Качан Володимир Андрійович
Качан Володимир Андрійович | |
---|---|
Народився |
18 травня 1947 Уссурійськ, Приморський край, РРФСР, СРСР |
Помер |
7 травня 2021 (73 роки) Москва, Росія |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | композитор, актор, письменник, автор-виконавець |
Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна |
Знання мов | російська |
Заклад | Московський театр «Школа сучасної п'єси» |
Роки активності | з 1971 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0434151 |
Сайт | vkachan.com |
Володимир Андрійович Качан (18 травня 1947, Уссурійськ, Приморський край, РРФСР, СРСР — 7 травня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор, музикант, письменник. Народний артист Російської Федерації (2004)[1].
Біографія
Народився 18 травня 1947 року у Ворошилові (нині Уссурійськ), проживав у Москві. Навчався в Ризькій середній школі № 10, роком старше Михайла Задорнова[2].
Після закінчення школи декілька разів вступав до Щукінського училища. Але лише в 1965 році вступив на курс Віри Львової. Вперше «зрізався» на етюдах і повернувся до Риги, де вступив до Латвійського державного університету на філологічний факультет. Через багато років це знайшло відображення в його прозі. Але довго не навчався — надійшов під час додаткового набору до Щукінського. Разом з ним до училища були прийняті Ніна Русланова та Олександр Кайдановський. Іногороднього Качана поселили в гуртожиток, в ту ж кімнату, де вже жили Леонід Філатов та Борис Галкін. Тому цілком природно, що саме в цей період в співавторстві з Філатовим були написані перші шлягери: пісні «Оранжевый кот», «Ленка», «Дневник прапорщика Смирнова» та багато інших.
Після навчання в Щукінському потрапив до трупи Московського ТЮГу, де зіграв ролі Зуріко в спектаклі «Я, бабуся, Іліко та Іларіон» і Д'Артаньяна в «Трьох мушкетерах». У той же період його запросив до свого естрадного оркестру Леонід Утьосов. Протягом семи років поєднував роботу в театрі і оркестрі. У 1980 році на запрошення Анатолія Ефроса перейшов в московський Театр на Малій Бронній, де зіграв головну роль у виставі «Літо і дим».
Останні роки Володимир Качан був провідним артистом театру « Школа сучасної п'єси». У 2009 році прийняв запрошення Кирила Серебреннікова взяти участь у виставі «Околоноля» за романом Натана Дубовицького. Писав музику, книги і знімався в кіно.
Пісні писав з 1965 року. Багато написано на вірші його товариша Леоніда Філатова, інші — на вірші Юрія Ряшенцева, Олексія Дідурова, Юрія Левітанського, Олександра Вулиха та інших поетів.
Помер 7 травня 2021 року на 74-му році життя в Москві від наслідків коронавірусної інфекції[3]. Прощання пройшло 12 травня 2021 року в Московському театрі «Школа сучасної п'єси»[4]. Похований на Троєкуровському кладовищі[5].
Родина
- Батько — Андрій Пилипович Качан (1910 — ?), уродженець села Стайки (Ушацький район, Вітебська область), учасник німецько-радянської війни, підполковник юстиції, кавалер двох орденів Червоної Зірки (1943, 1955)[6] .
- Мати — Галина Володимирівна Смирнова (1920 — ?), домогосподарка.
- Дружина — Людмила Михайлівна Гарніца (нар. 1948), актриса і театральний діяч.
- Син Гліб (нар. 1978) — музикант, актор, спортсмен (займається арт-фехтуванням).
Ролі в театрі
Московський театр юного глядача
- 1971 — «Я, бабуся, Іліко та Іларіон», реж. Г. Лордкіпанідзе — Зуріко
- 1974 — «Три мушкетери», реж. О. Товстоногов — Д'Артаньян
Московський Театр на Малій Бронній
- 1980 — «Літо і дим», реж. А. Ефрос — Джон
- 1980 — «Дорога», реж. А. Ефрос — Чичиков
- 1981 — "А все-таки вона крутиться! ", реж. Л. Дуров — Директор школи
- 1982 — «Три сестри», реж. А. Ефрос — Прозоров
Театр імені Станіславського
- 1984 — «Експромт-фантазія», реж. А. Товстоногов — Ігнатій Петрович
Московський театр «Школа сучасної п'єси»
- 1992 — «А чой-то ти у фраку», реж. І. Райхельгауз — Чубуков
- 1993 — «З приводу обіцяного масла…», реж. Г. Тулес — Король
- 1994 — «Без дзеркал», реж. І. Райхельгауз — Павло Павлович
- 1996 — «Місіс Лев», реж. Б. А. Морозов — Чертков
- 1999 — «Чайка» (А. П. Чехов), реж. І. Райхельгауз — Тригорин
- 2000 — «Провокація», реж. С. Юрський — Черговий, Фьод Фьодич
- 2001 — «Чайка» (Б. Акунін), реж. І. Райхельгауз — Тригорін
