Квітневе (Коростишівська міська громада)

На 1617 рік містечко Войташувце належало волинському стольнику Адамові Юзефу Олізару-Волчкевичу (польськ. — Adam Józef Olizar-Wołczkiewicz).[1]

У 1628 році Войташівка (польськ. — Wojtaszówka, Woytaszówka) у власності київського земського підсудка Лукаша Вітовського (польськ. — Łukasz Witowski).[2]

Протягом 1648—1660 рр. Войташівка входила до складу Білоцерківського полку української держави Військо Запорозьке. До «Реєстру Війська Запорозького 1649 року» вписано 39 осіб козацького стану, що мешкали у сотенному містечку Войташівці. Сотником був тоді Іван Ященко.

У період національної революції багато сіл Коростишівського ключа були зруйнованими, а мешканці загинули. До того ж, продовжувались набіги турків, які забирали людей у полон. Ця участь не оминула й Войташівку.

Коли у лютому 1657 р. через Брусилів, їдучи до Гетьмана Богдана Хмельницького в Чигирин, проїжджав Петро Парчевич, то він у своїх записках назвав Брусилів першим «городом», який йому зустрівся після виїзду з Корця. Тобто весь простір між Корцем і Брусиловом був тоді пусткою, а саме там і мала б бути Войташівка.

Після 1660 р. Войташівка була зайнята військами Речі Посполитої.

У травні 1665 р. Войташівкою заволодів повстанський отаман Данило Васильович, який звав себе «овруцьким полковником» і узгоджував свої дії з московським урядом.

Проте після його відступу до Києва у листопаді 1665 року Войташівкою знову заволоділи війська Речі Посполитої[3]. До коростишівського маєтку повертаються Олізари і поступово заселяються спустошені села.

Так, у 1783 році в Войташівці числилось 55 жителів.

В середині XIX століття Войташівка разом з іншими володіннями Густава Пилиповича Олізара[4] відійшла його сину Каролю.[5]

У 1864 році тут проживало 220 чоловік, з яких 65 — римо-католики. Православний прихід — церква Св. Михаїла у селі Вільня, католицький — костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві. 

В 1900 році село входило до Коростишівської волості Радомишльського повіту Київської губернії. У 58 дворах проживало 421 чоловік. За селом числилось 267 десятин орної землі.

Вперше окуповане московитами в січні 1918 року.

13 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Войташівку проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки[6].

В 1930 році в селі було організовано колгоспи «Ударник» та «VIII з'їзду Рад». В 1951 році їх об'єднано в один — ім. Фрунзе, що спеціалізувався на вирощуванні хмелю.

У червні 1946 року Войташівка отримала нову назву — Дубовець, від назви річки Дубовець, що протікає селом.