Касперська Наталія Іванівна

З вересня 1994 року Наталія очолювала відділ розповсюдження антивіруса AntiViral Toolkit Pro (AVP), над яким з 1991 року працювала команда розробників Євгена Касперського[9]. За два—три роки їй вдалося налагодити основні канали дистрибуції продукту, технічну підтримку, вийти на зарубіжні ринки. Початкові продажу відділу ($100–200 на місяць у 1994 році) стали швидко зростати. Через рік їх обсяг перевищив $130 тис., в 1996 році він склав понад $600 тис., ще через рік — понад $1 млн[14]. Доходи ділилися між командою і головний структурою навпіл. До 1997 році майбутнім засновникам Kaspersky Lab. («Лабораторії Касперського») стало ясно, що необхідно виділятися в окремий бізнес.

Наталія Касперська, в червні 1997 року стала ініціатором появи Kaspersky Lab., наполягла на такому її назві і більше 10 років пропрацювала генеральним директором цієї компанії. Початкове розподіл часток у «Лабораторії Касперського» був таким: 50 % належали Євгенію, ще по 20 % знаходились у двох його соратників-програмістів Олексія Де-Мондерика і Вадима Богданова[15], частка Наталії — 10 %[9]. З 1997 року продажу «Лабораторії» стали подвоюватися щорічно. У 2001 році оборот компанії склав близько $7 млн, в 2006 році — вже понад $67 млн[16][17].

У серпні 2007 року через ідейний розкол з Євгеном Касперським Наталя була зміщена ним зі свого поста і відсторонена від основних управлінських функцій[15], залишившись головою створеного ради директорів «Лабораторії Касперського». Її остаточне прощання з колись спільним бізнесом сталося у 2011 році[18]. За 2007—2011 роки «Лабораторія» повністю викупила частку Наталі цієї компанії (до 2007 року та становила близько 30 %)[17].

Під керівництвом Наталії Касперської Kaspersky Lab. перетворилася на одну з найбільших антивірусних корпорацій з мережею регіональних офісів по всьому світу. На момент зміни керівництва, в 2007-му, виручка «Лабораторії» становила $126 млн[15]. Її капіталізація в 2011 році, коли Наталя вийшла з співвласників і покинула компанію, оцінювалася в суму понад $1,3 млрд, а річна виручка — $700 млн[19]. Після зміни керівництва темпи зростання останньої помітно знизилися: у 2009 році глобальна виручка Kaspersky Lab. зросла на 40 %, в 2011-му — на 13,7 %, в 2012-му — на 3 %, в 2013-му — на 6 %.

В офісі «InfoWatch», 2016 рік

Після покупки «Лабораторією Касперського» технології «Антиспам», розробленої «Ашманов і партнери», голова цієї компанії Ігор Ашманов подарував покупцям ідею: він запропонував використовувати рушій антиспаму у зворотному напрямку — для захисту від витоків[9][20]. За 2001—2002 роки фахівці «Лабораторії Касперського» розробили систему, що пізніше стала відомою під брендом InfoWatch Traffic Monitor Enterprise, — захист корпоративних користувачів від внутрішніх загроз (DLP-системи). У грудні 2003 року для розвитку та поширення нового продукту була заснована дочірня компанія InfoWatch[21].

З жовтня 2007 року Наталія Касперська є генеральним директором і власницею контрольного пакета акцій InfoWatch[22]. Ця компанія була частиною її частки при поділі бізнесу з колишнім чоловіком[4]. Свої основні інвестиції Наталія Касперська направила в InfoWatch, в спільні з Ігорем Ашмановим компанії «Крибрум» і «Наносемантика»[18], а також в німецьку антивірусної компанії G Data Software AG[23].

Для швидко зростаючої «Лабораторії Касперського» побічний продукт InfoWatch з неясними (на момент виділення) перспективами був тягарем[17]. Технологічні рішення і продуктова лінійка нової компанії, на відміну від «Лабораторії», споконвічно орієнтовані на великі і середні корпорації (від 300 робочих станцій)[20], а не на малий бізнес і роздріб.

З Головкомом Сухопутних військ Росії Олегом Салюковим, 2018 рік

Це вимагало принципово інших навичок і підходів, де колишній управлінський досвід Наталії виявився не дуже застосуємо[18]. Тим не менш, вже в 2012 році раніше збиткова компанія InfoWatch вперше вийшла в «плюс» і продовжила швидко, на 60-70 % в рік, зростати[24]. За даними Forbes, виручка InfoWatch в 2014 році склала 831 млн рублів[4], опитані «Комерсантом» незалежні експерти навесні 2015 року оцінювали цей бізнес в 40-50 млн доларів[20].