- 2002 — «Місто», реж. І. Райхельгауз — Батько
- 2004 — «Чайка. Справжня оперетка», реж. І. Райхельгауз — Тригорін
- 2006 — «Своїми словами», реж. І. Райхельгауз — Володя, соліст
- 2007 — «Нізвідки з любов'ю», реж. М. Козаков, В. Качан
- 2009 — «Дім», реж. І. Райхельгауз
Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова
- 2010 — «Околоноля», реж. К. Серебренніков
Фільмографія
- 1971 — Путіна — музикант ВІА
- 1971 — Телеграма — хлопець з гітарою
- 1976 — Додумався, вітаю! — попутник, виконавець пісні «Дорожня»
- 1978 — Коли я стану велетнем — Коля, шофер таксі, зять Джульєтти Ашотівна
- 1979 — Петровка, 38 — Гаврилов, залицяльник до Надії
- 1979 — Канікули Кроша — спортивний коментатор на матчі з боксу
- 1981 — Всім — спасибі! — Борис
- 1983 — Співучасники — Д'яков
- 1986 — Таємниця Снігової королеви — Кропива
- 1987 — Забави молодих — Монастирський, завуч
- 1987 — Будинок із привидами — директор школи
- 1989 — Процес — адвокат Сидорин
- 1990 — Невстановлена особа — Горохов, аферист
- 1993 — Троцький — Марк Зборовський
- 1996 — Несуть мене коні... — майор Кацуба
- 1998 — Сибірський спас — князь
- 2000 — Заздрість богів — режисер ТБ
- 2003 — Бідна Настя — Бенкендорф
- 2003 — Спадкоємець — глава адміністрації
- 2003 — Дарую тобі життя — головлікар
- 2005 — Час збирати каміння — замполіт
- 2005 — Диверсанти — полковник ГРУ
- 2006 — Лікарська таємниця — Олександр
- 2006 — Чарівність зла — Ігнатій Рейсс
- 2006 — А Ви йому хто? — співак
- 2007 — Три дні в Одесі — Миша-Віртуоз
- 2007 — Офіцери — Сергєєв
- 2007 — Капкан — головний редактор
- 2007 — Нізвідки з любов'ю, або Веселі похорони — Фіма, доктор
- 2008 — Мій осінній блюз — Григорій
- Випуску 2008 — Час радості — Флемінський
- 2010 — Назад в СРСР — Сталкер
- 2010 — Втеча — Каратаєв
- 2011 — Фарфорове весілля — Петро Петрович, головний лікар
- 2011 — Товариші поліцейські (30-та серія «Говори зі мною!») — Тимур Якимович Юнусов, директор школи для слабочуючих
- 2012 — Друге повстання Спартака — Сергій Никифорович Круглов, міністр внутрішніх справ СРСР
- 2013 — Думай як жінка — Макаров
- 2014 — Безсоння — Павло Андрійович Кравченко, VIP-учасник
- 2014 — Територія — Робикін
- 2015 — Саша добрий, Саша злий — Олексій Павлович Лукін, лікар
- 2015 — Маргарита Назарова — директор цирку
- 2016 — Сімейні обставини — Веніамін Олегович, батько Маргарити
- 2017 — За п'ять хвилин до січня — Василь Миколайович
- 2018 — Жінки проти чоловіків: Кримські канікули
Виконання пісень в фільмах
- 1970 — Місто першого кохання
- 1975 — Зірка привабливого щастя — виконання пісень Булата Окуджави
- 1976 — Мама — виконання пісень Рисі (роль Валентина Манохина)
- 1979 — Канікули Кроша — виконання «Песни о московском муравье»
- 1995 — Ширлі-мирлі — виконання пісні Романа Алмазова (роль Валерія Гаркаліна)
Дискографія
- 1994 — «Соседи по городу»
- 1995 — «Прогулка с другом»
- 1995 — «Диалог — 30 лет»
- 1996 — «Оранжевый кот»
- 1998 — «Русский платит за всё!»
- 2000 — «Избранное. Кавалергарды»
- 2000 — «… по Качану»
- 2001 — «Бегемот и Ко»
- 2002 — «Муму и адвокат»
- 2003 — «Наши барды. Том 3»
- 2003 — «Задорнизмы и Качанушки»
- 2005 — «У открытого окна» (только музыка)
- 2006 — «Времена города»
- 2008 — MP3 Коллекция (CD1 и CD2)
- 2009 — «Столик на одного»
- 2009 — «Это было недавно…»
Бібліографія
Звання
- Заслужений артист Російської Федерації (1996)[7]
- Народний артист Російської Федерації (2004)
- Почесна грамота Президента Російської Федерації (2018)[8]
Примітки
- Указ Президента Российской Федерации от 05.11.2004 г. № 1413 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.). kremlin.ru. 5 ноября 2004. Процитовано 12 листопада 2016.
- М. Н. Задорнов Не дайте себе засохнуть! — М.: Эксмо, 2007
- Умер актёр Владимир Качан
- Прощание с Владимиром Качаном началось в театре «Школа современной пьесы»
- Ксения Максимова (12 травня 2021). Актера Владимира Качана похоронили на Троекуровском кладбище. Известия (рос.). Процитовано 13 травня 2021.
- А. Ф. Качан на сайте «Память народа»
- Почётное звание присвоено указом президента России № 1284 от 30 августа 1996 года
- Распоряжение Президента Российской Федерации от 4 мая 2018 года № 100-рп «О поощрении»