Зоряний десант (фільм)

Зо́ряний деса́нт (англ. Starship Troopers) — американський воєнно-фантастичний бойовик 1997 року режисера Пола Вергховена і сценариста Едварда Ноймайєра за мотивами однойменного роману письменника-фантаста Роберта Гайнлайна.

Зоряний десант
Starship Troopers
Жанр бойовик, фільм-трилер, науково-фантастичний фільм, фільми про монстрівd, Військова наукова фантастика, фільм-антиутопіяd і екранізація романуd
Режисер Пол Верховен
Продюсер Алан Маршалл
Сценарист Едвард Ноймаєрd
На основі однойменного роману
Роберта Гайнлайна
У головних
ролях		 Діна Меєр, Деніз Річардс, Джек Б'юзіd, Ніл Патрік Гарріс, Патрік Малдунd, Кленсі Браун, Майкл Айронсайд, Емі Смарт, Маршалл Белл, Ру Маккленаганd, Бренда Стронг, Каспер Ван Дін, Ентоні Руйвіварd, Брюс Ґрейd, Дін Норріс, Едвард Ноймаєрd, Ерік Браскоттерd, Роберт Девід Голлd, Сет Гілліамd, Стівен Фордd, Дейл Дайd[1], Тімоті Омундсонd[1], Ґреґ Тревіс[1], Ленор Касдорфd[1], Джон Каннінгемd[1], Зої Поледурісd[1], Джуліанна Маккартіd[1], Крістофер Карріd[1], Деніз Давсd[1] і Джулі Пінсонd[1]
Оператор Йост Ваканоd
Композитор Бейзіл Поледурісd
Монтаж Марк Голдблатт
Керолайн Росс
Кінокомпанія Touchstone Pictures
Дистриб'ютор TriStar Pictures
Тривалість 129 хв.
Мова англійська
Країна  США
Рік 1997
Дата виходу 7 жовтня
Кошторис 100,000,000 $
Касові збори 121,100,000 $
IMDb ID 0120201
Наступний Зоряний десант 2: Герой Федерації
 Зоряний десант у Вікісховищі

Сюжет розгортається в мілітаристському майбутньому на тлі міжзоряної війни між людством і членистоногими «арахнідами». Пацифіст Джонні Ріко заради кар'єри вирушає до війська, де попри все проходить шлях від новобранця до героя війни.

Хоча фільм невдовзі після виходу широко критикувався за погану гру акторів і шаблонність, із часом критики стали сприймати його як сатиру на мілітаризм і один з найкращих антифашистських фільмів.

Сюжет

Дія фільму відбувається в далекому майбутньому. Згідно із законами, що діють на Землі, громадянство в світовій Федерації надається лише після служби в армії. Громадянин отримує виборче право, пільги, оплату навчання, позачерговий дозвіл мати дітей, можливість займатися політикою. Тим часом, над людством нависнула смертельна загроза. Полчища комахоподібних істот «арахнідів» з далекої зоряної системи Клендату загрожують Землі, обстрілюючи її метеоритами. Відбуваються криваві сутички за колонізовані планети.

Старшокласник Джонні Ріко на уроці історії, який веде вчитель Ращак, слухає про те, що сила — це єдине, що дійсно вирішує проблеми людства. Хлопець погоджується, але вчитель зауважує, що ця згода лише формальна. Однокласниця Кармен Ібанес мріє вступити до льотної школи і добре складає вступні іспити. Результати Ріко, що хотів вступити туди ж, провальні, з чого глузує шкільний задирака Карл Дженкінс. Джонні пробує піти в корпус телепатів, але його здібностей виявляється замало. Він запитує поради в Ращака, котрий відповідає, що краще вирішити самому.

Після випускного Кармен іде в пілоти, Карл — у розвідку, а Джонні, щоб отримати бодай якусь кар'єру, лишається вирушити в піхоту. Батьки Джонні виступають різко проти рішення сина. Він проходить сувору муштру в військовому таборі. В ту ж частину, де служить Джонні, вступає його інша однокласниця, Діззі Флорес. Під час військових навчань з вини Джонні гине його товариш, за що Джонні призначають побиття батогом. Він сумнівається в правильності свого вибору та подає рапорт про відставку. Але невдовзі арахніди скидають на Землю астероїд. Буенос-Айрес, де жили батьки Джонні, виявляється зруйнований.

