Кам'янське городище

Ймовірно саме на цьому місці була розташована столиця Скіфії — Метрополь, центр держави царя Атея.

Більша частина затоплена водами Каховського водосховища. Досліджуване вже майже сто років.

Виникло на дюнному мисі між плавневими масивами на межі 5-4 ст. до Н. Е. Мало площу 12 км², яку відокремлював від степу земляний вал висотою 2 м.

Культурний шар залягає лінзами.

Тут знайдено: столовий посуд — чорнолаковий, розписний, сіроглиняний; вироби з бронзи, заліза, кістки та рогу; монети Боспорського царства, Істрії (колишнє місто на західному узбережжі Чорного моря, на території сучасної Румунії), Ольвії; фрагменти амфор, скляних речей; прикраси із бронзи, каменю, золота.

Виявлено залишки садиб з каркасними, напівземлянковими та наземними житловими спорудами, господарськими ямами, бронзоливарні майстерні та майстерні з обробки кістки та рогу, кузні.

Крім примітивного ремесла та домашнього виробництва, мешканці поселення займалися землеробством та скотарством.

На думку науковців, виникнення цього поселення на місці зимовищ кочових скіфів пов'язане з процесом переходу тогочасних мешканців тамтешніх земель до осілості. Пізніше це городище відігравало роль економічного центру степового Надчорномор'я, де концентрувалися торгові зв'язки Степової Скіфії з її сусідами, в першу чергу — з грецькими містами Північного Причорномор'я.

Проіснувало до кінця 4 ст. до Н. Е..

Городище було розкопано в 1900 році Д. Я. Сердюковим — місцевим вчителем, а в 30-х і 40-х роках XX століття Б. М. Граковим.

• Н. О. Гаврилюк. Кам'янське городище // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 71. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Н. О. Гаврилюк. Кам'янське городище // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Білозерське поселення