Небіж чаклуна

Первісний початок повісті значно різниться від опублікованої версії, автор надалі відмовився від нього. Зараз він відомий як «Фрагмент про Лефей» (The Lefay Fragment), отримавши назву від Місіс Лефей, хрещеної-феї Дігорі, яка в остаточному варіанті стала хрещеною матір'ю дядька Ендр'ю, менш доброзичливою чародійкою, що заповіла йому скриньку з пилом, використаним чаклуном для перснів[4].

У «Фрагменті про Лефей» Дігорі з народження наділений здатністю розмовляти з деревами й тваринами; а відмінність між тваринами-мовцями і німими, яка стала характерною рисою нарнійського світу, там відсутня. Дігорі живе з тіткою Гертрудою, колишньою шкільною вчителькою з надокучливим і прискіпливим норовом, що зуміла стати міністром Уряду, добившись цього агресивним залякуванням інших. Всякий раз за відсутності тітки Дігорі знаходить втішення з тваринами і деревами, серед яких є і білка Теревенька (Pattertwig). Поллі з'являється в розповіді як сусідська дівчинка, яка не розуміє мову нелюдських створінь. Вона хоче збудувати пліт, щоб дослідити потік, який веде в підземний світ. Дігорі допомагає їй у будівництві, він мусить пиляти гілку з дерева, щоб не втратити обличчя перед Поллі. Через це він втрачає свою незвичайну здатність. Наступного дня до нього приходить хрещена мати Місіс Лефей. Знаючи, що він втратив свої здатності, вона дає йому картку з адресою меблевої крамниці, яку він має відвідати. На цьому фрагмент закінчується[5].

Теревенька і тітка Гертруда не увійшли в остаточну версію повісті. Тим не менш, Теревенька з'являється як нарнійська тварина в «Принці Каспіані», а кар'єра тітки Гертруди нагадує кар'єру директорки Експериментального Дому із «Срібного крісла»[6].

Існують деякі сумніви в автентичності «Фрагменту про Лефей», оскільки почерк рукопису відрізняється деякими рисами від звичайної манери письма Льюїса, та й масштаб цієї частини твору несхожий на решту повісті. Окрім того, в серпні 1963 року Льюїс розпорядився своєму пасинкові Дугласу Ґрешему знищити всі незакінчені і неповні фрагменти рукопису: під час прибирання його приміщень в Коледжі Магдалини після звільнення з цього коледжу на початку того ж місяця[7].

Багато аспектів «Небожа чаклуна» знаходять паралелі у власному житті Льюїса. Як і в Дігорі, дитинство Льюїса припадає на початок 1900-х, обидва хочуть мати поні, і обидва в дитинстві опиняються перед обличчям смерті своєї матері. Дігорі розлучений з батьком, що поїхав в Індію, і нудьгує за ним. Льюїс вчився у школі в Англії після смерті матері, у той час як його батько залишався в Ірландії. Льюїс як і Дігорі, у дитинстві був жадний до книг, обидва краще розумілися в літературі, ніж у математиці. Дігорі (і Поллі) б'ються над задачею з додавання і віднімання, коли пробують обчислити відстань між горищем і закинутим будинком — Льюїс провалив вступний іспит з математики в Оксфордський університет. Льюїс пам'ятає дощовиті літні дні зі своєї юності — Дігорі зіштовхується з тим самим злом у повісті. Також Дігорі, подорослішавши, стає професором, що приймає в себе дітей в евакуацію під час Другої Світової війни[8].

Персонаж Ендр'ю Кеттерлі дуже схожий на Роберта Кепрона (Robert Capron), вчителя Він'ярдської школи, яку Льюїс відвідував зі своїм братом; вже у підлітстві Льюїс задумав вивести його лиходієм у майбутній розповіді. Кеттерлі нагадує Кепрона віком, зовнішнім виглядом і поведінкою[9].

Льюїс казав, що не мав прямого наміру писати нарнійські повісті як християнські казки, але ці аспекти з'являлися під його пером підсвідомо, і книжки ставали дедалі більш християнськими по мірі розвитку подій. Він думав, що казки були не прямо представленнями чи алегорією, але могли бути нагадуваннями і натяками читачам Біблії[10]. У повісті «Лев, Біла Відьма і шафа» Аслан виступає подібною Христу фігурою, хто приймає смерть заради спокути і повертається до життя відповідно до Христового розп'яття і воскресіння[11]. У «Небожі чаклуна» присутні аналогічні алюзії, що відбивають такі аспекти Книги Буття, як створення світу, первородний гріх і спокуса[12].