На Землі оголошують мобілізацію, тож Джонні Ріко, Діззі Флорес, Кармен Ібанес і Карл Дженкінс входять до складу зоряного десанту. Вони летять на планету Клендату, щоб у вирішальній сутичці знищити арахнідів та завадити наступним атакам. Жуки, через недооцінку суперника та кепські розвіддані, успішно відбивають першу атаку сил Федерації. Землянам доводиться змінити тактику.

Кадр із фільму

Джонні разом із Діззі у складі свого нового загону «Шибайголови» відправляються на завдання. За збігом обставин командиром загону є колишній вчитель Джонні і Діззі, лейтенант Ращак. Десантники відбивають напад комах і святкують перемогу, але вночі до них приходить сигнал SOS від загону генерала Оуена, що знаходиться на розташованій на планеті заставі. Прибувши на місце вони виявляють, що всі бійці, які знаходились на заставі, убиті, а дивом уцілілий генерал збожеволів. Сигнал SOS виявився пасткою комах, які атакували заставу, зайняту прибулими десантниками. Несучи великі втрати, загін відбивається від полчищ арахнідів до прибуття рятувального зорельота. Ращак і Діззі гинуть в бою.

Карл, що швидко дослужився до звання полковника, по дружбі призначає Джонні командиром «Шибайголів», земні сили готуються до масштабної контратаки. «Шибайголови» Джонні Ріко отримують наказ знайти мозковий центр у вулику арахнідів, а в цей час військово-космічний флот на орбіті потрапляє під потужний обстріл плазмою з поверхні планети. Серед підбитих зорельотів виявляється і корабель «Роджер Янг», на якому несе службу Кармен. Кармен і її напарникові Зандеру Баркалоу вдається дістатися до рятувальної шлюпки, вони здійснюють екстрену посадку на планеті. Опинившись в лігві арахнідів, вони посилають сигнал лиха, який уловлює команда Ріко.

Після нетривалого нерівного бою з арахнідами, поранені Кармен і Зандер потрапляють в полон і зустрічаються з жуком-командиром, який висмоктує мозок у Зандера, щоб прочитати його пам'ять. Проте перед смертю Зандер встигає потайки передати Кармен ніж. Цим ножем Кармен відсікає «жало» жука при спробі висмоктати її мозок. На допомогу Кармен приходить Джонні з двома товаришами. Зав'язується бій і, важко поранений, капрал Воткінс стримує натиск арахнідів, даючи іншим час піти, а після підриває себе разом з комахами. Вибравшись назовні, молоді люди бачать що вся армія тріумфує — жук-командир був схоплений і в перебізі війни повинен нарешті відбутися перелом. Фінальна сцена показує, що вчені Федерації проводять дослідження над жуком у лабораторії, намагаючись розгадати таємниці комах.

Кармен, уже на посаді капітана зорельота, оголошує про висадку десанту, серед яких і загін під командуванням Джонні Ріко. «Вони б'ються, і вони переможуть!» — звучить завершальне гасло.

В ролях
Актор Роль
Каспер ван Дін Джоні Ріко Джоні Ріко
Деніз Річардс лейтенант Кармен Ібанес лейтенант Кармен Ібанес
Діна Меєр Діззі Флорес Діззі Флорес
Ніл Патрік Гарріс Карл Дженкінс Карл Дженкінс
Джейк Б'юзі Айс Леві Айс Леві
Кленсі Браун сержант Зім сержант Зім
Майкл Айронсайд Жан Расчак Жан Расчак
Патрік Малдун Зандер Барклоу Зандер Барклоу
Сет Гілліам Шугар Воткінс Шугар Воткінс
Ру Маккленаган вчитель біології вчитель біології
Актор Роль
Маршалл Белл генерал Оуен генерал Оуен
Ерік Браскоттер Брекінрідж Брекінрідж
Метт Левін Кіттен Сміт Кіттен Сміт
Блейк Ліндслі Катріна Катріна
Ентоні Руйвівар Шуджимі Шуджимі
Бренда Стронг капітан Деладьє капітан Деладьє
Дін Норріс командир командир
Крістофер Каррі містер Ріко містер Ріко
Ленор Касдорф місіс Ріко місіс Ріко
Темі-Едріан Джордж Джана Джана


