Карл Густав Якоб Якобі
Карл Густав Якоб Якобі (нім. Carl Gustav Jacob Jacobi; 10 грудня 1804 — 18 лютого 1851) — німецький математик, який зробив значний внесок до комплексного аналізу, лінійної алгебри, динаміки і інших розділів математики і механіки.
Карл Густав Якоб Якобі | |
---|---|
нім. Carl Gustav Jacob Jacobi | |
| |
Народився |
10 грудня 1804 Потсдам |
Помер |
18 лютого 1851 (46 років) Берлін ·натуральна віспа |
Поховання | Берлін |
Країна | Пруссія |
Національність | німець |
Діяльність | математик, викладач університету |
Alma mater | Берлінський університет |
Галузь | математика |
Заклад |
Кенігсберзький університет, Берлінський університет |
Науковий керівник | Enno Dirksend[1] |
Аспіранти, докторанти | Гессе Людвиг Отто[2], Wilhelm Scheibnerd[3], Friedrich Julius Richelotd[4], Пауль Альберт Горданd[5], Carl Wilhelm Borchardtd[6], Oswald Hermesd[6] і Johann Georg Rosenhaind[6] |
Членство | Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук, Петербурзька академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і Туринська академія наук[7] |
Брати, сестри | Якобі Борис Семенович |
Діти | Leonard Jacobid |
Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Карл Густав Якоб Якобі у Вікісховищі |
Біографія
Народився 10 грудня 1804 в Потсдамі. Освіту здобув у Берлінському університеті. З 1826 по 1844 — професор математики у Кенігсберзькому університеті, потім професор Берлінського університету.
Свою першу роботу — «Нові основи теорії еліптичних функцій» (Fundamenta nova theoriae functionum ellipticarum) — Якобі опублікував у 1829. Теорію еліптичних функцій Якобі будував на основі чотирьох так званих тета-функцій, що визначаються нескінченними рядами. Розв'язуючи задачу про обернення гіпереліптичних інтегралів, знайшов, що таке обернення можливе, якщо використовувати функції більш ніж одного змінного. Так народилася теорія абелевих функцій від p змінних, яка стала важливою областю математики 19 століття. Відома робота Якобі про функціональні визначники «Про побудову та властивості визначників» (De formatione et proprietatibas determinantium, 1841). Ім'я вченого носить відомий функціональний визначник — якобіан. Низка робіт Якобі присвячена теорії диференціальних рівнянь в часткових похідних та їхнє застосування до розв'язання деяких задач динаміки. Однією з таких робіт є «Лекції з динаміки» (Vorlesungen über Dynamik), опубліковані в 1866 по записах 1842—1843. Цікаву главу в них становить визначення геодезичних ліній на еліпсоїді — завдання призводить до знаходження співвідношення між двома абелевих інтегралами.
У виданих посмертно «Лекціях з динаміки» і в спеціальних мемуарах Якобі дав удосконалення методу Гамільтона інтегрування диференціальних рівнянь динаміки, тому даний метод називається тепер методом Гамільтона — Якобі. Тут розглянутий виключно широкий круг проблем теоретичної механіки, небесної механіки і геометрії, зокрема геодезичні лінії на еліпсоїді, обертання твердого тіла, обертання симетричного гіроскопа, рух у присутності двох нерухомих центрів тяжіння і ін.
Ім'я Якобі носить клас ортогональних многочленів, що узагальнюють многочлени Лежандра.
Загальноприйняте позначення часткової похідної круглим «∂», що зрідка застосовувалося Лежандром, ввів в загальний вжиток Якобі.
Помер Якобі в Берліні 18 лютого 1851.
На честь математика названо астероїд 12040 Якобі[8].
Праці
Повне зібрання всіх творів Якобі у восьми томах видане в 1881—1891 роках Берлінською академією наук під заголовком «С. G. J. Jacobi's gesammelte Werke».
Див. також
Примітки
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Туринська академія наук — 1757.
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.