Китайські сузір'я

Китайські сузір'я (кит. 星官, пін. Xīngguān[Note 1]) — окремі астеризми і сузір'я, на які поділяла небесну сферу традиційна китайська астрономія.

Репродукція зоряної мапи з Сучжоу (13 століття)

На зоряній мапі із Сучжоу, що була створена в XIII столітті, за часів династії Сун, зображено 283 астеризми, що складаються із 1565 окремих зір.[1] Усі астеризми було поділено на чотири групи — 28 домів вздовж екліптики (на відміну від елліністської астрономії, китайська базувалася на русі Місяця, а не Сонця, небесною сферою) і Три Огорожі (кит. 三垣, пін. Sān Yuán) — ділянки, які оточують Полярну зорю і містять ті зорі, що видимі впродовж усього року. Таким чином, можна побачити, що китайські астеризми, зазвичай, значно менші за сузір'я в західній астрономії, яких усього 88.

Історія

Китайська система розвивалася окремо від греко-римської, принаймні з V століття до нашої ери, хоча деякі зв'язки між ними існують, можливо через вавилонську астрономію[2].

Система із 28-ма місячними домами дуже схожа на індійську систему «Накшатра» (хоча й не ідентична їй), і достеменно не відомо, як одна система вплинула на іншу.

Найдавніші китайські зоряні мапи належать до часів династії Тан. У деяких із них трапляються посилання на більш ранні роботи китайських й індійських астрономів. Найвідомішим китайським астрономом, згадки про якого збереглися, є Ґан Де, що жив у часи Воюючих Царств (V століття до нашої ери), і описав 810 зір у 138 астеризмах.

Наприкінці періоду правління династії Мін Сюй Ґуанці на основі європейських зоряних карт, додав п'яту групу зір південної півкулі (невидимих із Китаю), у якій виділив ще 23 астеризми[3].

Три Огорожі

До них відносять Пурпурну Заборонену Огорожу (кит. 紫微垣, пін. Zǐ Wēi Yuán), Огорожу Вищого палацу (кит. 太微垣, пін. Tài Wēi Yuán) і Огорожу Небесного Ринку (кит. 天市垣, пін. Tiān Shì Yuán).

Пурпурна Заборонена огорожа розташована у найпівнічнішій частині зоряної півкулі, на місці європейських сузір'їв Малої Ведмедиці, Дракона, Жирафа, Цефея, Кассіопеї, Візничого, Волопаса, а також, частково, сузір'їв Великої Ведмедиці, Гончих Псів, Малого Лева, Геркулеса.

Огорожа Високого Палацу лежить на схід і північ від Пурпурної Забороненої огорожі і включає сузір'я Діви, Волосся Вероніки, Лева і, частково, сузір'я Гончих Псів, Великої Ведмедиці і Малого Лева.

Огорожа Небесного Ринку оточує Пурпурну Заборонену Огорожу з півдня й заходу і містить сузір'я Змії, Змієносця, Орла, Північної Корони і, частково, Геркулеса.

Огорожі розділено кількома астеризмами, що мають назву «стіни», а саме:

Ліва стіна Вищого Палацу (кит. 太微左垣)
Права стіна Вищого Палацу (кит. 太微右垣)
Ліва стіна Небесного ринку (кит. 天市左垣)
Права стіна Небесного ринку (кит. 天市)

Ці астеризми не слід плутати з місячним домом «стіна»^{[прояснити]}.

Двадцять вісім домів

Сучасна зоряна мапа, що показує традиційні китайські астеризми. 28 домів позначено по краю мапи.