Виробництво
Краєвиди Натрони, штат Вайомінг, зображали планету Клендату

Теглайни
  • «Геноцид не зрівняється з цим».
  • «У кожному віці є підстава для боротьби, але в майбутньому найбільша загроза нашого виживання не буде людиною взагалі. Тепер молодь завтрашнього дня повинна подорожувати по зорях, щоб протистояти ворогові настільки руйнівному, ніж можна собі уявити».
  • «Підготуйтеся до битви».
  • «Десантники майбутнього тут… і їхні вороги не люди».
  • «Новий вид ворога. Новий вид війни».
  • «Людство просто стало зникаючим видом».[2]

Сценарій
  • Фільм знятий за мотивами роману Роберта Гайнлайна «Зоряний десант» (Starship Troopers, 1959). Режисер Пол Верховен визнав, що не прочитав оригінальний роман до кінця, тому що після перших кількох глав йому стало нудно та депресивно.[3] За прототип оформлення фільму було узято пропагандистську нацистську кінострічку Лені Ріфеншталь «Тріумф волі»[4]
  • На випускному вечорі Девід Боуї грає пісню під назвою «I Have Not Been To Oxford Town». Текст пісні трохи переробили, щоб звернутися до двадцять третього століття, а не 21-го. Кавер-версію цієї пісні виконує Зое Поледуріс, старша донька композитора Безіла Поледуріса.[3]
  • Спочатку за сценарієм ручним звіром Карла мала бути жаба, а не тхір.[3]
  • Це люблений фільм режисера Пола Верховена, за його власним визнанням.[2]

Зйомки

На початку фільму старша школа, в якій навчаються Кармен, Карл і Діззі, — це лікарня Кайзера Перманента. Сцени за участю вибуху і пожежі після руйнування в Буенос-Айресі насправді взяті з відео пожежі на Окленд Хіллз в жовтні 1991 року. Коли Ріко, Кармен і Карл зустрілися з офіцером-вербувальником, і офіцер тисне руку Ріко, показано, що він втратив обидві ноги. Це робиться не за допомогою якихось спеціальних ефектів. Роберту Девіду Холу — актор, який грає офіцера — довелося ампутувати обидві ноги після аварії в 1978 році. Джейк Б'юзі (грає Ейса) навчився грати на скрипці для цього фільму. В сцені, коли Ріко танцює з Діззі, мелодія Ейса на скрипці — це відома народна мексиканська пісня «Las Golondrinas».[3]

Це був фільм, в якому використана найбільша кількість боєприпасів, ніж у будь-якому попередньому проекті. Каспер ван Дін (Джонні) зламав ребро під час трюку, стрибаючи з жука-танкера.[3] Більшість жуків створені за допомогою комп'ютерних спецефектів, але також були побудовані кілька моделей в натуральну величину. Під час бойових сцен актори дивилися на Пола Верховена, який знаходився поряд і постійно стрибав і кричав, щоб викликати більш достовірні емоції з боку акторів.[3]

Під час зйомок Джейк Б'юзі (Ейс) зазнав теплового удару після роботи протягом усього дня на 120 градусах пустельного сонця. Це зупинило зйомки на тиждень. Коли актор відновився, йому зробили кілька великих отворів у формі для охолодження. Таку ж модифікацію зазнали інші костюми для запобігання подальших випадків. В середньому 25 осіб на день піддавалися тепловому удару під час зйомок.[3]

Каспер ван Дін сказав, що його часто запитують, чому синьоокий блондин-актор зіграв аргентинського Хуана Ріко. Він припустив, що його персонаж — нащадок засланих німців. Аргентина була знаменитим місцем схованки німецьких військових злочинців після Другої світової війни.[3]

Кастинг

Джеймс Марсден розглядався на роль Джонні Ріко, а Марк Волберг відмовився від неї. Лейтенанта Віллі грає Стівен Форд, син колишнього президента Джеральда Форда. Агресивний чоловік з Буенос-Айреса, який заявляє «Хороший жук — мертвий жук!», — це продюсер фільму Джон Дейвісон. Сценарист Едвард Ноймейер з'являється камео у ролі злочинця, засудженого до смерті під час перерви в засобах масової інформації.[3]

Каспер ван Дін, Діна Меєр і Деніз Даус знімалися разом у т/с Беверлі-Гіллз 90210.[3]

