Клоп шкідлива черепашка


Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) — один з найважливіших комах-шкідників зернових культур. Поширений, головним чином, в Південній Україні, де є головною причиною невисокої якості зерна. Дає одне покоління на рік. Часом розмножується у масовій кількості.

?
Клоп шкідлива черепашка

Зазвичай клопи-черепашки зимують під опалим листям. Мелітополь, Піщанська балка. 2018 рік.
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Pterygota
Інфраклас: Neoptera
Надряд: Exopterygota
Ряд: НапівтвердокриліHemiptera
Підряд: Напівтвердокрилі ( Heteroptera)
Родина: Scutelleridae
Рід: Eurygaster
Вид: integriceps
Eurygaster integriceps
Puton, 1881
Посилання
Вікісховище: Eurygaster integriceps
EOL: 3663218

Зовнішній вигляд[1]

Тіло широкоовальне (9–13 х 6–7 мм), досить опукле. Забарвлення мінливе — від світло-коричневого до сірого й чорного. Зверху тіло прикрите великим, широким щитком так, що не видно ні крил, ані черевця.

Головні ознаки:[2]

  • наличник на вершині вільний, спереду не закритий вилицями;
  • бокові краї передньоспинки помітно вигнуті;
  • передньоспинка не менш як в півтора рази довша за голову;
  • щиток посередині із тупим, місцями пунктированим повздовжнім підвищенням і з гладенькими горбиками біля основних кутів

Яйце кулькоподібне, має 1 мм у діаметрі, попервах зелене, але згодом темнішає. Личинка 1-ї вікової стадії майже чорна, із віком поступово світлішає, у старшому віці має помітні зачатки крил.

Спосіб життя

Комаха зимує у листяній підстилці та у верхньому шарі ґрунту попід нею. Коли температура тут досягає 12–13° (звичайно це кінець березня — квітень), клопи стають активними. Вдень вони з'являються на поверхні, лазять по рослинах, літають, харчуються соком злаків, часом паруються, а на ніч повертаються у підстилку. Коли встановлюється тепла погода (18–20° вдень), вони починають перелітати на посіви зернових. Звичайно, це співпадає з розпусканням бруньок на тополі, клені й дубі. При цьому клопи долають до 20 км одноразово, а загалом можуть здійснити міграції на відстань до 100 км. Інколи їх зграї заносить на поверхню Азовського та Чорного морів. Тут комахи гинуть або виносяться хвилями на берег, тут обсихають і перелітають на поля[2].

Головна кормова культура шкідливої черепашки — озима і яра пшениця, харчуються вони також на інших культивованих (жито, овес, ячмінь, тритикале, житняк, бромус та дикорослих тонконіг, егілопс , пирій, вівсюг тощо) злаках. Дорослі клопи (імаго) годуються також на рослинах з інших родин айстрових, шорстколистих, глухокропивових, навіть на молодих пагонах хвойних дерев[2].

Через 5–12 днів після заселення посівів самиці починають відкладати яйця. Це триває до кінця червня — початку липня, коли імаго відмирають. Яйця відкладаються у два ряди на листя, післяжнивні рештки і навіть на землю. Плодючість самки — 50–400 яєць (залежно від погоди).

Личинка клопа шкідливої черепашки

Онтогенез комахи відбувається за схемою розвитку з неповним перетворенням. Через 6–20 днів після відкладання яєць, з них вилуплюються личинки. Вони спочатку тримаються купкою на оболонках яєць, нічого не їдять, потім розповзаються і линяють. Загалом вони линяють чотири рази, личинки 5-ї стадії линяють і стають повнокрилими імаго. Якщо на цей час жнива добігають кінця, клопи догодовуються у валках, опалих колосся або зерні-падалиці.[1].

У вологу дощову осінь і зиму клопи уражаються паразитичними бактеріями та грибками, часом смертність їх сягає 50–80 %. Яйця комахи гинуть від паразитичних перетинчастокрилих: теленомусів, мікрофанурусів, дісолькусів та інших. Дорослі клопи та старші личинки стають жертвами паразитичних мух — фазій, алофор, водогін тощо. Серед природних ворогів шкідливої черепашки — хижі клопи, сонечка, мурашки, личинки золотоочок, павуки, птахи і навіть миші[2].

