Колоденці

У 1989 р. назву села Колоденце було змінено на одну літеру[2].

Затверджена 22 травня рішенням сесії Жовтанецької сільської ради. Колодязь вказує на назву поселення, а також уособлює місцеві джерела. Ділення щита та дві блискавки символізують Перунову гору, а хрест означає давній Василіанський монастир, який у XVII—XVIII ст. стояв під цією горою. Золото (жовтий колір на прапорі) є символом щедрості, добробуту, вказує на сільське господарство. Зелений колір характеризує природні багатства.

Герб с. Колоденці: у зеленому полі золотий колодязь із дашком, над ним — такий же розширений хрест, у відділеній кроквоподібно золотій главі скошені обабіч від центру дві сині блискавки.

Прапор с. Колоденці: квадратне полотнище, на зеленому фоні жовтий колодязь із дашком, над ним — такий же розширений хрест, з бічних країв до середини під верхнім краєм йде кроквоподібне січення, яке відділяє верхнє жовте поле з двома синіми блискавками.

У середині XV ст. власником села був львівський багач Б. Вовчик.

У податковому реєстрі 1515 року повідомляється про неможливість отримання податків з села через зруйнування волохами і татарами[3].

В XVI–XVII століттях в селі розміщувався чоловічий монастир Отців Василіян, зліквідований 1744 року. Монастир стояв на горбку, який називали Перунова гора, де давні предки поселян поклонялися ідолу того імені. У «грамотах усопших» збереглися імена багатьох монахів, що працювали тут для Божої слави. Колоденецькі монахи після ліквідації їхньої обителі перейшли в монастир у Добромилі. Туди ж із Колоденецького монастиря було перенесено чудотворний образ святого Онуфрія.

Станом на 1785 рік в селі Колоденці проживало 550 мешканців, у тому числі — 513 українців, 30 поляків і 7 євреїв.[4]

В 1915 році, під час Першої світової війни, австрійська військова влада звинуватила багатьох мешканців села у симпатіях до росіян, і вони були ув'язнені у відомому концентраційному таборі Талергоф. Серед них Валько Петро, Войтків Сава та Кушка Петро. Головка Петро був вбитий мадярами. Кушка Юрій (1861 р. н.), був страчений за рішенням воєнного суду 31-ї піхотної дивізії, що відбувся у Новому Ставі.[5]

Сучасна мурована, хрещата в плані з укороченими боковими раменами споруда, завершена над навою, бабинцем і вівтарем шоломовими банями на світлових восьмибічниках, збудована у 1896 р. на місці розібраної старої церкви. Відновлювалася у 1927 р. З 1946 по 1989 р. стояла зачиненою.[6]

Народились

• о. Антін Юзичинський (29 лютого 1815 — 25 жовтня 1886, Перемишль) — церковний і політичний діяч, греко-католицький священик, москвофіл;
• Юліян Вассиян (12 січня 1894 — 3 жовтня 1953, Чикаго США) — український публіцист, громадський і політичний діяч, філософ, ідеолог ОУН, член Проводу Українських Націоналістів;
• Пахомій Борис (14 лютого 1903 — 28 листопада 1973, Львів) — український церковний діяч, священик УГКЦ, василіянин, головний редактор греко-католицького часопису «Місіонар» (1935–1939); в'язень ГУЛАГу; підпільний протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя (1961–1972).

• Погода в селі Колоденці
• Іван Фур. Ременів, село моєї молодости і праци. Парма, Огайо, 1991.-178 с.