Кватерніони
Кватерніо́н — чотиривимірне гіперкомплексне число без дільників нуля. Уперше описане В. Р. Гамільтоном у 1843 році.
i | j | k | |
---|---|---|---|
i | −1 | k | −j |
j | -k | −1 | i |
k | j | -i | −1 |
Кватерніони використовуються як у теоретичній, так і у прикладній математиці, зокрема для розрахунку поворотів у просторі у тривимірній графіці та машинному зорі.
Означення
Загальне означення
Кватерніони можна означити як суму
де — дійсні числа; — уявні одиниці, які справджують співвідношення:
з яких випливають ще й такі співвідношення:
Часто замість використовують позначення для уявних одиниць відповідно а також покладають
Ще один, зрідка вживаний, варіант позначень:
Означення через вектор і скаляр
Кватерніон представляє собою пару , де — вектор тривимірного простору , а — скаляр, тобто дійсне число.
Через комплексні числа
Довільний кватерніон можна представити як пару комплексних чисел у вигляді .
Це еквівалентно , де , ( тобто — комплексні числа , оскільки )
Через дійсні матриці
Кватерніони також можна визначити як матрицю такого вигляду:
Через комплексні матриці
Альтернативно, кватерніони можна визначити як комплексні матриці такого вигляду
,
де є комплексно-спряженими числами до .
Пов'язані означення
- Для кватерніона ,
- дійсне число називають скалярною частиною кватерніона, — його векторною частиною.
- Якщо , то кватерніон називається чисто скалярним, при — чисто векторним.
- Кватерніон називають спряженим до .
- Як і для комплексних чисел, норма кватерніона визначають як
Легко перевірити, що , тобто кватерніони мають мультиплікативну норму; із цього співвідношення випливає так звана тотожність чотирьох квадратів.
Якщо то називають одиничним кватерніоном
Алгебраїчні властивості
Виходячи з вищенаведених властивостей уявних одиниць, можна отримати такі властивості:
- додавання кватерніонів є асоціативним та комутативним,
- множення кватерніонів є асоціативним, але не є комутативним.
Із некомутативності множення випливає, що система кватерніонів не є полем. Проте вона є тілом і, таким чином, не містить дільників нуля. Тіло кватерніонів зазвичай позначається . Сказане вище свідчить про здійсненність ділення в системі кватерніонів, але слід розрізняти ліве та праве ділення.
Чотири базисних кватерніони і чотири протилежних їм за знаком кватерніони утворюють групу кватерніонів по множенню (з порядком 8). Тобто
Детальніше про векторне представлення
Оскільки кватерніон можна представити у вигляді пари скаляра та 3-вимірного вектора:
- .
Виявляється, що множення кватерніонів можна записати через скалярний та векторний добутки відповідних 3-вимірних векторів:
При такому підході чисто векторні кватерніони можна ототожнити з 3-вимірними векторами. Тоді добуток двох таких кватерніонів можна отримати, віднявши від їх векторного добутку їх скалярний добуток:
Піднесення до степеня
Рівність
доводиться подібно до формули Ейлера зіставленням рядів Тейлора з обох боків.
Запишемо кватерніон у векторній (тригонометричній) формі
- Натуральний степінь:
Використавши математичну індукцію отримаємо:
- Дійсний степінь:
Піднесення кватерніона до дійсного степеня застосовується для інтерполяції поворотів з постійною кутовою швидкістю.
Комплексні кватерніони
Іноді означені в цій статті кватерніони називають дійсними кватерніонами, розглядаючи також комплексні кватерніони, означення яких відрізняється від наведеного лише тим, що — комплексні числа. При цьому комплексна одиниця не ототожнюється з кватерніонною одиницею так що їх доводиться позначати по-різному (наприклад, із використанням наведених вище альтернативних позначень або виділяючи кватерніонні одиниці жирним шрифтом).
Історія
Бурхливий і надзвичайно плідний розвиток комплексного аналізу в XIX столітті стимулював у математиків інтерес до наступної задачі: знайти новий вид чисел, аналогічний за властивостями комплексним, що містить не одну, а дві уявні одиниці. Передбачалося, що така модель буде корисна для розв'язання просторових задач математичної фізики. Проте зусилля в цьому напрямку виявилася безуспішними.
1843 року новий тип чисел виявив ірландський математик Вільям Ровен Гамільтон. Ці числа містили не дві уявні одиниці, як очікувалося, а три. Гамільтон назвав ці числа кватерніонами. Історики науки також виявили начерки по цій темі в неопублікованих рукописах Гаусса 1819—1820 років.
Модель досить швидко принесла практичну користь. Пізніше на основі алгебри кватерніонів Ґіббс та Гевісайд створили тривимірний векторний аналіз.
Сучасне використання
У XX столітті намагалися використовувати кватерніонні моделі у квантовій механіці й теорії відносності. Реальне застосування кватерніони знайшли в комп'ютерній графіці й програмуванні ігор, а також в обчислювальній механіці, в інерціальній навігації й теорії управління. У багатьох галузях було знайдено більш загальні й практичні засоби, ніж кватерніони. Наприклад, для дослідження рухів у просторі найчастіше застосовують матричне числення. Однак там, де важливо описувати тривимірний поворот за допомогою мінімальної кількості скалярних параметрів, застосування параметрів Родріго — Гамільтона (тобто, чотирьох компонент кватерніона повороту) часто виявляється кращим: такий опис ніколи не вироджується, тоді як опис поворотів трьома параметрами (наприклад, кутами Ейлера) завжди має критичні значення цих параметрів.
Джерела
- Математический энциклопедический словарь. Москва, 1988.