Степанів Олена Іванівна
Оле́на Іванівна Степа́нів (відома як Олена Степанівна) (7 грудня 1892, с. Вишнівчик, Перемишлянський повіт, нині Перемишлянський район, Львівська область — 11 липня 1963, Львів) — українська історикиня, викладачка географії, громадська та військова діячка; перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу в званні офіцера[2][3]; четарка Української Галицької Армії. Ув'язнена радянських таборів.
Олена Степанів | |||
---|---|---|---|
| |||
Ім'я при народженні | Олена Іванівна Степанів | ||
Псевдо | Олена Степанівна | ||
Народилася |
7 грудня 1892 с. Вишнівчик, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | ||
Померла |
11 липня 1963 (70 років) Львів, Українська РСР | ||
Поховання | Личаківський цвинтар[1] | ||
Країна |
Австро-Угорщина Польща СРСР | ||
Місце проживання | Україна | ||
Діяльність | військовик, педагог, науковець, громадська діячка | ||
Відома завдяки | перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера | ||
Alma mater | Віденський університет | ||
Науковий ступінь | професор | ||
Знання мов | польська | ||
Заклад | Львівський національний університет імені Івана Франка | ||
Учасник | Перша світова війна | ||
Членство | Пласт | ||
Військове звання |
Хорунжий (файнріх), чотар УГА | ||
У шлюбі з | Роман Дашкевич | ||
Діти | Ярослав Дашкевич | ||
Нагороди |
| ||
Життєпис
Народилася в сім'ї священника УГКЦ о. Івана Степаніва та його дружини Марії-Минодори. Була третьою, наймолодшою, дитиною. Батько Олени був добрим душпастирем, ініціював створення читальні товариства «Просвіта» у селі. Брат Ананій Степанів.
З 1910 року навчалася у Львові в жіночій учительській семінарії Українського педагогічного товариства. Була членкинею організації «Пласт».
1912 року вступила до Львівського університету на філософський факультет, студіювала історію та географію. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту в Львові). На одному зі студентських зібрань Степанів познайомилася з Романом Дашкевичем (майбутній полковник армії УНР). Вже планували весілля, коли почалася Перша світова війна. Роман пішов на фронт, а Олена, разом із однодумицями, організувала медсестринське відділення і пішла в армію.[4] Закликала жінок брати активну участь у громадському, політичному та військовому житті. Відтоді стає у ряди організації «Січові Стрільці −2». 1920 року одружилася з Романом Дашкевичем.
У 1919–1921 роках навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію.
З 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті.
З 1945 до арешту 1949 року працювала на посаді доцента Львівського університету.
20 грудня 1949 року арештована і відправлена до мордовських таборів.
У 1956 році звільнена за станом здоров'я, повернулася до Львова, кілька тижнів у близької родички - Орисі Лежогубської. Пізніше в приватному будинку на вул.Козацькій,11-а (...є дві постанови про утворення в ньому меморіального музею Олени Степанів), де прожила до кінця життя.
Мати Ярослава Дашкевича.
Похована на 82 полі Личаківського цвинтаря у Львові.
Бойовий шлях
Олена Степанів була активною учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею товариства «Січові Стрільці — ІІ», провідницею жіночої чети.[5]
1914 року ввійшла до складу Комітету об'єднаних стрілецьких товариств (м. Львів), виїхала на фронт як командирка жіночої чети Українських Січових Стрільців.
Учасниця Карпатської воєнної кампанії. Брала участь у битві під Комарниками. Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку (квітень—травень 1915), згодом стала хорунжою.
29 травня 1915 року під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила до російського полону. У 1915–1917 роках була полоненою в Ташкенті.
У Квітень 1917 року повернулася до Галичини.
Належала до організаторів Листопадового повстання 1918 року, брала активну участь в польсько-українській війні (1918—1919) (четар Української Галицької Армії).
Працювала на посаді референтки преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР та пресової референтки Міністерства закордонних справ УНР у Кам'янці-Подільському.
Нагороди
- 10 листопада 1914 року нагороджена Медаллю за Хоробрість 2-го класу.
- Військовий Хрест Карла.
Наукова робота
1919–1921 роках навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію німецькою «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII ст.», після чого повернулася до Львова.
З 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Член Наукового товариства імені Шевченка (ініціювала створення його Географічної комісії), товариства «Рідна школа», референтка при Ревізійному союзі українських кооперативів; співпрацювала з «Пластом» і УВО.
