Качан Володимир Андрійович

Качан Володимир Андрійович
Народився 18 травня 1947(1947-05-18)
Уссурійськ, Приморський край, РРФСР, СРСР
Помер 7 травня 2021(2021-05-07) (73 роки)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність композитор, актор, письменник, автор-виконавець
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Знання мов російська
Заклад Московський театр «Школа сучасної п'єси»
Роки активності з 1971
Нагороди
IMDb ID 0434151
Сайт vkachan.com

Володимир Андрійович Качан (18 травня 1947(1947-05-18), Уссурійськ, Приморський край, РРФСР, СРСР — 7 травня 2021(2021-05-07), Москва, Росія) — радянський і російський актор, музикант, письменник. Народний артист Російської Федерації (2004)[1].

Біографія

Народився 18 травня 1947 року у Ворошилові (нині Уссурійськ), проживав у Москві. Навчався в Ризькій середній школі № 10, роком старше Михайла Задорнова[2].

Після закінчення школи декілька разів вступав до Щукінського училища. Але лише в 1965 році вступив на курс Віри Львової. Вперше «зрізався» на етюдах і повернувся до Риги, де вступив до Латвійського державного університету на філологічний факультет. Через багато років це знайшло відображення в його прозі. Але довго не навчався — надійшов під час додаткового набору до Щукінського. Разом з ним до училища були прийняті Ніна Русланова та Олександр Кайдановський. Іногороднього Качана поселили в гуртожиток, в ту ж кімнату, де вже жили Леонід Філатов та Борис Галкін. Тому цілком природно, що саме в цей період в співавторстві з Філатовим були написані перші шлягери: пісні «Оранжевый кот», «Ленка», «Дневник прапорщика Смирнова» та багато інших.

Після навчання в Щукінському потрапив до трупи Московського ТЮГу, де зіграв ролі Зуріко в спектаклі «Я, бабуся, Іліко та Іларіон» і Д'Артаньяна в «Трьох мушкетерах». У той же період його запросив до свого естрадного оркестру Леонід Утьосов. Протягом семи років поєднував роботу в театрі і оркестрі. У 1980 році на запрошення Анатолія Ефроса перейшов в московський Театр на Малій Бронній, де зіграв головну роль у виставі «Літо і дим».

Останні роки Володимир Качан був провідним артистом театру « Школа сучасної п'єси». У 2009 році прийняв запрошення Кирила Серебреннікова взяти участь у виставі «Околоноля» за романом Натана Дубовицького. Писав музику, книги і знімався в кіно.

Пісні писав з 1965 року. Багато написано на вірші його товариша Леоніда Філатова, інші — на вірші Юрія Ряшенцева, Олексія Дідурова, Юрія Левітанського, Олександра Вулиха та інших поетів.

Помер 7 травня 2021 року на 74-му році життя в Москві від наслідків коронавірусної інфекції[3]. Прощання пройшло 12 травня 2021 року в Московському театрі «Школа сучасної п'єси»[4]. Похований на Троєкуровському кладовищі[5].

Родина
  • Батько — Андрій Пилипович Качан (1910 — ?), уродженець села Стайки (Ушацький район, Вітебська область), учасник німецько-радянської війни, підполковник юстиції, кавалер двох орденів Червоної Зірки (1943, 1955)[6] .
  • Мати — Галина Володимирівна Смирнова (1920 — ?), домогосподарка.
  • Дружина — Людмила Михайлівна Гарніца (нар. 1948), актриса і театральний діяч.
    • Син Гліб (нар. 1978) — музикант, актор, спортсмен (займається арт-фехтуванням).

Ролі в театрі

Московський театр юного глядача
  • 1971 — «Я, бабуся, Іліко та Іларіон», реж. Г. Лордкіпанідзе — Зуріко
  • 1974 — «Три мушкетери», реж. О. Товстоногов — Д'Артаньян

Московський Театр на Малій Бронній
  • 1980 — «Літо і дим», реж. А. Ефрос — Джон
  • 1980 — «Дорога», реж. А. Ефрос — Чичиков
  • 1981 — "А все-таки вона крутиться! ", реж. Л. Дуров — Директор школи
  • 1982 — «Три сестри», реж. А. Ефрос — Прозоров

Театр імені Станіславського
  • 1984 — «Експромт-фантазія», реж. А. Товстоногов — Ігнатій Петрович

Московський театр «Школа сучасної п'єси»
  1. 1992 — «А чой-то ти у фраку», реж. І. Райхельгауз — Чубуков
  2. 1993 — «З приводу обіцяного масла…», реж. Г. Тулес — Король
  3. 1994 — «Без дзеркал», реж. І. Райхельгауз — Павло Павлович
  4. 1996 — «Місіс Лев», реж. Б. А. Морозов — Чертков
  5. 1999 — «Чайка» (А. П. Чехов), реж. І. Райхельгауз — Тригорин
  6. 2000 — «Провокація», реж. С. Юрський — Черговий, Фьод Фьодич
  7. 2001 — «Чайка» (Б. Акунін), реж. І. Райхельгауз — Тригорін
  8. 2002 — «Місто», реж. І. Райхельгауз — Батько
  9. 2004 — «Чайка. Справжня оперетка», реж. І. Райхельгауз — Тригорін
  10. 2006 — «Своїми словами», реж. І. Райхельгауз — Володя, соліст
  11. 2007 — «Нізвідки з любов'ю», реж. М. Козаков, В. Качан
  12. 2009 — «Дім», реж. І. Райхельгауз