Реліз

Фільм присвячений Гевіну Гарріті і Томові О'Галлорану, двом операторам, які працювали над фільмом Верховена «Шоугьорлз» (1995).[3]

Перед релізом тестувалася реакція аудиторії, тому перед випуском бойовика в кінотеатрах проект пережив кілька сюжетних змін. Спочатку був присутній конфлікт між Кармен, Ріко і Зандером: стандартний любовний трикутник, де дівчина буквально розривається подумки між двома чоловіками. Тести аудиторії, незалежно від статевої приналежності, показали, що жінка не може кохати двох чоловіків одночасно, тому сцени, що зображують романтичний конфлікт між трьома персонажами, були максимально скорочені. Аудиторія також вважала, що для Кармен аморально вибирати кар'єру замість її лояльності до Ріко. Багато глядачів обурено коментували, що таким чином Кармен повинна загинути замість Діззі. Вважаючи, що не змінивши фільм згідно із зауваженнями критиків, це вдарить по ньому в комерційному плані, творці вирізали сцену поцілунку між Кармен і Ріко після смерті Зандера, яка, за словами аудиторії, робила попередню зраду ще більш аморальною.[5]

Використання нацистських образів для американських героїв викликало жваві коментарі під час релізу в кінотеатрах. Творці фільму не пояснювали причин цього вибору. В результаті деякі глядачі інтерпретували такі знаки, як сатиру, тоді як інші вважали прославлянням фашизму.[3]

«Зоряний десант» разом із «Робокопом» (1987), «Основним інстинктом» (1992), «Шоугьорлз» (1995) і «Невидимкою» (2000), є одним з п'яти окремих кінофраншиз, в яких перший фільм (режисер Пол Верховен) був набагато успішнішим, ніж їхні відповідні продовження (не режисовані Верховеном). Усі продовження мали низькі касові збори або були випущені безпосередньо на DVD.[3]

Фільм вийшов спочатку в кінотеатрах Великої Британії з рейтингом «не молодше 15 років», але британські цензори відчували, що були занадто м'якими, тому нова версія була оновлена до рейтингу «не молодше 18 років» для відео та DVD.[3]

Алюзії

Більшість дорослих у фільмі травмовані якимось чином: у Ращака (Майкл Айронсайд) не вистачає руки; вчитель біології має шрами на обличчі і сліпий; сержант-рекрутер втратив обидві ноги. Режисер Пол Верховен включив їх як символ войовничої історії Федерації.[3]

База, яка знаходиться в Академії флоту, названа «Терешкова», на честь космонавта Валентини Терешкової, першої жінки в космосі. Є багато інших прикладів у фільмі про майбутнє, де підкреслюється гендерна нейтральність (тобто там немає поділу обов'язків, залежно від статі), наприклад, змішана душова сцена.[3]

Стіни класів мають відображення портретів великих філософів; Арістотель, Спіноза, Ніцше і Ханна Арендт. Всі ці мислителі, як відомо, мали вплив на політику та політичні теорії. Арендт зокрема працювала над тоталітаризмом, важливою темою для фільму.[3]

Військовий мотиватор «Ви (мавпи) хочете жити вічно?» використовувався Фрідріхом Великим, в той час, як Пруссія була у стані війни з Австрією.[3]

Ім'я персонажа Емі Смарт не згадується у фільмі, проте диктор на FedNet звертається до неї як «Лейтенант Стек Ламбрезе», що цілком може бути посиланням на одного з продюсерів фільму — Стейсі Ламбрезе.[3]

Битва у фортеці має в діалогах масу відсилань до класичної військової драми «Зулуси» (1964): «ми всі помремо», «вогонь за бажанням» і «повертаємося до складу», включаючи деякі аналогічні кути камери.[3]

Перед битвою на Клендату лейтенант Віллі (грає Стівен Форд) каже своїм підлеглим: «Пам'ятайте про свою підготовку, і ви повернетеся назад живими». Іронізм ситуації в тому, що лейтенант Віллі першим загинув під час битви з жуком, що показує, що він не пам'ятав про власні тренування.[3]

Коли Кармен зустрічає Джонні в космопорті, вона розповідає, що «мій тато вирішив мені допомогти раптово спакувати речі, він боїться, що більше не побачить мене». Це явне передбачення руйнування Буенос-Айреса, яке вбиває батьків Джонні та батька Кармен.[3]