У «Хроніках Нарнії» Аслан неодноразово використовує своє дихання, щоб дати силу персонажам, що показує благу могутність подателя життя. Зокрема, у «Небожі чаклуна» його «довге тепле дихання» дає життя Нарнії. Льюїс використав символіку дихання для зображення Святого Духа: слово «дух» за походженням пов'язане з «дихати» і в гебрейській, і в грецькій мові[ком. 2]. Спалах від зірок у момент, коли нарнійські тварини отримали дар мовлення, теж може представляти Святий Дух[13] чи «дихання життя» з книги Буття, гл. 2, рівно як (можливо) схоластичну концепцію божественного Діючого Розуму, що вдихає в людей здатність мислити[ком. 3].

У «Небожі чаклуна» показані два протилежні підходи до природи: добрий, пов'язаний з Асланом як творцем, і злий, пов'язаний з людським відхиленням від божественного задуму і гармонії природного порядку. На одному боці — краса створеної Асланом Нарнії, показана як зосередження природного порядку внаслідок використання музичної гармонії для пробудження живої і неживої природи до буття. Також присутній чіткий порядок у процесі творення, від землі до рослин і тварин. Сам Льюїс глибоко вірив у внутрішню цінність природи самої по собі, не як сукупності ресурсів для експлуатації. Можливо, це відбито й в епізоді, де Аслан дає дар мовлення і одушевленним проявам природи, таким як наяди у води і дріади в дерев. Ендрю Кеттерлі і Джадіс представляють протилежний, злий підхід схилення природних сил людській волі заради власної вигоди. Вони розглядають природу виключно як ресурс для здійснення своїх планів і таким чином розладнують і руйнують природний порядок[14].

Священний Сад на заході Нарнійського світу оточений «високим муром зеленого морогу» з гіллям дерев над ним, і «високими золотими воротами, міцно зачиненими, що дивляться на схід», які мають бути єдиним входом, бо подорожани «обійшли майже весь сад по колу», перш ніж знайшли його. У цьому місці Льюїс наслідує Мілтонів опис Едему в «Утраченому раю»:

Раю зелена Стіна піднялась... І вище Стіни колом ряд Чудових дерев, що дають славний плід Цвіт і плоди водночас, золотаві Видно, радо полив'яні безліччю кольорів... Брама одна лиш була, що дивилась на схід З тієї сторони... Оригінальний текст (англ.) The verdurous wall of Paradise up sprung... And higher than that Wall a circling row Of goodliest trees loaden with fairest fruit, Blossoms and fruits at once of golden hue, Appeerd, with gay enameld colours mixt...[15] One gate there only was, and that look'd east On th' other side...[16]

Джадіс стає відлунням Сатани з того ж твору: вона перебирається через мур Саду, зневаживши наказ входити тільки через ворота, далі спокушає Дігорі подібно тому, як Сатана спокушав Єву брехнею і полуправдою[17].

Деякі моменти створення Нарнії, такі як поява тварин із землі, і як вони обтрушують землю зі своїх тіл, також мають свої аналоги в «Утраченому Раю». Вони також могли бути навіяні описами природних процесів в сьомій книзі «Королеви фей» Едмунда Спенсера[18].

За чотири роки до видання першої книжки про Нарнію, Льюїс написав поезію, досить добру для першого досвіду віршування:

...I did not in the least feel that I was getting in more quantity or better quality a pleasure I had already known. It was more as if a cupboard which one had hitherto valued as a place for hanging coats proved one day, when you opened the door, to lead to the garden of the Hesperides...[19]

Мотив шафи, що веде в новий світ, Льюїс потім використав в повісті «Лев, Біла Відьма і шафа», але засніжена Нарнія з тієї книжки зовсім несхожа на духмяний Сад Гесперид, більшість з його головних міфологічних рис з'являються як атрибути священного Саду в «Небожі чаклуна», що відрізняють його від біблійного чи Мілтонового Едему. Він стоїть на західному краю світу, має пильного стража, герой (Дігорі) посланий, подібно Гераклу, щоб здобути яблуко звідти, лиходійка (Джадіс) краде інше яблуко, як Ерида. Оскільки Геспериди були дочками Геспера, бога планети Венера в її вечірній появі, прихильники планетарної теорії «Хронік» наводять це як свідоцтво особливого зв'язку між «Небожем чаклуна» і Венерою[20].

