Кузеля З. Народні звичаї й обряди, пов'язані з родинним життям // Енциклопедія українознавства. Заг. частина. Перевид. в Україні. — К., 1994. — С. 239—244.
• Кузеля З. Народне знання // Енциклопедія українознавства. Заг. частина. Перевид. в Україні. — К., 1994. — С. 250—251.
• Кузеля З. Племінний розподіл і етнографічні групи // Енциклопедія українознавства. Заг. частина. Перевид. в Україні. — К., 1994. — С. 194—199.
• Кузеля З., Одарченко П. Історія української етнографії // Енциклопедія українознавства. Заг. частина. Перевид. в Україні. — К., 1994. — С. 187—194.
• Кузеля З. З культурного життя України / написав Др. Зенон Кузеля. — Ксерокопія. — Б. м. : б. в., 19––. — 85, 1 с. —(Бібліотека полонених українців табору Зальцведель ; ч. 5).
• Рік 1918 на Україні: зб. ст. / зложив і видав, передм.: Др. Зенон Кузеля ; складали: Филипів, Шустенко, Хрущів. — Ксерокопія. — Б. м. : б. в., 19––. — 39 с.
• Кузеля З. Словник чужих слів / др. Зенон Кузеля. — Київ ; Ляйпціґ: Укр. Накладня, 19–?. — 352 с.
• Кузеля З. Памяти Хведора Вовка / написав Зенон Кузеля. — Зальцведель: Накладом «Вид. Ком. К. К. П. У.», 1918. — 19 с. — (Бібліотека полонених українців табору Зальцведель ; ч. 6).

Видання німецькою

• Die Selbstständigkeitbestrebungen in der Sowjet-Ukraine // Die Ukraine unter Fremdherrschaft. Berlin, 1928. S. 9-20
  • англомовна версія: The efforts for the independence in the Sowjet-Ukraina // The Ukrainian question, a peace problem. Geneva, 1928. P. 7-14

• Др. З. Кузеля. З культурного життя України. 1918.