Відмінності від роману

У фільмі Джонні Ріко та деякі інші національності персонажів були істотно змінені. У романі Роберта А. Гайнлайна ця історія зосереджена на оповіданні від першої особи Хуана «Джонні» Ріко, сина багатої філіппінської родини. В романі Діззі — чоловічої статі. Кармен не була дівчиною Ріко в книзі. Вона була «другом для всіх». Вони зустрічаються на кораблі, коли Ріко вже є «лейтенантом третього класу».[3]

Згідно з книгою, Джонні Ріко зарахували до Мобільної піхоти — це футуристична військова частина, оснащена бронекостюмами та арсеналом високоефективної зброї. У фільмі замість елітної бойової сили, вона є звичайною армією, озброєною автоматичними гвинтівками, без бронетехніки, артилерії, важкої зброї та іншого важливого обладнання. Бронекостюми з'являються тільки в третій частині «Зоряний десант 3: Мародер» (2008).[3]

У романі Карл загинув під час рейду на дослідницькій станції. Після того, як Ріко здобув посаду сержанта, у романі присутня сцена його возз'єднання з батьком.[3]

Сприйняття

Невдовзі після виходу на екрани фільм зібрав переважно негативні відгуки американських критиків[6]. Так, Джефф Вайс у «Deseret News» відгукувався: «Звичайно, спецефекти фільму „що більше, то краще“ вражають, але вони більш ніж компенсуються появою одного з найгірших акторських складів в новітній історії кіно […] І їм відповідає настільки поганий сценарій, що це приголомшує (автор сценарію „Робокопа“ Ед Ноймайєр), сповнений жартівливими, шаблонними діалогами, які наближаються до пропагандистських військових фільмів 40-х років. Навіть постановочні телевипуски новин (подібні до кумедних анонсів новин у „Робокопі“) — це вправи в надмірностях»[7]. Пізніше критики частіше трактували «Зоряний десант» як гостру сатиру на правий мілітаризм чи навіть як комедію[8][9].

На агрегаторі кінорецензій Rotten Tomatoes фільм зібрав 66 % позитивних рецензій[10]. На Metacritic його середня оцінка складає 51 бал зі 100[11].

Нед Картер Майлз у «LWLies» стверджував, що фільм демонструє наскільки фальшива і при цьому сильна пропаганда. Як пояснював критик, Гайнлайн не писав свій роман як сатиру, він створив соціал-дарвіністську відповідь на критику випробувань ядерної зброї США наприкінці 1950-х років. Натомість «Вульгарна розважальність» фільму спонукає сприймати насильство як єдине правильне рішення, після чого в глядачів виникає неприємне відчуття через те, що багато з них насправді поділяють показані в фільмі ідеї[9].

Девід Рот у «The New Yorker» писав, що «Зоряний десант» — це антифашистський фільм-попередження, який показує «…суспільство, фіксація якого на силі зробила його покірним, ідіотським і парадоксально слабким». На думку критика, в «Зоряному десанті» глядачі бачать чистіший, впорядкованіший світ, ніж у інших стрічках того ж режисера, як-от «Робокоп» чи «Згадати все». Проте в цьому світі, що осучаснює фашистську ідеологію, не лишається людяності. «Верховен запозичує з нацистських пропагандистських документальних фільмів Лені Ріфеншталь „Олімпія“ і „Тріумф волі“ не лише окремі моменти й кадри, а й те, що там підносилося та що лишалося поза межами. Фільм включає список панівних фетишів нацизму Сьюзен Зонтаґ з її есе 1975 року „Захопливий фашизм“ („культ краси, фетишизм мужності, розчинення чужинності в екстатичних почуттях спільноти; відмова від інтелекту“)». Та режисер дає зрозуміти, що суспільство, котре живе війною та повторюванням нібито його бояться, нездатне перемогти; адже без нескінченної боротьби воно вже не може існувати[12].

Кіт Дейнінгер у «Screen Rant» відгукнувся, що «Це не фільм, який прославляє насильство, а фільм, який його засуджує, хоча цю ідею не зрозуміли […] Насправді „Зоряний десант“ — смішна, темна комедія, яка показує небезпеку насильницького мислення. Той факт, що критики не змогли визначити цей аспект історії протягом багатьох років, є свідченням того, наскільки добре вона працює». Критик вважав, що Верховен зняв попередження про те, якими можуть стати США. Це фільм, «…який дуже критично ставиться до війни та правління воєнщини». На думку Дейнінгера, «„Зоряний десант“ насправді може бути одним із найкращих антифашистських фільмів усіх часів»[13].