У дитинстві Льюїс читав твори Едіт Несбіт і високо їх цінував[3]. «Небіж чаклуна» звертається до них на початку розповіді, ніби все це відбувалося насправді, коли в описі часу подій згадується, що «Шерлок Холмс ще жив на Бейкер-стріт, а Бастейбли шукали скарб на Льюїсгем-Роуд». Бастейбли — діти, що беруть участь в кількох творах Едіт Несбіт[21]. Окрім того, що дія «Небожа чаклуна» відбувалася в той же час і в тому самому місці, що й дія деяких творів Несбіт, він також має певну схожість з її «Історією з амулетом» (написана 1906 р.). У ній розповідається про чотирьох дітей, які мешкають у Лондоні і знаходять чарівний амулет. Їхній батько у від'їзді, мати хвора, як і у випадку з Дігорі. Їм також вдається переправити давньовавилонську царицю до Лондона, де вона стає причиною бунту, що дуже нагадує події з «Небожа чаклуна», коли Поллі і Дігорі переносять Джадіс до Лондона, і вона спричиняє таке ж занепокоєння[3].

На опис створення Нарнії міг також справити вплив «Сильмариліон» його друга Дж. Р. Р. Толкіна, що також містить епізод створення світу дією музики[22].

Льюїс надзвичайно захоплювався історіями Артурівського циклу і навіть написав поезію про цей світ. Місіс Лефей відвідує Дігорі у «Фрагменті про Лефей» і стає мерзотною хрещеною дядька Ендр'ю Кеттерлі в остаточному варіанті повісті. Вона дає Кеттерлі скриньку з Атлантиди, що містить пил, з якого він створює персні, використані Дігорі і Поллі для подорожі між світами. Обидві Лефей є алюзіями на Моргану Ле Фей — могутню чародійку в багатьох історіях про короля Артура, яка часто виводиться негативним персонажем. Сама скринька нагадує скриньку Пандори з давньогрецької міфології, що теж містила небезпечні таємниці[23].

Скринька з пилом, який уможливлював подорожувати між світами, походила з Атлантиди[23]; Льюїс, як і Толкін, таж захоплювався легендою про неї. Виродження правителів Чарну, предків Джадіс, з ранніх добрих і мудрих до пізніших жорстоких і зверхніх, нагадує виродження толкінського Нуменору, острівного королівства, яке нарешті зникло в хвилях внаслідок гріховності його останніх жителів. Світ Чарну зруйнований, коли Джадіс промовила Скорботне Слово, яке чарнські мудреці боялися за його руйнівну міць. Деякі коментатори вважали, що Льюїс мав на увазі використання атомної бомби, застосованої менш ніж десятиріччя доти. Більш ймовірно, що Льюїс відобразив міфічне зруйнування Атлантиди силами зла і зверхності[24]. Як зауважила Еліс Вард, відсилання до ядерної зброї зроблене явно в останньому попередженні Аслана: «Ви [Земля] ростете більш схожими на них [Чарн]. Нема певності, що деякі злі з вашої раси не відкриють таємниці, такої ж лихої, як Скорботне Слово, і використають її, щоб знищити все живе»[25].

Відомий американський драматург Оранд Герріс написав 36 п'єс для дітей, у тому числі і за «Небожем чаклуна»[26]. П'єса була вперше розіграна 26 травня 1984 р. на відділенні драматургії Техаського університету, і поставлена в театрі ім. Б. Ідена Пейна. Музика для постановки написана Вільямом Пенном[27].

Сценарій нової постановки був написаний Еріною Карадус, зіграний у Данідіні, Нова Зеландія, у 2005 році[28].

Компанії 20th Century Fox, Walden та спадкоємці К. С. Льюїса вирішили, що «Небіж чаклуна» має бути основою для фільму, наступного після «Подорож „Досвітнього Мандрівника“»[29][30][31]. Проте, в жовтні 2011 Дуглас Ґрешем підтвердив, що контракт Walden Media зі спадкоємцями письменника закінчився, і робота над фільмом відкладається на невизначений час[32][33].

1 жовтня 2013 р. The C.S. Lewis Company оголосила, що уклала угоду з The Mark Gordon Company про сумісну розробку і виробництво фільму «Хроніки Нарнії: Срібне крісло», остаточно вирішивши продовжувати випуск фільмів відповідно до порядку публікації повістей циклу. Таким чином, це рішення відкладає роботу над фільмом за «Небожем чаклуна» на невизначений строк[34].

У 2003 році компанія BBC підготувала 10-серійну сурдоадаптацію повісті, зачитану Джейн Лапотер і перекладену британською мовою жестів Жан Сен-Клер, вдягнутою в нарнійські костюми. Версія призначалася для телесеріалу Hands Up!, що вийшов 16 січня 2003 р.[35]. Повторна трансляція сталася 3 грудня 2007 р. на каналі CBBC і 16 вересня 2008 р. на каналі BBC Two[36][37][38].