Двадцять вісім домів згруповані в Чотири образи, кожен із яких асоційований зі стороною світу та порою року і містить сім домів. Їхні назви й головні зорі подано в таблиці:[4][5]

Чотири Символи (四象)	Дом (宿)
Чотири Символи (四象)	Номер	Назва (Піньїнь)	Переклад	Головна зоря
Лазуровий дракон сходу (東方青龍) весна	1	角 (Jiăo)	Ріг	α Vir
	2	亢 (Kàng)	Шия	κ Vir
	3	氐 (Dī)	Корінь	α Lib
	4	房 (Fáng)	Кімната	π Sco
	5	心 (Xīn)	Серце	σ Sco
	6	尾 (Wěi)	Хвіст	μ Sco
	7	箕 (Jī)	Кошик	γ Sgr
Чорна черепаха півночі (北方玄武) Зима	8	斗 (Dǒu)	Черпак (південний)	φ Sgr
	9	牛 (Niú)	Бик	β Cap
	10	女 (Nǚ)	Дівчина	ε Aqr
	11	虛 (Xū)	Порожнеча	β Aqr
	12	危 (Wēi)	Дах	α Aqr
	13	室 (Shì)	Табір	α Peg
	14	壁 (Bì)	Стіна	γ Peg
Білий тигр заходу (西方白虎) Осінь	15	奎 (Kuí)	Ноги	η And
	16	婁 (Lóu)	Окови	β Ari
	17	胃 (Wèi)	Шлунок	35 Ari
	18	昴 (Mǎo)	Голова з волоссям	17 Tau
	19	畢 (Bì)	Сітка	ε Tau
	20	觜 (Zī)	Черепаший дзьоб	λ Ori
	21	參 (Shēn)	Три зірки	ζ Ori
Кіноварний птах півдня (南方朱雀) Літо	22	井 (Jǐng)	Колодязь	μ Gem
	23	鬼 (Guǐ)	Привид	θ Cnc
	24	柳 (Liǔ)	Верба	δ Hya
	25	星 (Xīng)	Зоря	α Hya
	26	張 (Zhāng)	Розгорнута сітка	υ¹ Hya
	27	翼 (Yì)	Крила	α Crt
	28	軫 (Zhěn)	Колісниця	γ Crv

Див. також

Примітки

星官 дослівно перекладається як «зоряний посадовець» чи «зоряний офіцер»

Джерела

Hsing-chih T'ien and Will Carl Rufus, The Soochow astronomical chart, Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 1945, p. 4.
Xiaochun Sun, Jacob Kistemaker, The Chinese sky during the Han, vol. 38 of Sinica Leidensia, BRILL, 1997, ISBN 978-90-04-10737-3, p. 7f. and p. 18, note 9.
陳冠中、陳輝樺 (30 липня 2006). 天文教育資訊網. Activities of Exhibition and Education in Astronomy (AEEA). Процитовано 2 січня 2020.(кит.)
The Chinese Sky. International Dunhuang Project. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 25 червня 2011.
Sun, Xiaochun (1997). У Helaine Selin. Encyclopaedia of the History of Science, Technology, and Medicine in Non-Western Cultures. Kluwer Academic Publishers. с. 517. ISBN 0-7923-4066-3. Процитовано 25 червня 2011.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] 星官 дослівно перекладається як «зоряний посадовець» чи «зоряний офіцер»

[2] Hsing-chih T'ien and Will Carl Rufus, The Soochow astronomical chart, Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 1945, p. 4.

[3] Xiaochun Sun, Jacob Kistemaker, The Chinese sky during the Han, vol. 38 of Sinica Leidensia, BRILL, 1997, ISBN 978-90-04-10737-3, p. 7f. and p. 18, note 9.

[aeea_ap060730-4] 陳冠中、陳輝樺 (30 липня 2006). 天文教育資訊網. Activities of Exhibition and Education in Astronomy (AEEA). Процитовано 2 січня 2020.(кит.)

[5] The Chinese Sky. International Dunhuang Project. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 25 червня 2011.

[6] Sun, Xiaochun (1997). У Helaine Selin. Encyclopaedia of the History of Science, Technology, and Medicine in Non-Western Cultures. Kluwer Academic Publishers. с. 517. ISBN 0-7923-4066-3. Процитовано 25 червня 2011.