Козубовський Федір Андрійович

Козубовський Федір Андрійович (5 серпня 1895, с. Богушеве — †2 вересня 1938) — український археолог. Репресований.

Федір Андрійович Козубовський
Народився 24 липня (5 серпня) 1895(1895-08-05)
Богушеве, Пінський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 2 вересня 1938(1938-09-02) (43 роки)
Країна Російська імперія,  СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Смоленський учительський інститут
Галузь археологія
Посада директор музеюd

Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Народився в сім'ї селянина 5 серпня (24 липня) 1895 р. в с. Богушеве (біл. Богушава, нині село у Березовицькій сільраді Пінського району Берестейської області Білорусі).

У 1916 р. закінчив Смоленський учительський інститут. Перебував на військовій службі, з 1917 р. брав участь у політичній боротьбі на боці більшовиків. Один з організаторів Поліського збройного повстання 1918—1919 рр.. Командував 2-м Поліським комуністичним повстанським полком, який вів бої проти німецьких військ, Директорії УНР, польської армії в районі міст Сарни (нині місто Рівненської області), Пiнськ (нині місто Берестейської області, Білорусь), Кобринь.

З 1921 р. працював учителем, інспектором народної освіти, директором краєзнавчого музею в м. Коростень.

Коло наукових інтересів Козубовського — первісна археологія. 1925 р. провів обстеження поселень мідної й бронзової доби та городищ і курганів періоду Київської Русі на Житомирщині.

У 1929—1932 рр. — директор Одеської обласної бібліотеки, керуючий обласного архівного управління і водночас аспірант Одеського крайового історико-археологічного музею (нині Одеський археологічний музей НАН України). Після аспірантури — на науковій роботі у Всеукраїнському археологічному комітеті.

Брав активну участь в організації і здійсненні експедиційних досліджень різноманітних археологічних пам'яток в Україні — на Чернігівщині, Черкащині, в Ольвії, на Перекопському перешийку, очолював роботи з археологічного дослідження території майбутнього підтоплення ГЕС на Південному Бузі (1930—1932).

У 1933—1934 рр. обіймав посаду вченого секретаря відділення ВУАН (нині Національна академія наук України).

У 1934—1936 рр. — директор Інституту історії матеріальної культури ВУАН.

Наприкінці квітня 1936 був заарештований за сфальсифікованим органами НКВС УРСР звинуваченням у «контрреволюційній діяльності». Поміщений у психіатричну лікарню (див. «Репресивна психіатрія»). Просив лікарів дати йому отруту. Страчений 2 вересня 1938 р.. Реабілітований 12 серпня 1958 р..

Науковий доробок

  • Археологічні дослідження на території БОГЕСу 1930—1932 рр. К., 1933;
  • Експедиційні дослідження Інституту історії матеріальної культури ВУАН 1934 р. «Вісті ВУАН», 1934, № 8—9;
  • Стоянки родових громад на поліських дюнах. «Наукові записки Інституту історії матеріальної культури», 1934, № 1;
  • Нова палеолітична стоянка (Чулатове-1 Чернігівської області). Там само, 1935, № 5—6.

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.