Сьогодні InfoWatch перетворилася на групу компаній з декількох дочірніх підприємств, згрупованих за двома напрямками — захист корпорацій від внутрішніх загроз і від цільових атак ззовні[20]. Вона займає близько 50 % російського ринку систем захисту конфіденційних даних (DLP-систем). Серед багаторічних клієнтів — російські держструктури, а також «Ощадбанк», «Білайн», «ЛУКойл», «Татнефть», «Сургутнефтегаз», «Сухий», Магнітогорський металургійний комбінат (ММК) та ін[25], компанія активно просуває свій бізнес у Німеччині, на Близькому Сході, у країнах Південної та Південно-Східної Азії. Нинішні акціонери InfoWatch Наталія Касперська і заступник гендиректора підприємства Рустем Хайретдінов.

З 2017 року Наталії Касперській належить російський Некліс-Банк, через кіпрські офшори «Organat Financial Ltd.» і «Fiduciana Nominees Ltd.»[26].

Парадоксом підприємництва Наталія Касперська називає ситуацію, при якій інвестиції найважче залучити на самому початку бізнесу, коли вони конче потрібні. Чим успішніше справа розвивається, тим прихильнішими стають інвестори. Згодом вони приймаються бігати за власниками такого бізнесу, але на цьому етапі їх гроші перестають турбувати — адже в обмін потенційний інвестор захоче частку в налагодженій прибутковій справі. З стартапами ж розмова інша: оскільки перспективи неясні, в обмін на фінансування інвестори вимагатимуть від їх власників контроль і візьмуться диктувати, що і як робити, чим можуть занапастити бізнес. Тому якщо у стартапера є вибір, вважає Наталія, зовнішніх інвестицій йому краще не привертати взагалі[20]. Вона впевнена[74]:

Отримати гроші на гарних умовах можна тільки в тому випадку, якщо ви доведете, що гроші вам не потрібні. Чим більше вам потрібні гроші, тим гірше будуть умови.

Касперська, однак, пояснює, що для інвестора-прагматика при купівлі стартапу логічніше залишити біля керма команди його творців, ніж додатково ризикувати, залучаючи сторонній менеджмент на свій розсуд. А для цього творцям потрібен потужний стимул, найкращий з яких — частка в рідній компанії. Наталія Касперська згадує, що викупивши 100 % одного з стартапів на етапі конфлікту акціонерів, пізніше подарувала двом його топ-менеджерам по пакету акцій назад, щоб ті продовжували вирощувати свій бізнес.

Наталія Касперська вважає основними рисами підприємця три: здатність чимось жертвувати, пробувати нове тільки з цікавості і мати при цьому схильність до заробляння грошей — останнє відрізняє підприємця від каскадера[75]. При інвестуванні вона радить звертати увагу не на поточні ринкові тренди з експоненціальним зростанням, а на області, в яких добре розбираєшся[17].

Без цього неможливо врахувати приховані обставини, які виявляються тільки зсередини того чи іншого ринку і для роботи яких потрібні навички. Для освоєння цих навичок у будь-якій галузі потрібні 5-6 років роботи, тому, на думку Касперської, навіть на спаді вигідніше залишатися в «своїй» депресивної галузі, а не кидатися. При цьому, втім, можна упустити момент, коли галузь відмирає назовсім[17].

Наталія Касперська (2016)

Роль генерального директора Наталія Касперська оцінює як свідомо самотню: йому не з ким порадитися. Партнери по бізнесу не завжди розбираються в специфіці або можуть мати свій інтерес, а обговорювати стратегію з підлеглими не дозволяє статус[18]. Однак Інтернет прибирає зайві бар'єри, якщо приділяти час спілкування з підлеглими. Як зауважує Наталя, не кожен ризикне прийти до керівника зі своїми пропозиціями особисто, а в Мережі це зробити набагато простіше, тому довіри в підсумку стає більше[76].

Це, на думку Касперської, має і зворотний бік. Якщо в середині 2000-х років службу персоналу насторожувало наявність у співбесідника свого блогу або аккаунта в соцмережах, до середини 2010-х її швидше насторожить заява здобувача роботи, що у нього нічого подібного немає. Як відзначає Наталія, в компаніях стали прагнути до всебічного контролю дій персоналу[77].