Масові розмноження

Клоп шкідлива черепашка — єдиний у своїй родині вид, котрий здатен масово розмножуватись на посівах зернових. Це зумовлене декількома природними факторами, серед яких:

  • здатність зберігати для зимівлі запаси поживних речовин не лише в вигляді жирового тіла, а й безпосередньо у кишечнику;
  • висока пристосованість до умов оброблювальних полів;
  • відсутність потреби змінити кормові рослини у личинок;
  • висока поживність культивованих злаків порівняно з дикорослими;
  • різкі зміни сонячної активності[3]

Поширення

В Україні шкідлива черепашка поширена від Криму до Лісостепу. Північна межа її ареалу проходить приблизно по лінії Первомайськ Миколаївської області Кропивницький Кобеляки Карлівка — Харків. Далі на південний схід ця лінія прямує до Росії та Казахстану: Саратов — Самара — Оренбург — Кизилорда — Алмати. В роки масових розмножень (див. нижче) клопи розселюються значно північніше цієї лінії. Загалом вони мешкають також в Албанії, Греції, Болгарії, Туреччині, Ізраїлі, Сирії, Саудівській Аравії, Іраку, Афганістані й Пакистані[2].

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, шкідлива черепашка є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак у зернових господарствах жуки завдають значної шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Фахівці стверджують, що від шкідливої черепашки зернові культури потерпають більше, ніж від хлібних жуків[4]

Навесні личинки клопа проколюють хоботком нижче зачатку колоса стебла і поглинають сік. У місці проколу утворюється перетяжка, внаслідок чого стебла не утворюють колосу і поступово відмирають. Личинки старших вікових стадій і імаго харчуються виключно зерном[5]. Зерно молочної стиглості стає зморшкуватим і потрапляє у відходи. На зерні наступних стадій стиглості на місці пошкоджень утворюються прим'ятини, ендосперм стає крихким. Це погіршує хлібопекарські якості борошна.

Заходи попередження пошкоджень і зниження шкодочинності клопа-черепашки включають:

1. Збирання врожаю у максимально стислі (7–8 днів) строки.
2. Позакореневе підживлення рослин сечовиною на стадії молочної стиглості.
2. Обмежене і своєчасне застосування інсектицидів.

Розгортаються дослідження з розробки інсектицидів нового покоління (гормонів, що порушують ріст та розвиток шкідника, використання паразитів яєць, хвороботворних бактерій та грибів, хижих паразитичних нематод, розробку сортів пшениці, стійких до ураження клопами тощо[6]. У вивченні та розробці заходів проти шкідника важливими були праці ентомологів О. М. Кириченка, С. О. Мокржецького і М. А. Теленги.

Примітки

  1. Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. Том 1. Вредные нематоды, моллюски, членистоногие. К.: Урожай, 1987. — 440 с.
  2. Пучков В. Г. Щитники. Випуск 1. Фауна України, т. 21. — К.: Вид-во АН УРСР, 1961. — 338 с.
  3. Хасан Мохамад Махмуд. Екологічне обгрунтування закономірностей динаміки популяцій і багаторічного прогнозу масового розмноження шкідливої черепашки: Автореф. дис… канд. с.-г. наук: 03.00.09 / ; Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. — Х., 2000. — 18 с.
  4. Москалець В. В.Консортивна роль ентомокомплексу в функціонуванні тритикалевого поля. URL: http// nbuv.gov.ua/j-pdf/ND_2013_5_7.pdf/
  5. Демидов О. А., Муха Т. І. Контроль чисельності хлібних клопів в агроценозі пшениці // Пропозиція, № 6, 2019, с. 102—104. URL: http://rep.btsau.edu.ua/handle/BNAU/4144
  6. Davari F., Parker, B. L.A review of research on Sunn Pest { Eurygaster integriceps Puton (Hemiptera: Scutelleridae)} management published 2004—2016 //Journal of Asia-Pacific Entomology 21(1): 352—360 - URL:https://www.researchgate.net/publication/322546473_A_review_of_research_on_Sunn_Pest_Eurygaster_integriceps_Puton_Hemiptera_Scutelleridae_management_published_2004-2016/figures?lo=1

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.