На думку Роджера Еберта, «Зоряний десант» надмірно заглиблюється в сатиру на мілітаризм. За його словами, Верховен показав, що люди легко можуть знищити ворога, але не роблять цього аби на боротьбі з ним утримувати усталене влаштування суспільства. На це працюють і «рекламні» образи головних героїв, які ніби щойно зійшли з плакатів. Проте рівень виконання спонукає сприймати фільм, як розрахований на дітей, попри всі його криваві сцени. «Гайнлайн призначав свою історію для молодих хлопців, але написав її більш-менш серйозно. Єдине виправдання для фільму режисера Пола Верховена полягає в тому, що, зберігаючи вірність матеріалу та періоду Гайнлайна, він додає елемент уїдливої сатири»[14].

Джейсон Бейлі писав у «Vice», що Пол Верховен переосмислив оригінальний роман Роберта Гайнлайна, показавши його світ мілітаристським і фашистським, де попри показну чесність суспільства, базованого на заслугах, «деякі є, або вважаються, „рівнішими“ за інших»[15].

Видання «The Atlantic» у 2013 році зарахувало «Зоряний десант» до «найнедооціненіших фільмів»[6]. У 2012 році журнал «Slant Magazine» помістив фільм на 20 місце в своєму списку 100 найкращих фільмів 1990-х рр.[16]

Франшиза

Фільми

Список фільмів, сюжет яких розгортається в тому ж всесвіті, що й оригінальний 1997 року, включає: «Зоряний десант 2: Герой Федерації» та «Зоряний десант 3: Мародер». Два анімаційні фільми — «Зоряний десант: Вторгнення» та «Зоряний десант: Зрада Марса» сюжетно ігнорують події перших трьох фільмів і містять в собі оригінальні події.

Інше

Sega Pinball випустила пінбол-машину на основі цього фільму.[17]

Рімейк

У 2012 стало відомо, що компанія Sony Pictures почала роботу над римейком «Зоряного десанту». Продюсером нової версії фільму став Ніл Моріц, відомий фільмами «Я — легенда» та «Битва за Лос-Анджелес»[18].

Примітки
  1. ČSFD — 2001.
  2. Taglines
  3. Trivia
  4. 'Starship Troopers' Reboot in the Works (Exclusive). https://www.hollywoodreporter.com. The Hollywood Reporter. Процитовано 6 березня 2018.
  5. Verhoeven, Paul and Neumeier, Ed (1997). Audio Commentary for «Starship Troopers» (DVD). Buena Vista International.
  6. Marsh, Calum (7 листопада 2013). Starship Troopers: One of the Most Misunderstood Movies Ever. The Atlantic (англ.). Процитовано 15 лютого 2022.
  7. News, Deseret (7 листопада 1997). Film review: Starship Troopers. Deseret News (англ.). Процитовано 15 лютого 2022.
  8. Abriss, Erik (21 серпня 2018). Macaulay Culkin Breaks Down the Brilliant Satire of Starship Troopers. Vulture (en-us). Процитовано 15 лютого 2022.
  9. The complex, seductive satire of Starship Troopers. Little White Lies (англ.). Процитовано 15 лютого 2022.
  10. Starship Troopers (англ.). Процитовано 15 лютого 2022.
  11. Starship Troopers. Процитовано 15 лютого 2022.
  12. Nast, Condé (6 липня 2020). How “Starship Troopers” Aligns with Our Moment of American Defeat. The New Yorker (амер.). Процитовано 16 лютого 2022.
  13. Starship Troopers' Secret Meaning Explained: What It Was Really About. ScreenRant (амер.). 5 червня 2020. Процитовано 16 лютого 2022.
  14. Ebert, Roger. Starship Troopers movie review (1997) | Roger Ebert. https://www.rogerebert.com/ (англ.). Процитовано 15 лютого 2022.
  15. 1997 Was an Amazing Year for Dystopian Sci-Fi Movies. www.vice.com (англ.). Процитовано 15 лютого 2022.
  16. The 100 Best Films of the 1990s
  17. Starship Troopers
  18. Sony Pictures висадить «Зоряний десант» ще раз

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.