Бережницька волость
Бережницька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Бережниця.
Бережницька волость | ||||
Центр | Бережниця | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 15 557 (1885) | |||
Населення | 6504 осіб (1885) | |||
Густота | 38.3 осіб / км² |
Станом на 1885 рік складалася з 11 поселень об'єднаних у 10 сільських громад. Населення — 6504 особи (3321 чоловічої статі та 3183 — жіночої), 562 дворових господарства[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 7948 | 5382 |
Приватної власності | 2236 | 742 |
Казенної власності | 5206 | 216 |
Іншої власності | 167 | 101 |
Загалом | 15557 | 6441 |
Основні поселення волості:
- Бережниця — колишнє власницьке містечко при річці Горинь за 130 верст від повітового міста, 213 осіб, 28 дворів, православна церква, костел, синагога, 4 єврейський молитовних будинки, водяний млин.
- Люхча — колишнє власницьке село, 854 особи, 120 дворів при річці Случ, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Ремчиці — колишнє власницьке село при річці Горинь, 880 осіб, 127 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, водяний млин.
- Тріскині — колишнє власницьке село при річці Горинь, 700 осіб, 88 дворів, православна церква, постоялий будинок.
У складі Польщі
Гміна Березьніца | |
1920—1928 | |
Воєводство | Поліське |
---|---|
Повіт | Сарненський |
Адмінцентр гміни | Бережниця |
Тип гміни | Сільська |
Населення (1921) • населення • густота населення |
10 821 |
Після окупації поляками Волині волость називали ґміна Березьніца і включили до Сарненського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Бережниця.
Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[2] ґміна Березьніца ліквідована, а населені пункти були передані до наступних ґмін:
- Домбровіца — села: Грані, Кураш, Осова, Ремчиці, Рудня, Соломіївка, Зульня, селища: Головенська і Обшар, колонії: Бережниця Нова, Білаші, Морґі, Острув, Павлувка, Трипутня, Зажечина, хутір: Кіцині, фільварок: Адольфів і містечко: Бережниця;
- Влодзімєжец — села: Ґурна, Мости, Степангород[3] і Степангородська-Гута, колонії: Карчівка, Крушини і Гострий Ріг, селища: Цецилівка і Спалюха та фільварок: Крушини;
- Городзєц — села: Кідри, Липники, Теклівка, Тріскині, селище: Тріскині й хутір: Яковиці;
- Нємовіче — село: Яринівка, колонія: Хващовата і хутір: Копище.
Джерела
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 marca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 46 poz. 452 (пол.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 12 czerwca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 65 poz. 596 (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.