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова
  • 2010 — «Околоноля», реж. К. Серебренніков

Фільмографія
  1. 1971 — Путіна — музикант ВІА
  2. 1971 — Телеграма — хлопець з гітарою
  3. 1976 — Додумався, вітаю! — попутник, виконавець пісні «Дорожня»
  4. 1978 — Коли я стану велетнем — Коля, шофер таксі, зять Джульєтти Ашотівна
  5. 1979 — Петровка, 38 — Гаврилов, залицяльник до Надії
  6. 1979 — Канікули Кроша — спортивний коментатор на матчі з боксу
  7. 1981 — Всім — спасибі! — Борис
  8. 1983 — Співучасники — Д'яков
  9. 1986 — Таємниця Снігової королеви — Кропива
  10. 1987 — Забави молодих — Монастирський, завуч
  11. 1987 — Будинок із привидами — директор школи
  12. 1989 — Процес — адвокат Сидорин
  13. 1990 — Невстановлена особа — Горохов, аферист
  14. 1993 — Троцький — Марк Зборовський
  15. 1996 — Несуть мене коні... — майор Кацуба
  16. 1998 — Сибірський спас — князь
  17. 2000 — Заздрість богів — режисер ТБ
  18. 2003 — Бідна Настя — Бенкендорф
  19. 2003 — Спадкоємець — глава адміністрації
  20. 2003 — Дарую тобі життя — головлікар
  21. 2005 — Час збирати каміння — замполіт
  22. 2005 — Диверсанти — полковник ГРУ
  23. 2006 — Лікарська таємниця — Олександр
  24. 2006 — Чарівність зла — Ігнатій Рейсс
  25. 2006 — А Ви йому хто? — співак
  26. 2007 — Три дні в Одесі — Миша-Віртуоз
  27. 2007 — Офіцери — Сергєєв
  28. 2007 — Капкан — головний редактор
  29. 2007 — Нізвідки з любов'ю, або Веселі похорони — Фіма, доктор
  30. 2008 — Мій осінній блюз — Григорій
  31. Випуску 2008 — Час радості — Флемінський
  32. 2010 — Назад в СРСР — Сталкер
  33. 2010 — Втеча — Каратаєв
  34. 2011 — Фарфорове весілля — Петро Петрович, головний лікар
  35. 2011 — Товариші поліцейські (30-та серія «Говори зі мною!») — Тимур Якимович Юнусов, директор школи для слабочуючих
  36. 2012 — Друге повстання Спартака — Сергій Никифорович Круглов, міністр внутрішніх справ СРСР
  37. 2013 — Думай як жінка — Макаров
  38. 2014 — Безсоння — Павло Андрійович Кравченко, VIP-учасник
  39. 2014 — Територія — Робикін
  40. 2015 — Саша добрий, Саша злий — Олексій Павлович Лукін, лікар
  41. 2015 — Маргарита Назарова — директор цирку
  42. 2016 — Сімейні обставини — Веніамін Олегович, батько Маргарити
  43. 2017 — За п'ять хвилин до січня — Василь Миколайович
  44. 2018 — Жінки проти чоловіків: Кримські канікули

Виконання пісень в фільмах

Озвучування мультфільмів
  • 1980 — Піф-паф, ой-ой-ой! — Піф-Паф
  • 2010 — Гидке каченя — Дикий гусак

Дискографія
  1. 1994 — «Соседи по городу»
  2. 1995 — «Прогулка с другом»
  3. 1995 — «Диалог — 30 лет»
  4. 1996 — «Оранжевый кот»
  5. 1998 — «Русский платит за всё!»
  6. 2000 — «Избранное. Кавалергарды»
  7. 2000 — «… по Качану»
  8. 2001 — «Бегемот и Ко»
  9. 2002 — «Муму и адвокат»
  10. 2003 — «Наши барды. Том 3»
  11. 2003 — «Задорнизмы и Качанушки»
  12. 2005 — «У открытого окна» (только музыка)
  13. 2006 — «Времена города»
  14. 2008 — MP3 Коллекция (CD1 и CD2)
  15. 2009 — «Столик на одного»
  16. 2009 — «Это было недавно…»

Бібліографія
  • 2000 — «Посміхайтеся, зараз вилетить пташка!»
  • 2007 — «Юність Баби Яги»
  • 2009 — «АРТ-Пасьянс»
  • 2010 — «Юність Баби Яги-1»
  • 2010 — «Юність Баби Яги-2»
  • 2010 — «Фатальна Маруся»

Звання

Примітки
  1. Указ Президента Российской Федерации от 05.11.2004 г. № 1413 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.). kremlin.ru. 5 ноября 2004. Процитовано 12 листопада 2016.
  2. М. Н. Задорнов Не дайте себе засохнуть! — М.: Эксмо, 2007
  3. Умер актёр Владимир Качан
  4. Прощание с Владимиром Качаном началось в театре «Школа современной пьесы»
  5. Ксения Максимова (12 травня 2021). Актера Владимира Качана похоронили на Троекуровском кладбище. Известия (рос.). Процитовано 13 травня 2021.
  6. А. Ф. Качан на сайте «Память народа»
  7. Почётное звание присвоено указом президента России № 1284 от 30 августа 1996 года
  8. Распоряжение Президента Российской Федерации от 4 мая 2018 года № 100-рп «О поощрении»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.