Когут Осип Іванович
Осип Іванович Когут (2 лютого 1891, с. Нагірянка, або Бучач, нині Тернопільська область — червень 1941, Дрогобич,[1] або 15 жовтня Старобільськ) — український галицький громадський і політичний діяч, правознавець. Доктор права (1925). Адвокат, видавець, редактор.
| Осип Когут | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 лютого 1891 Бучач, нині Тернопільська область |
| Помер |
15 жовтня 1941 (50 років) Дрогобич або Старобільськ |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадський і політичний діяч, адвокат, видавець, редактор |
| Alma mater | Львівський університет |
| Партія | Українська радикальна партія (1890) |
| Головував | Український студентський союз |
Біографія
Народився 2 лютого 1891 року в с. Нагірянка,[1] або м. Бучачі,[2] нині Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).
Навчався в гімназіях Бучача (зокрема, у 1907—1908 роках[3]) і Коломиї, у Львівському університеті, з якого був відрахований у 1910 році за участь у виступі. Завершив навчання у Чернівецькому університеті.
Восени 1912 року було створено гурток пропагаторів ідеї збройної боротьби за волю України. Головним інспіратором був студент Іван Чмола. До цього гурту належали студенти: Іван Кучерішка, Іван Лизанівський, Федір Калинович, Олена Степанів, Василь Кучабський, Осип Когут, Іван Жила, Степан Індишевський. Член Головної Ради Студентського Союзу. Голова Українського студентського союзу. Редактор офіційного органу організації часопису «Шляхи». Організатор радикальної молоді.
Під час першої світової вояк Легіону УСС, у 1916 році потрапив у російський полон, опинився у таборі полонених в Сибіру. У 1917 році переїхав до Києва.
Під час ЗУНР — комісар судового округу Ходорів (за іншими відомостями — кількох судових округ[1]), діяч РУРП.[4] У 1920 році — начальник відділу МВС УНР (Кам'янець-Подільський). Восени 1920 інтернований поляками, звільнений у 1922.[1]
У 1926 р. відкрив власну адвокатську контору в Богородчанах. У 1920-х роках член Головної Управи УСРП, також був діяльним на ниві кооперації. Видавав газету «Богородчанський ціп». В 1928—1930 рр. посол польського Сейму. Обраний від Списку № 22 — Виборчий блок українських соціалістичних селянсько-робітничих партій. Учасник Берестейського процесу. Під час так званої пацифікації 1930 року заарештований. Засуджений в 1932 році на 5 місяців в'язниці, які замінили на 5 років умовно.
Від кінця вересня 1939 року працював у Богородчанській міській управі.[1] Заарештований совітами 21 жовтня 1939 року. У березні 1940 року засуджений на 4 роки в'язниці. Випущений на свободу.
Вдруге засуджений (ув'язнення 8 років) у 1941 р. після подання апеляції постановою Особоливої наради при НКВД СССР 17 травня 1941. Перебував у тюрмі міста Дрогобича. Вбитий енкаведистами під час відступу червоної армії у 1941 році.[1]
За іншими даними — засланий у Магадан.
Реабілітований у 1989 році.[1]
Примітки
- Гуцал П. Когут Осип Іванович… — Т. 13. — С. 592.
- Мельничук Б., Уніят В. Когут Осип… — С. 120.
- Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1908. — S. 70.
- 3. Повіт Бібрка // Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад—грудень 1918 року) Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine..
Джерела
- Гуцал П. З. Когут Осип Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 592. — ISBN 978-966-02-6814-2.
- Когут Осип // Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 3. — С. 801—1200.
- Мельничук Б., Уніят В. Когут Осип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 120. — ISBN 966-528-199-2.
- Majewski P., Mazur G. (red. nauk.). Posłowie i senatorowie Rzeczypospolitej Polskiej 1919—1939. Słownik biograficzny. — Warszawa : Wydawnictwo Sejmowe, 2005. — Tom III, K-Ł. — S. 147—148. (пол.)