Йозіас (князь Вальдек-Пірмонтський)

Йозіас Георг Вільгельм Адольф, спадковий принц Вальдек-Пірмонтський (нім. Josias Georg Wilhelm Adolf Erbprinz zu Waldeck und Pyrmont), з 1946 року Йозіас, князь Вальдек-Пірмонтський (нім. Josias Fürst zu Waldeck und Pyrmont) (13 травня 1896 року, Арользен, князівство Вальдек-Пірмонт, Німецька імперія — 30 листопада 1967 замок Шаумбург, Гессен, ФРН) спадковий принц Вальдек-Пірмонт, один з вищих офіцерів СС (6 жовтня 1938 — 8 травня 1945), вищий керівник СС і поліції «Фульда-Верра» (Кассель), командувач оберабшніта СС «Фульда-Верра» (1 січня 1937 — 8 травня 1945 року), голова дому Вальдек-Пірмонт (26 травня 1946 — 30 листопада 1967), обергрупенфюрер СС (30 січня 1936) генерал поліції (8 квітня 1941), генерал військ СС (1 липня 1944).

Йозіас
нім. Josias Fürst zu Waldeck und Pyrmont
Народився 13 травня 1896(1896-05-13)[1][2][3]
Бад-Арользен, Вальдек-Франкенберг, Кассель, Гессен, Німеччина
Помер 30 листопада 1967(1967-11-30)[1][2] (71 рік)
Schaumburg Castled, Рейнланд-Пфальц, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність суддя, політик
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Членство СС[4][5]
Роки активності з 1914
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання  Обергруппенфюрер СС,
 генерал поліції (8 квітня 1941),
 генерал військ СС (1 липня 1944)
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько Фрідріх (князь Вальдек-Пірмонту)
Мати Батільда цу Шаумбург-Ліппе
Брати, сестри Олена Вальдек-Пірмонтська
У шлюбі з Альтбурґа Ольденбурзька
Діти Princess Guda of Waldeck and Pyrmontd, Маргарита цу Вальдек-Пірмонт[1], Alexandra Bathildis Elisabeth Luise Helene Emma Prinzessin zu Waldeck und Pyrmontd[1], Ingrid Prinzessin zu Waldeck und Pyrmontd[1] і Wittekind, Prince of Waldeck and Pyrmontd[1]
Нагороди
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Галліполійська зірка
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Штурмовий піхотний знак в сріблі

Біографія

Син імперського князя Фрідріха Адольфа Германа Вальдек-Пірмонтського і принцеси Батільди Шаумбург-Ліппської. Доводився племінником королю Вюртемберга Вільгельму II і королеві-консорт Нідерландів Еммі Вальдек-Пірмонтській. Був також кузеном королеви Нідерландів Вільгельміни і Карла Едуарда, герцога Саксен-Кобург-Готського.

Отримав військову освіту. Добровольцем бився на фронтах Першої світової війни, був неодноразово поранений (в тому числі отримав важке поранення в голову). За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу.

У листопаді 1918 року в числі інших представників німецьких можновладних будинків звільнений з армії. В результаті Листопадової революції 1918 року його сім'я втратила володіння, оскільки Вальдек-Пірмонт став Вільною державою в складі нової Веймарської республіки.

У 1919 році, вже будучи офіцером, брав участь в боях з комуністами у Верхній Сілезії в складі частин добровольчого корпусу. Потім 2 роки працював в сільському господарстві, 2 роки навчався сільськогосподарських наук і юриспруденції, потім 1,5 року працював в промисловості.

25 серпня 1922 одружився з герцогинею Альтбургою Ольденбурзькою — молодшою дочкою великого герцога Фрідріха Августа II Ольденбурзького.

З 1923 до 1927 року перебував в Молодогерманському ордені (нім. Jungdeutsche Orden), а потім — в «сталевому шоломі». 1 листопада 1929 року вступив у НСДАП (партквиток № 160 025). 2 березня 1930 року в Мюнхені вступив в СС (службове посвідчення № 2139) і став ад'ютантом улюбленця А. Гітлера Йозефа Дітріха. Був першим представником колишніх можновладних будинків, хто вступив в СС. З вересня 1930 року по 30 січня 1931 року — групенфюрер для особливих доручень при рейхсфюрері СС. З 30 січня 1931 року керівник ад'ютантури (особистого штабу) рейхсфюрера СС. У 1933 обраний депутатом Рейхстагу від Західного Дюссельдорфа.

Після приходу нацистів до влади був витіснений з найближчого оточення Гіммлера Карлом Вольфом і відряджений в Імперське міністерство закордонних справ. Член Академії німецького права. Брав участь в організації знищення вищого керівництва СА в Мюнхені під час «Ночі довгих ножів».

