Карл Кліндворт

Карл Кліндворт (нім. Karl Klindworth; 25 вересня 1830, Ганновер — 27 липня 1916, Штольпе під Оранієнбургом, провінція Бранденбург) — німецький піаніст, диригент, музикознавець і музичний педагог.

Карл Кліндворт
нім. Karl Klindworth
Основна інформація
Дата народження 25 вересня 1830(1830-09-25)[1][2][…]
Місце народження Ганновер, Німецький союз[1][2][3]
Дата смерті 27 липня 1916(1916-07-27)[4][5][…] (85 років)
Місце смерті Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина[3]
Поховання
Stadtfriedhof Bayreuthd : 
Громадянство Німеччина
Професії диригент, композитор, піаніст, педагог, музикознавець, музичний педагог, письменник-документаліст, викладач університету
Відомі учні Ляпунов Сергій Михайлович, Ethelbert Nevind і Katharine Emily Eggard
Жанри класична музика
 Файли у Вікісховищі

Народився у відомій ганноверській сім'ї, яка дала німецькій державі ряд видатних інженерів; однак, найбільш відомим представником цієї родини був його дядько Георг Кліндворт, секретний агент кількох європейських урядів, що виконував в тому числі таємні доручення російського імператора Миколи I. По материнській лінії Кліндворт був онуком Ганноверського придворного книгодрукаря Йоганна Томаса Ламмінгера.

В юності вчився гри на скрипці, з 17-річного віку диригував невеликими оперними трупами, в 1850 році очолив аматорський хор в Гамбурзі. Вирішивши займатись на фортеп'яно, в 1852–1854 роках навчався у Веймарі у Ференца Ліста. У 1854–1868 роках жив і працював в Лондоні, переважно займаючись музичними дослідженнями. У 1868–1881 роках — професор фортеп'яно в Московській консерваторії, де серед його учнів були, зокрема, Сергій Ляпунов і Георгій Катуар; в Росії Кліндворт був одним з перших пропагандистів музики Ріхарда Вагнера, заразивши зацікавленням до його творчості свого колегу по консерваторії Петра Чайковського. У 1883 році відкрив в Берліні фортеп'янну школу, яка в 1893 році була об'єднана з консерваторією Ксавера Шарвенка в Консерваторію Кліндворта-Шарвенка, після чого сам Кліндворт вийшов у відставку і оселився в Потсдамі, де давав приватні уроки. Прийомною донькою Кліндворта була Вініфред Вільямс (згодом дружина Зіґфріда Вагнера, а після його смерті керівниця Байройтського фестивалю).

Автор ряду фортеп'янних перекладів, в тому числі «іспанських увертюр» М. І. Глінки, «Реквієму» В. А. Моцарта, оперної тетралогії «Перстень Нібелунга» Р. Вагнера — останній був зроблений зі схвалення самого автора і частково на його замовлення; Кліндворт завершував цю роботу вже в Москві, відсилаючи Вагнеру в Німеччину, причому одна з частин ледь не була втрачена через те, що російське поштове відомство замість Байройта відправило ноти в Бейрут[6]. Також в оркеструванні Кліндворта понині виконується Концерт Шарля Валантена Алькана тв. 39 (оригінал для фортеп'яно соло). Під редакцією Кліндворта були опубліковані зібрання творів Ф. Шопена (Ференц Ліст і Ганс фон Бюлов вважали цю редакцію вважали найкращою), а також фортеп'янні сонати Л. ван Бетовена.

Примітки
  1. Г. Риман Клиндворт // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 640–641.
  2. E. D. Klindworth, Karl // A Dictionary of Music and Musicians (A.D. 1450-1889): by eminent writers, English and foreign with illustrations and woodcuts / G. Grove, John Alexander Fuller Maitland — London: Macmillan Publishers, 1900. — Vol. 2. — P. 64.
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116228660 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Alan Walker. Franz Liszt: The Weimar years, 1848—1861 — Cornell University Press, 1987. — P. 186.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.