Касперська вважає, що хоч «чорні списки» і блокування заборонених сайтів і є напівзаходами, потребують удосконалення[78], але нічого кращого поки не придумано. Тим не менш, фільтрація інтернет-контенту повинна, на її думку, застосовуватися лише в четверту чергу після профілактики — системної роз'яснювальної роботи з батьками, навчання дітей дошкільного віку розумінню основних інтернет-загроз, а також законодавчої діяльності і покарання порушників[18].

На минулому в Москві в грудні 2015 року форумі «Інтернет-економіка 2015» Наталія Касперська виклала ключові пропозиції щодо посилення інтернет-регулювання президенту Росії Володимиру Путіну, який, зустрічно, зазначив, що поділяє такий підхід. На думку Наталії, використання особистих даних будь-якими організаціями потрібно ввести в правове поле і впорядкувати[79][80].

Цього досі не зроблено, незважаючи на вибухове зростання можливостей для збору таких даних про громадян в Інтернеті, особливо в соцмережах, для різних маніпуляцій[79]. Касперскую дивує, що використання великих даних (англ. big data) лобіюється в інтернет-маркетингу, але мало хто розглядає цю тему з точки зору безпеки. Між тим, збір великих даних про користувачів різних електронних пристроїв і послуг — це стеження[17].

Крім автоматичного збору, зберігання і аналізу масивів даних про активність громадян, їх переміщення, уподобання, зв'язках один з одним, покупки, переговорах, публічних і непублічних записах, фото і відео та ін. існують і способи виділення із загальної маси індивідуального досьє, вказує Наталія Касперська. Якщо вибраний об'єкт є, наприклад, чиновником, допущеним до державної таємниці, очевидна загроза національній безпеці, оскільки всі перераховані дані знаходяться в розпорядженні американських компаній-виробників і, як наслідок, спецслужб США[81][82].

Але це не єдиний ризик, попереджає Касперська. Домінуючи на світовому ринку комп'ютерних технологій, США здатні вводити ембарго на використання будь-яких своїх пристроїв і програмних продуктів — є, наприклад, технічна можливість віддалено вимкнути Windows на території Росії одночасно на всіх комп'ютерах, разом вимкнути всі смартфони[81][83], припинити техпідтримку будь-яких корпоративних систем, роблячи недоступним їх оновлення і блокуючи[82]. Наталія нагадує, що подібні випадки вже були — наприклад, коли впроваджений спецслужбами комп'ютерний черв'як Stuxnet вивів з ладу ядерну галузь Ірану[84].

На думку Наталії Касперської, шкідливе ПЗ може при цьому перебувати прямо в процесорі[84]. Аналогічним способом іноземний виробник в змозі влаштовувати інфраструктурні диверсії, цільові атаки, в тому числі пропагандистського характеру[82], що є зброєю в інформаційній війні, в якій знаходиться Росія[78]. Поки США залишаються де-факто монополістом в світових продажах ведучого і «заліза», інший світ (і, зокрема, Росія) будуть змушені миритися з перерахованими ризиками, які, вважає Касперська, стають недозволенні.

З піонерських років Касперська вважала, що слід захищати рідну країну, вона спочатку була налаштована патріотично і зараз впевнена, що залишиться такою і в майбутньому[9]. У 1991 році Наталія, як і навколишні, хотіла змінити суспільство і в дні Серпневого путчу сама ходила на барикади, але за цей епізод свого життя їй тепер соромно: вона усвідомила, що не на тій стороні стояла[85].

1990-ті роки в Росії Касперська оцінює як вікно можливостей, коли «все було простіше», в тому числі і створення своєї справи. При цьому різкість тодішніх змін, загальна нестабільність країни і викликані цим небезпеки, аж до вбивств підприємців, призводили до того, що люди побоювалися за майбутнє і виїжджали з Росії[85].

Для себе Касперська еміграцію виключає: «Кинути все і бігти, ховатися в кущі — куди, в яку країну?». Вона відчуває в Росії свої коріння — батьків і родичів, друзів, бізнес[86]. Тим не менш, з точки зору підприємництва замикатися тільки в своїй країні Наталії Касперської некомфортно. Організувавши значущу частину бізнесу за кордоном, вона порівнює Росію з невеликим ставком, в той час як інший світ — з морем[9].

Втім, обсяг російського ринку корпоративних систем запобігання витоків інформації (DLP-систем) за станом на середину 2010-х років Касперська оцінює в $80 млн[20], що становить приблизно десяту частину загальносвітового. «Росія в цьому сенсі абсолютно передова держава. У галузі DLP ми абсолютно попереду планети всієї», — вважає Наталія[25]. Наприклад, по гостроті конкуренції: якщо у США ринок ділять всього п'ять DLP-постачальників, у Росії їх вже сім[64].