З 1939 року працювала в установах АН УРСР. З 1945–1949 роках — на посаді доцентки Львівського університету.
Після закінчення Другої світової війни працювала старшою науковою співробітницею і завідувачкою сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковою співробітницею Природничого музею АН УРСР (1948—1949 роки).
Твори та праці
Авторка близько 75 праць, в тому числі спогадів «Напередодні великих подій. Власні переживання і думки 1912—1914», «Напередодні великих подій» (1943 р.), довідника «Кооперативи здоров'я» (1930 р.), монографії «Сучасний Львів» (1943 р.), «Трудові резерви Львівщини» (1949 р.) тощо.
Вшанування пам'яті
На честь Олени Степанів названа Львівська українська гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови, що розташована на однойменній вулиці[6].
1 листопада 2003 року на фасаді будинку колишньої гімназії Сестер Василіянок, нині відомої як Львівська лінгвістична гімназія, де у 1921—1935 рр. Олена Степанів-Дашкевич викладала історію та географію, урочисто відкрито меморіальну таблицю Олені Степанів авторства скульптора Ярослава Скакуна. Після відкриття в актовій залі навчального закладу відбулася презентація книги О. Шаблія та О. Вісьтак «Олена Степанів»[7].
7 грудня 2012 року, в день 120-річчя від народження, жінки Прикарпаття ініціювали встановлення в Івано-Франківську пам'ятника першій жінці-офіцерові Українських Січових Стрільців Олені Степанів-Дашкевич[8].
20 грудня 2012 року в дворику географічного факультету ЛНУ ім. І.Франка у Львові урочисто відкрили та освятили меморіальну таблицю Олені Степанів.[9]
На її честь названі вулиці у містах:
- Львові
- Стрию
- Болехові
- Надвірній
- Славську
Щорічно пластовий курінь число 2 імені Олени Степанів відвідує могилу своєї патронеси.
«Відзнаку ім. Олени Степанівни» з 2015 року вручає міський голова Львова. Відзнака передбачена для жінок, які самовідданою працею зробили значний внесок у розвиток освіти, науки, культури та громадської сфери м. Львова. Виготовлено відзнаку за проектом художника Івана Турецького[10].
Примітки
- Вічна Ватра на Личакові — Львів: 2007. — С. 51. — 76 с.
- Жінки, що стали першими. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 10 листопада 2018.
- Олена Степанів: історія першої у світі жінки-офіцера, яка воювала в УСС та УПА | Артефакт. artefact.org.ua (укр.). Процитовано 10 листопада 2018.
- Шевелєва, Мар'яна (7 грудня 2020). Олена Степанів: Я залишаюся зі своїм народом. Український інтерес. Процитовано 14 грудня 2020.
- ВІТОЛІН, Олександр (17 січня 2022). Жінки в армії: 7 берегинь з багнетом й кулеметом. Вікенд (укр.). Процитовано 18 січня 2022.
- Офіційний сайт Львівської української гуманітарної гімназії. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 26 липня 2019.
- Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 213. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Жінки Прикарпаття ініціювали встановлення в Івано-Франківську пам'ятника першій жінці-офіцерові УСС // Радіо Свобода, 7.12.2012
- http://kameniar.franko.lviv.ua/?p=3307 Урочисте відкриття та посвята меморіальної дошки Олени Степанів
- Сьогодні міський голова Львова вперше вручить відзнаку для жінок - «Відзнаку ім. Олени Степанівни» — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (uk-ua). 1 травня 2015. Процитовано 3 травня 2019.
Література
- Лазарович М. Легіон Українських Січових Стрільців. — Тернопіль: Збруч, 2002.
- Науменко К. Є. Степанів-Дашкевич Олена // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 846. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Степанів Олена // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
- Ірена Книш. Життя й легенда Олени Степанів.
- Анна Кос. Героїня україни. — Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2005.
Посилання
- Шендеровський В. Легендарна Степанівна з галицького ґрона — Олена Степанів / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша. — Опубліковано: 10.08.2016.
- Архів Львівського національного університету імені Івана Франка
- Жінки в Легіоні Українських Січових Стрільців
- Українці в світі
- Степанівна: перша українка-офіцер в російському полоні // День від 2016-03-15. Україна Incognita
- Степанів О. Сучасний Львів / д-р Олена Степанів. — Краків ; Львів: Укр. вид-во, 1943. — 168 с. : іл.