Китайські сузір'я

Китайські сузір'я (кит. 星官, пін. Xīngguān[Note 1]) — окремі астеризми і сузір'я, на які поділяла небесну сферу традиційна китайська астрономія.

Репродукція зоряної мапи з Сучжоу (13 століття)

На зоряній мапі із Сучжоу, що була створена в XIII столітті, за часів династії Сун, зображено 283 астеризми, що складаються із 1565 окремих зір.[1] Усі астеризми було поділено на чотири групи — 28 домів вздовж екліптики (на відміну від елліністської астрономії, китайська базувалася на русі Місяця, а не Сонця, небесною сферою) і Три Огорожі (кит. 三垣, пін. Sān Yuán) — ділянки, які оточують Полярну зорю і містять ті зорі, що видимі впродовж усього року. Таким чином, можна побачити, що китайські астеризми, зазвичай, значно менші за сузір'я в західній астрономії, яких усього 88.

Історія

Китайська система розвивалася окремо від греко-римської, принаймні з V століття до нашої ери, хоча деякі зв'язки між ними існують, можливо через вавилонську астрономію[2].

Система із 28-ма місячними домами дуже схожа на індійську систему «Накшатра» (хоча й не ідентична їй), і достеменно не відомо, як одна система вплинула на іншу.

Найдавніші китайські зоряні мапи належать до часів династії Тан. У деяких із них трапляються посилання на більш ранні роботи китайських й індійських астрономів. Найвідомішим китайським астрономом, згадки про якого збереглися, є Ґан Де, що жив у часи Воюючих Царств (V століття до нашої ери), і описав 810 зір у 138 астеризмах.

Наприкінці періоду правління династії Мін Сюй Ґуанці на основі європейських зоряних карт, додав п'яту групу зір південної півкулі (невидимих із Китаю), у якій виділив ще 23 астеризми[3].

Три Огорожі

До них відносять Пурпурну Заборонену Огорожу (кит. 紫微垣, пін. Zǐ Wēi Yuán), Огорожу Вищого палацу (кит. 太微垣, пін. Tài Wēi Yuán) і Огорожу Небесного Ринку (кит. 天市垣, пін. Tiān Shì Yuán).

Пурпурна Заборонена огорожа розташована у найпівнічнішій частині зоряної півкулі, на місці європейських сузір'їв Малої Ведмедиці, Дракона, Жирафа, Цефея, Кассіопеї, Візничого, Волопаса, а також, частково, сузір'їв Великої Ведмедиці, Гончих Псів, Малого Лева, Геркулеса.

Огорожа Високого Палацу лежить на схід і північ від Пурпурної Забороненої огорожі і включає сузір'я Діви, Волосся Вероніки, Лева і, частково, сузір'я Гончих Псів, Великої Ведмедиці і Малого Лева.

Огорожа Небесного Ринку оточує Пурпурну Заборонену Огорожу з півдня й заходу і містить сузір'я Змії, Змієносця, Орла, Північної Корони і, частково, Геркулеса.

Огорожі розділено кількома астеризмами, що мають назву «стіни», а саме:

  • Ліва стіна Вищого Палацу (кит. 太微左垣)
  • Права стіна Вищого Палацу (кит. 太微右垣)
  • Ліва стіна Небесного ринку (кит. 天市左垣)
  • Права стіна Небесного ринку (кит. 天市)

Ці астеризми не слід плутати з місячним домом «стіна»[прояснити].

Двадцять вісім домів

Сучасна зоряна мапа, що показує традиційні китайські астеризми. 28 домів позначено по краю мапи.

Двадцять вісім домів згруповані в Чотири образи, кожен із яких асоційований зі стороною світу та порою року і містить сім домів. Їхні назви й головні зорі подано в таблиці:[4][5]

Чотири Символи

(四象)

Дом (宿)
Номер Назва (Піньїнь) Переклад Головна зоря
Лазуровий дракон сходу

(東方青龍)
весна

1 角 (Jiăo) Ріг
α Vir
2 亢 (Kàng) Шия
κ Vir
3 氐 (Dī) Корінь
α Lib
4 房 (Fáng) Кімната
π Sco
5 心 (Xīn) Серце
σ Sco
6 尾 (Wěi) Хвіст
μ Sco
7 箕 (Jī) Кошик
γ Sgr
Чорна черепаха півночі

(北方玄武)
Зима

8 斗 (Dǒu) Черпак (південний)
φ Sgr
9 牛 (Niú) Бик
β Cap
10 女 (Nǚ) Дівчина
ε Aqr
11 虛 (Xū) Порожнеча
β Aqr
12 危 (Wēi) Дах
α Aqr
13 室 (Shì) Табір
α Peg
14 壁 (Bì) Стіна
γ Peg
Білий тигр заходу

(西方白虎)
Осінь

15 奎 (Kuí) Ноги
η And
16 婁 (Lóu) Окови
β Ari
17 胃 (Wèi) Шлунок
35 Ari
18 昴 (Mǎo) Голова з волоссям
17 Tau
19 畢 (Bì) Сітка
ε Tau
20 觜 (Zī) Черепаший дзьоб
λ Ori
21 參 (Shēn) Три зірки
ζ Ori
Кіноварний птах півдня

(南方朱雀)
Літо

22 井 (Jǐng) Колодязь
μ Gem
23 鬼 (Guǐ) Привид
θ Cnc
24 柳 (Liǔ) Верба
δ Hya
25 星 (Xīng) Зоря
α Hya
26 張 (Zhāng) Розгорнута сітка
υ¹ Hya
27 翼 (Yì) Крила
α Crt
28 軫 (Zhěn) Колісниця γ Crv

Див. також

Примітки

  1. 星官 дослівно перекладається як «зоряний посадовець» чи «зоряний офіцер»

Джерела

  1. Hsing-chih T'ien and Will Carl Rufus, The Soochow astronomical chart, Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 1945, p. 4.
  2. Xiaochun Sun, Jacob Kistemaker, The Chinese sky during the Han, vol. 38 of Sinica Leidensia, BRILL, 1997, ISBN 978-90-04-10737-3, p. 7f. and p. 18, note 9.
  3. 陳冠中、陳輝樺 (30 липня 2006). 天文教育資訊網. Activities of Exhibition and Education in Astronomy (AEEA). Процитовано 2 січня 2020.(кит.)
  4. The Chinese Sky. International Dunhuang Project. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 25 червня 2011.
  5. Sun, Xiaochun (1997). У Helaine Selin. Encyclopaedia of the History of Science, Technology, and Medicine in Non-Western Cultures. Kluwer Academic Publishers. с. 517. ISBN 0-7923-4066-3. Процитовано 25 червня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.