Кальник (Іллінецький район)

Кальни́к  (Калнич — 1629 р. с. Кальник — 1671 р.) — село в Україні, у Гайсинському районі Вінницької області у складі Дашівської селищної громади. Розташоване на обох берегах річки Кальничка (притока Собу). Через село проходить автошлях Р33. Населення становить 1223 особи.

село Кальник
Герб Кальника
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Громада Дашівська селищна громада
Облікова картка Кальник 
Основні дані
Засноване 1629
Населення 1 223
Територія 3.090 км²
Густота населення 395.79 осіб/км²
Поштовий індекс 22732
Телефонний код +380 4345
Географічні дані
Географічні координати 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 207 м
Водойми р. Кальничка, Соб
Відстань до
обласного центру		 80,6 км
Відстань до
районного центру		 31,4 км
Місцева влада
Адреса ради 22740, смт. Дашів, вул. Горького, 9
Староста Антонюк Валерій
Карта
Кальник
Кальник
Мапа

 Кальник у Вікісховищі

Походження назви

Існує дві версії походження топоніму Кальник: одні дослідники виводять її від тюркського «коло, воронка» в означенні «ріка, багата воронками»; інші вбачають в ньому тюркський корінь, від якого походить і давньоруське літописне Калка, Калак - «місце, поросле очеретом».[1]

Історія

Перша письмова згадка про село — в документах 1460-х років.

У 1644 році — дідична власність князя Корецького Самуеля Кароля 1648 року й пізніше[2]

У 1648–1667 був центром Кальницького полку.

За описом[3] Лаврентія Похилевича занепад містечка стався після його знищення 1671 спільним військом під проводом гетьманів коронного Собеського, напольного Вишневецького та запорізького Ханенка за підтримку гетьмана Петра Дорошенка. 1864 року у селі мешкало 1220 православних (серед яких — близько 200 шляхти) та 95 римо-католиків. Дерев'яна Церква Різдва Богородиці була побудована за церковними документами 1700 року, володіла 40 десятин землі.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Кальницької волості Липовецького повіту Київської губернії, мешкало 1158 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин і бурякоцукровий завод[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2283 осіб (1129 чоловічої статі та 1154 — жіночої), з яких 2182 — православної віри[5].

Інфраструктура

На території села працюють аграрне підприємство, товариство «Агромаш», а також лісомисливське господарство.

Галерея
  • Вулиця Івана Богуна
  • Школа
  • Дитсадок
  • Будинок культури
  • ФАП
  • Пошта
  • Церква
  • Річка Соб
  • Ставок на річці Кальничка
  • Пам’ятник воїнам-односельчанам
  • Пам'ятник Івану Богуну
  • Пам'ятник Я. Івашкевичу

Скіфський курган

Біля села знаходиться курган скіфського часу V—IV ст. до н. е[6]

Відомі люди

Кальницькі полковники

Уродженці

Див. також

Примітки
  1. https://www.vspu.edu.ua/science/art/a136.pdf
  2. Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) / Український історичний журнал.— К., № 1 за січень-лютий 2015.— С. 32; прим.
  3. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-89)
  6. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.

Джерела

Література
  • Кальни́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.265-266

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.