Зульня (Дубровицький район)

Польською мовою згадується як Zulnia[2], російською — як Зульня[3][4].

Зульня розташовувалася за 6 км на північний захід від містечка Бережниця[5][6] і за 132 км від Луцька[7][8], поблизу сіл Осова та Кідри, найближчі містечка — Бережниця, Дубровиця та Володимирець[3].

Зульня на мапах

Зульня (Zulne) на мапі Джованні Антоніо Рицци Занноні 1772 року

Село Зульня[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)

Зульня[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1915 року (рос. дореф.)

Зульня[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

У часи перебування в Російській імперії село входило до складу Осовської волості Луцького повіту[7][8], згодом (принаймні після 1906 року) — до Бережницької волості того ж повіту[4]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[11][12].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[13] У 1921 році село входило до складу гміни Бережниця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[2]. Після ліквідації розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі від 23 березня 1928 року гміни Бережниця Зульня увійшла до складу гміни Домбровиця[14]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства[15]. У 1936 році належало до громади Зульня гміни Домбровиця Волинського воєводства[16].

З 1939 року — у складі УРСР. У 1940 році включене до складу Дубровицького району Ровенської області УРСР[17]. Після встановлення радянської влади декілька мешканців села були репресовані, серед них: Марія Ільчук — у 1944 році[18], Самуїл Сорока — у 1946 році[19], Параска Кедрук, Пестина Рудник та Наталія Рудник — у 1950 році[20][19], Надія Рудник та Марія Кедрук — у 1951 році[19][20].

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до української національно-визвольної боротьби[21]. 13 вересня 1944 року біля Зульні відділ УПА «Сіромахи» (Федора Трофимчука) зробив засідку на автомобіль з більшовицькою групою з дев'ятнадцяти осіб, після чого зав'язався бій, під час якого до червоних надійшла підмога і повстанці були змушені відступити з 5 вбитими та 3 пораненими.[22] Після бою більшовики спалили два господарства, забрали кількох осіб, зокрема дівчат.[22] За даними українського націоналістичного підпілля 1 жовтня 1944 року більшовицька банда кількістю 60 осіб, приїхавши в Зульню, пограбувала трьох господарів, спалила два господарства та схопила три дівчини, після чого від'їхала в село Великі Цепцевичі.[23] На початку вересня 1946 року під час «пропагандивного рейду» північними районами Рівненської області в Зульні побував загін політвиховника «Ярославенка».[24]

У 1946 році село Зульня було центром та єдиним населеним пунктом Зульнянської сільської ради Дубровицького району Ровенської області УРСР[1]. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 5 господарств колгоспу ім. 8 Марта села Зульня були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР[25].

В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1972 рік населений пункт з такою назвою відсутній[26].

Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 24 доми та 164 мешканці[7][8]. Станом на 1906 рік у селі було 33 двори та мешкало 220 осіб[4].

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 52 будинки та 269 мешканців, з них[2]:

• 145 чоловіків та 124 жінки;
• 258 православних та 11 юдеїв;
• 261 українець (русин) та 8 поляків.

У XIX столітті село належало до православної парафії церкви Різдва Пресвятої Богородиці містечка Бережниця Бережницької волості[27][28]. У 1938 році католицька громада села належала до парафії Бережниці[29].

• Осова (Дубровицький район)