Колкунов Володимир Володимирович
Володи́мир Володи́мирович Колкунов (нар. 19 (31) березня 1866, Санкт-Петербург, Російська імперія — 2 лютого 1937, Краснодар, СРСР) — український і російський науковець у галузі агрономії та селекції рослин.
| Володимир Володимирович Колкунов | |
|---|---|
 | |
| Народився |
31 березня (12 квітня) 1866 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
2 лютого 1937 (70 років) Краснодар, Азово-Чорноморський край, РРФСР, СРСР |
| Місце проживання | Санкт-Петербург, Харків, Одеса, Київ, Краснодар |
| Діяльність | агроном |
| Alma mater | Харківський університет, Київський університет Св.Володимира, Київський політехнічний інститут |
| Галузь | агрономія, селекція рослин |
| Заклад | Київський політехнічний інститут, Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор сільськогосподарських наук |
| Науковий керівник | Євген Вотчал |
Біографія
Володимир Колкунов народився у Санкт-Петербурзі в родині полковника російської армії Володимира Єгоровича Колкунова. Невдовзі родина переїхала до Києва. Володимир поступив до Першої київської гімназії, яку, втім, невдовзі залишив через сімейні обставини. У 1886 році склав екзамени на атестат зрілості екстерном та поступив до відділення природничих наук Харківського університету. Навчався у Харкові лише 5 семестрів.[1]
У 1889—1893 роках навчався у Київському університеті на юридичному факультеті, проте диплома не отримав. Переїхав до маєтку батька для допомоги з сільським господарством. У 1898 році склав іспити на юридичному факультеті Новоросійського університету. У 1899 році вступив на сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту, який закінчив 1904 року.[1]
З 1912 року Колкунов був професором кафедри загального землеробства сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту.[2] Того ж року був обраний головою Київського агрономічного товариства. У 1918—1920 роках був головою ради правління цього відділення[2]. У 1920—1922 роках — професор кафедри селекції. У 1922 року переходить до Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, де працював професором кафедри землеробства в 1922—1924 роках.
У 1927—1930 роках був професором Київського кооперативного інституту.
Короткий час у 1930 році очолював кафедру хліборобства Київського сільськогосподарського інституту[2].
У 1922 році був одним з організаторів та першим директором Наукового інституту селекції у Києві, очолював відділ селекції інституту. Також очолював Науково-дослідну кафедру хліборобства.
17 жовтня 1930 року Колкунова арештували працівники ОДПУ, звинувачуючи його в контрреволюційній діяльності. Під арештом від перебував до грудня того ж року, після чого був звільнений з забороною мешкати в Україні чи великих містах СРСР[3].
У 1930 році переїхав до Краснодару, де очолив наукову частину Всесоюзного інституту махоркової промисловості. З 1934 року став професором Кубанського сільськогосподарського інституту.[4]
Родина
Був одружений з Оленою Вільгельмівною Шварц. Мали сина Володимира (1892).[5]
Наукова діяльність
Перші праці Колкунова присвячені дослідженню фізіології рослин у період посухи. Він розробив теорію анатомо-фізіологічної кореляції посухостойкості рослин. Колкунов вважав розміри клітин епідермісу листка та кількість продихів важливими показниками продуктивності рослин.[6][1]
Був членом Міжнародного товариства селекціонерів.
Досліджував теоретичні основи селекції пшениці, буряку, кукурудзи. Створив новий сорт кукурузди, схрещуючи сорти «Чінквантіно» і «Мінезота № 33»[7]
Публікації
- К вопросу о выработке выносливых к засухе рас культурных растений. Сообщение 1. Величина клетки как принцип рационального растениеводства // Хозяйство. 1906. № 1
- К вопросу о соотношении анатомических коэффициентов и физиологических свойств растений // Журнал опытной агрономии. 1913. Т. 14
- Про обробку землі під озимий та яровий хліб у посушливих місцевостях. К., 1924
- K вопросу о зимостойкости озимей // Труды Научного института селекции. К., 1927. Т. 2
- До питання про взаємини фізіології та селекції // Селекційний вісник. 1930. № 6
- О способе восприятия гипса клевером // Химизация социалист. земледелия. 1934. № 4–5.
Примітки
- Бойко М. Проблеми посухостійкості та селекції у творчій спадщині професора В. В. Колкунова // Історичні записки. — 2012. — Вип. 34 (30 січня).
- С.М. Живора, Н.В. Васильєва. Аграрна освіта в Наддніпрянській Україні (кінець ХІХ – 1950-ті рр.) // Вісник аграрної історії. Збірник наукових праць. — Київ : СПД ФО Куц. В.М., 2012. — Вип. 3 (30 січня).
- Бойко, 2018, с. 72-74.
- Колкунов Володимир Володимирович. «Алея слави» НУБіП, 15 листопада 2015 року
- Бойко, 2018, с. 42.
- Чічікова М.А. Академік Є. П. Вотчал та його наукова школа: витоки становлення і діяльності // Історія науки і біографістика. — 2010. — Вип. 1 (30 січня).
- 25-річчя науково-педагогічної діяльності професора В. В. Колкунова (зі спогадів сучасників). Сайт НУБіП, 2 січня 2016 року
Джерела
- В. П. Ґудзь. Колкунов Володимир Володимирович (2014) Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Бойко М. М. (2018). Науково-дослідна, педагогічна та суспільна діяльність професора В. В. Колкунова (1866—1939) в Україні: дисертація кандидата історичних наук.