Йоахим Бельський

Бельський Йоахим (пол. Bulski, Wolski, Bielski Joachim, лат. Joachim Volscius Bilscius; біля *1540 р., с. Біла — †8 січня 1599 р., м. Краків) — автор «Польської хроніки» як «першої шляхетської історії»[1], королівський секретар, польський історик, письменник, поет, дипломат.

Йоахим Бельський
пол. Joachim Bielski
Ім'я при народженні лат. Joachim Volscius Bilscius
Народився 1540(1540)
Біла
Помер 8 січня 1599(1599-01-08)
Краків
Громадянство Королівство Польське
Національність поляк
Діяльність посол, історіограф, поет
Alma mater Краківський університет
Мова творів латина, польська
Напрямок історіографія
Жанр поезія
Magnum opus Хроніка Польська
Партія реґалістів
Рід Бельські
Батько Бельський Мартин
Мати Семиковська-Окшицовна
У шлюбі з Божеховська Ганна

Життєпис

Походив з роду мазовецької шляхти гербу Правдич у с. Біла (Ґміна Жонсня, Паєнчанський повіт, Лодзинське воєводство). Син Мартина Бельського й Семиковської-Окшицовни. Спочатку він навчався в парафіяльній школі в Кужелюві. Виховувався в протестантській академічної гімназії в німецькому тоді м. Бжег, з 1572 р. оселився в м. Кракові. Йоахим закінчив Краківський університет, працював у королівській канцелярії, мав доступ до державних архівів, був дипломатом, тривалий час жив в Україні.

Познайомився з державним і церковним діячем, дипломатом, подкацлером, а пізніше канцлером великим коронним королівської Польщі, єпископом Перемишльським Петром Дунін-Вольським, який став його покровителем. Зайнявся літературною творчістю. Мартин залишив низку історичних, поетичних і публіцистичних творів, написаних польською мовою, зокрема велику за обсягом «Хроніку всього світу» (1551), «Життєпис філософів» (1534), «Лицарську справу» (1569) та ін. А Йоахим суттєво переробив і доповнив батькову хроніку й видав під назвою «Польська хроніка» (Kronika Polska, 1586), згодом довів її до 1598 року.

У 1577 р. Йоахим був призначений послом короля Стефана Баторія. Супроводжував Миколуи Фірлея в поїздці до Бранденбурзького маркграфа Єжи Фредеріка та в місії до Ельблонга (середина липня 1577 р.).

У 1579 р. — учасник військового походу Стефана Баторія на Московське царство під час російсько-польської війни. Виконував обов'язки писаря військової канцелярії.

Близько 1580 року оселився в селі Бяла під Паєнчно в Серадзькій землі, зайнявся сільським господарством, одружився з Ганною Божеховською. Під час безкоролів'я в Польщі (1586—1587) його маєток було спалено. І у 1588 р. він зі своєю родиною переїхав до придбаного села Гералтовіце.

У 1588—1590 рр. став секретарëм короля Сигізмунда III Вази. На початку 1591 р. був обраний депутатом (послом) сейму від Краківської землі в Варшаві, а від 1595 р. був депутатом Коронного трибуналу.

Під час боротьби між Замойським та королем (1595) він перейшов на бік реґалістів (прихильників короля). У 1595 р. він перейшов у католицтво.

Твори

Продовжуючи справу свого батька, в 1597 році видав у Кракові популярну в XVII—XVIII століттях історичну книгу «Хроніка польська» (пол. Kronika polska), і довів її до 1553 року.

У 1588 році видав у Кракові збірку од «лат. Carminum liber». Крім того, він автор «пол. Dalszego ciągu kroniki polskiej» про події 1587—1598 років.

Велике князівство Литовське у своїй праці він розглядав як провінцію Речі Посполитої. Перше видання хроніки щедро ілюстроване зображеннями королів, полководців, картинами битв, гербами. У ньому на великому джерельному матеріалі (праці Я.- І.Длугоша, Мєховіта, М.Кромера, М.Стрийковського, Б.Ваповського та ін., а також з українських, чеських, литовських, прусських та ін. літописів) Мартин, як і його попередники, ґрунтовно в хронологічній послідовності виклав історію та географію Польщі з найдавніших часів — від князювання Леха, Попеля, династії Пястів. Польську історію він розкриває у взаєминах з історією України, Литви, Пруссії, Чехії, Угорщини, Московії, Волощини, Ватикану, Інфлянтів та ін., вплітає в тканину хроніки окремі оповідання про ці краї, а також іншу різнорідну інформацію. Докладно описує битви з хрестоносцями, турками, татарами. Загальною канвою хроніки є історія правлінь і політики польських королів і магнатів.

Чимало місця в хроніці відведено історії України. Є в ній невелике оповідання «Про руський народ», в якому мова йде про руські племена, про перших київських князів, починаючи від Кия, Щека і Хорива. Є цінні відомості про історію Галицько-Волинського князівства, зв'язки між українськими і польськими магнатами, релігійні і культурні відносини, окремі явища. В оповіданні «Про козаків» йдеться про історію Запорозької Січі та реєстрових козаків.

Докладно змальовано укріплені козацькі острови на Дніпрі та інших річках, досить повно передано історію смерті гетьмана й князя Д.Вишневецького, є багато відомостей про Івана Підкову, його боротьбу разом із запорозькими козаками за волоський престол та страту у Львові. Детально описано повстання Косинського 1591—1593 рр. і особливо повстання Наливайка 1594—1596 рр., а також тактику ведення бою запорожцями. Вказано на важливу роль козаків у захисті України від постійних спустошливих татаро-турецьких нападів. Хроніка містить багато кількісних даних про людські жертви й матеріальні втрати українців від степових кочовиків, від стихійних лих.

До цієї хроніки, складеної з патріотичних польсько-шляхетських позицій, охоче зверталися українські літописці XVII—XVIII ст. Як цінне історичне джерело її використовують всі українські історики XIX—XX ст., які досліджують історію козацтва й України.

  • Encomiasticon id est laudes Illustrissimi Principis… Georgii Pii (1572);
  • Istulae convivium in nuptiis Stephani I regis (1576);
  • In obitum… D. J. Balassi, liberi baronis de Giamrat (1577);
  • Proteus de clade Gedanensium insigni in Prussia circa pagum Rokitki (1577);
  • Satyra in quendam Dantiscanum (1577);
  • Carmen gratulatorium in ingressum Plocensem… Petro Dunino Volscio (1578);
  • Carminum liber I (1588);
  • Pieśń nowa o szczęśliwej potrzebie pod Byczyną (1588);
  • Monodia na pogrzeb św. pamięci Stefana I (1588);
  • Naeniae in funere divi Stephani I (1588);
  • Pamiątka p. Jakubowi Strusowi, staroście chmielnickiemu… nie bez żalu napisana(1589);
  • Epithalamion Serennissimo Sigismundo III (1592);
  • Genethliacon Najasniejszego Władysława, krolewica polskiego i szwedzkiego (1592);
  • Kronika polska Marcina Bielskiego nowo przez Joachima Bielskiego, syna jego, wydana (1597).

Див. також

Примітки

  1. (біл.) Белазаровіч В. А., Гістарыяграфія гісторыі Беларусі: вучэб. дапаможнік; Установа Адукацыі «Гродзенскі Дзярж. Ун-т імя Я.Купалы». — Гродна: ГрДУ, 2006. — 345 с. ISBN 985-417-858-7 — С.39.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.