З 1 січня 1937 був командиром оберабшніта СС «Фульда-Верра» (штаб-квартира — замок Шаумбург). З 6 жовтня 1938 року й до кінця війни був вищим керівником СС і поліції «Фульда-Верра» (Кассель), що охоплювала територію 9-го військового округу. Створив Бюро по германізації східних народів.

У 1944 році віддав наказ помістити кронпринца Баварського у концтабір Бухенвальд, який перебував під його юрисдикцією .

Йозіас був заарештований 13 квітня 1945 року. У 1946 році після смерті батька став главою княжого дому Вальдек-Пірмонт. Був підсудним Бухенвальдського процесу, який проходив з 11 квітня по 14 серпня 1947 року в таборі для інтернованих осіб у колишньому концтаборі Дахау. Суд визнав його персонально відповідальним за злочини в Бухенвальді, оскільки табір був розташований на підвідомчій йому території (незважаючи на той факт, що сам він ніколи не був у Бухенвальді) і засудив до довічного тюремного ув'язнення.

8 червня 1948 року, після поданої апеляції, глава адміністрації американської зони окупації Німеччини генерал Люсіус Клей зменшив термін ув'язнення до 20 років. Відбував ув'язнення в Ландсбергській в'язниці. 1 грудня 1950 року звільнений за станом здоров'я.

Звання

Нагороди

Отримав численні нагороди, серед яких:

Галерея

Джерела

  • Ruth Bettina Birn: . Droste Verlag, Düsseldorf 1986, ISBN 3-7700-0710-7.
  • Karl Fischer: Josias Erbprinz zu Waldeck und Pyrmont — Eine Betrachtung, PDF.
  • Alfred F. Groeneveld, Anke Schmeling, Dietfrid Krause-Vilmar: Im Außenkommando Kassel des KZ Buchenwald, Mit einer biographischen Skizze des Höheren SS- und Polizeiführers Josias Erbprinz zu Waldeck und Pyrmont.
  • Eugen Kogon: . 12. Auflage. Heyne, München 1982, ISBN 3-453-00671-2 (Neueste Ausgabe: Nikol, Hamburg 2009, ISBN 978-3-86820-037-9).
  • Gerhard Menk: . 2. Auflage. Bad Arolsen 1998 (Waldeckische Historische Hefte 1).
  • Gerhard Menk: . 2. Auflage. Hessische Landeszentrale für Politische Bildung, Wiesbaden 2001, ISBN 3-927127-41-8, S. 123—157 (Hessen: Einheit aus der Vielfalt, Bd. 4).
  • Gerhard Menk: . Archiv und Museum der Kreisstadt Korbach, Korbach 2010, ISBN 978-3-9813425-0-5, S. 108—124; 210—215 (Beiträge aus Archiv und Museum der Kreisstadt Korbach, Bd. 1).
  • Anke Schmeling: . Verlag Gesamthochschul-Bibliothek Kassel, Kassel 1993, ISBN 3-88122-771-7 (PDF, 7,84 MB — Nationalsozialismus in Nordhessen — Schriften zur regionalen Zeitgeschichte, hrsg. von Dietfrid Krause-Vilmar, Heft 16).
  • Bernd Joachim Zimmer: Deckname Arthur, Das KZ-Außenkommando in der SS-Führerschule Arolsen, 1994.
  • Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. М.: «Вече», 2000. — С. 71-72. — 576 [16 илл.] с. ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 123—124. — 942 [2] с. ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП.. М.: Эксмо, 2004. — С. 94-95. — 656 с. ISBN 5-699-06944-5.
  • Эрих Штокхорст (Erich Stockhorst): «5000 руководителей — Кто был кем в Третьем Рейхе» («5000 Köpfe — Wer war was im Dritten Reich»). — Киль, Издательство Арндта, 2000, ISBN 3-88741-116-1. (нем.)
  • Роберт Вистрич (Robert Wistrich): «Кто был кто в Третьем рейхе?» («Wer war wer im Dritten Reich?»), Издательство Фишера («Fischer Taschenbuch Verlag»), Франкфурт-на-Майне, 1987 ISBN 3-596-24373-4 (нем.)
  • Miller, Michael D.; Collins, Gareth. «SS-Obergruppenführer und General der Polizei (M–Z)» (på engelska). Axis Biographical Research. Arkiverad från originalet den 20 november 2013. Läst 20 november 2013.

Примітки

  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. TracesOfWar
  3. Munzinger Personen
  4. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  5. Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.