Клименко Юрій Вікторович

Народився 24 березня 1944 р. в Дніпропетровську в родині службовців. У 1963–1965 рр. вчився на механіко-математичному факультеті Дніпропетровського державного університету.

Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1972, курс Б. Волчека).

Працював асистентом оператора, оператором на кіностудіях Грузія-фільм, Узбекфільм, Одеської к/с.

Зняв на Одеській кіностудії фільми: «Про Вітю, про Машу і морську піхоту» (1973), «Контрабанда» (1974, у співавт.; реж. С. Говорухін), «Квіти для Олі» (1975), «Втеча з в'язниці» (1977), а на «Узбекфільмі» — «Людина йде за птахами» (1975, Премія «За найкраще зображальне вирішення» IX Всесоюзного кінофестивалю, Фрунзе, 1976; приз «Срібний павич» Міжнародного кінофестивалю, Делі; 1977), «Триптих» (1979) тощо.

Був членом Спілки кінематографістів УРСР.

З 1987 р. — оператор-постановник кіностудії «Мосфільм».

Багаторазовий номінант і лауреат низки кінопремій і фестивалів[1].

Персональні виставки фоторобіт Ю. Клименка проходили в Москві, Лондоні, Нью-Йорку та ін

Оператор-постановник

• «Пізнаючи білий світ» (1978, реж. Кіра Муратова)
• «День ангела» (1980)
• «Сльози крапали» (1982, реж. Георгій Данелія)
• «Легенда про Сурамську фортецю» (1984, Грузія-фільм; реж. Сергій Параджанов, Давид Абашидзе)
• «Проста смерть...» (1985, реж. Олександр Кайдановський)
• «Чужа біла і рябий» (1986, реж. Сергій Соловйов)
• «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989, реж. Сергій Соловйов)
• «Маестро: Сергій Параджанов» (1989, док. фільм[2], реж. Олександр Кайдановський)
• «Будинок під зоряним небом» (1991, реж. Сергій Соловйов)
• «Анна Карамазофф»/Anna Karamazoff (1991, реж. Рустам Хамдамов)
• «Офіціант з золотим підносом» (1992)
• «Три сестри» (1994, реж. Сергій Соловйов)
• «Одкровення незнайомцю» /Confidences a un inconnu (1995, Росія—Франція—Італія)
• «Му-му» (1998, реж. Юрій Гримов)
• «Барак» (1999, реж. Валерій Огородніков)
• «Щоденник його дружини» (2000, реж. Олексій Учитель)
• «Гра в модерн» (2002, реж. Максим Коростишевський, Ігор Єфімов)
• «Кострома» (2002)
• «Прогулянка» (2003, реж. Олексій Учитель)
• «Про кохання» (2003, реж. Сергій Соловйов)
• «Космос як передчуття» (2005, реж. Олексій Учитель)
• «Не хлібом єдиним» (2005, реж. Станіслав Говорухін)
• «Пасажирка» (2008, реж. Станіслав Говорухін)
• «Полонений» (2008, реж. Олексій Учитель)
• «2-Асса-2» (2009, реж. Сергій Соловйов)
• «Анна Кареніна» (2009, у співавт.; реж. Сергій Соловйов) — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу операторську роботу
• «Самка» (2010, реж. Г. Константинопольський) — номінація на ряд кінопремій
• «Край» (2010, реж. Олексій Учитель) — номінація на премії «Золотий орел» за найкращу операторську роботу, «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії, Asia Pacific Screen Awards
• «Weekend» (2013, реж. Станіслав Говорухін) — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу операторську роботу
• «Важко бути богом» (2013, реж. Олексій Герман)
• «Вісімка» (2013, реж. Олексій Учитель)
• «Щоденник мами першокласника» (2014, реж. Андрій Сілкін)
• «Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель)
• «Ван Гоги» (2018), реж. С. Лівнєв) та інші...

Епізодичні ролі в кіно:

• «За сімейними обставинами» (1977)
• «День янгола» (1988)

• 1998 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Му-му» 1998)[3]
• 2000 — Державна премія Росії (фільм «Барак» 1999)
• 2000 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Щоденник його дружини» 2000)[4]
• 2000 — МКФ в Мілані: Приз за найкращу операторську роботу (фільм «Щоденник його дружини» 2000)
• 2005 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Космос як передчуття» 2005)[5]
• 2006 — РКФ «Література і кіно» в Гатчині: Приз за найкращу операторську роботу імені А. Москвіна (фільм «Не хлібом єдиним» 2005)
• 2008 — Премія «Білий Слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії: За найкращу операторську роботу (фільм «Полонений» 2008)
• 2010 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Край» 2010)[6]
• 2014 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Важко бути богом» 2013)[7]
• 2015 — Премія «Білий слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії: За найкращу операторську роботу (фільм «Важко бути богом» 2013)
• 2019 — Премія «Ніка» (за 2018 рік): За найкращу операторську роботу (фільм «Ван Гоги» (2018), реж. С. Лівнєв)[8]

Номінації

• 2004 — Номінація на премію «Золотий орел»: За найкращу операторську роботу (фільм «Прогулянка», 2003)
• 2006 — Номінація на премію «Золотий орел»: За найкращу операторську роботу (фільм «Космос як передчуття», 2005)
• 2018 — Номінація на премію «Ніка» за 2017 рік: За найкращу операторську роботу (фільм «Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель)[9]
• 2018 — Номінація на премію кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії (фільм «Матильда»)
• 2018 — Номінація на премію кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії (фільм «Ван Гоги») та ін.

• Енциклопедія кіно. 2010: Клименко Юрій Вікторович (рос.)

• Юрій Клименко на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)