Карл Густав Якоб Якобі

Карл Густав Якоб Якобі (нім. Carl Gustav Jacob Jacobi; 10 грудня 1804 — 18 лютого 1851) — німецький математик, який зробив значний внесок до комплексного аналізу, лінійної алгебри, динаміки і інших розділів математики і механіки.

Карл Густав Якоб Якобі
нім. Carl Gustav Jacob Jacobi
Народився 10 грудня 1804(1804-12-10)
Потсдам
Помер 18 лютого 1851(1851-02-18) (46 років)
Берлін
·натуральна віспа
Поховання Берлін
Країна Пруссія
Національність німець
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Берлінський університет
Галузь математика
Заклад Кенігсберзький університет,
Берлінський університет
Науковий керівник Enno Dirksend[1]
Аспіранти, докторанти Гессе Людвиг Отто[2], Wilhelm Scheibnerd[3], Friedrich Julius Richelotd[4], Пауль Альберт Горданd[5], Carl Wilhelm Borchardtd[6], Oswald Hermesd[6] і Johann Georg Rosenhaind[6]
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук, Петербурзька академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і Туринська академія наук[7]
Брати, сестри Якобі Борис Семенович
Діти Leonard Jacobid
Нагороди

Grand prix des sciences mathématiquesd (1830)

іноземний член Лондонського королівського товариства

Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
 Карл Густав Якоб Якобі у Вікісховищі

Біографія

Народився 10 грудня 1804 в Потсдамі. Освіту здобув у Берлінському університеті. З 1826 по 1844 — професор математики у Кенігсберзькому університеті, потім професор Берлінського університету.

Свою першу роботу — «Нові основи теорії еліптичних функцій» (Fundamenta nova theoriae functionum ellipticarum) — Якобі опублікував у 1829. Теорію еліптичних функцій Якобі будував на основі чотирьох так званих тета-функцій, що визначаються нескінченними рядами. Розв'язуючи задачу про обернення гіпереліптичних інтегралів, знайшов, що таке обернення можливе, якщо використовувати функції більш ніж одного змінного. Так народилася теорія абелевих функцій від p змінних, яка стала важливою областю математики 19 століття. Відома робота Якобі про функціональні визначники «Про побудову та властивості визначників» (De formatione et proprietatibas determinantium, 1841). Ім'я вченого носить відомий функціональний визначник — якобіан. Низка робіт Якобі присвячена теорії диференціальних рівнянь в часткових похідних та їхнє застосування до розв'язання деяких задач динаміки. Однією з таких робіт є «Лекції з динаміки» (Vorlesungen über Dynamik), опубліковані в 1866 по записах 1842—1843. Цікаву главу в них становить визначення геодезичних ліній на еліпсоїді — завдання призводить до знаходження співвідношення між двома абелевих інтегралами.

У виданих посмертно «Лекціях з динаміки» і в спеціальних мемуарах Якобі дав удосконалення методу Гамільтона інтегрування диференціальних рівнянь динаміки, тому даний метод називається тепер методом Гамільтона — Якобі. Тут розглянутий виключно широкий круг проблем теоретичної механіки, небесної механіки і геометрії, зокрема геодезичні лінії на еліпсоїді, обертання твердого тіла, обертання симетричного гіроскопа, рух у присутності двох нерухомих центрів тяжіння і ін.

Ім'я Якобі носить клас ортогональних многочленів, що узагальнюють многочлени Лежандра.

Загальноприйняте позначення часткової похідної круглим «∂», що зрідка застосовувалося Лежандром, ввів в загальний вжиток Якобі.

Помер Якобі в Берліні 18 лютого 1851.

На честь математика названо астероїд 12040 Якобі[8].

Праці

Повне зібрання всіх творів Якобі у восьми томах видане в 1881—1891 роках Берлінською академією наук під заголовком «С. G. J. Jacobi's gesammelte Werke».

Див. також

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. Математична генеалогія — 1997.
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Туринська академія наук — 1757.
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.