Жовтанці

На фронтах Другої світової війни, в складі Червоної армії, воювали 282 жителя, 270 з них за бойові подвиги нагороджені орденами і медалями СРСР. 125 чоловік загинули. Їх імена відображені на меморіальному пам'ятнику в центрі села.

В 1978 р. село налічувало 916 дворів та 3065 жителів. В селі знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Жданова, за яким було закріплено 3830 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2695 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових і технічних культур, було розвинуте молочно-м'ясне тваринництво. Працював цегляний завод, цех по виготовленню фруктового пюре, біолабораторія по вирощуванню трихограми. За успіхи в розвитку сільського господарства колгосп нагороджений дипломами 1-го ступеня ВДНХ СРСР, в 1971 і 1973 рр. ― дипломами 1-го ступеня як переможець Всесоюзного конкурсу за кращі показники в розвитку племінного тваринництва і птахівництва.

В Жовтанцях діяла восьмирічна школа, в якій, на 1978 р., навчалося 519 учнів і працювали 36 вчителів. Діяв Дім культури з залом на 450 місць, бібліотека з фондом 12 900 книг, дільнича лікарня на 50 ліжок, аптека, дитячий садок, 4 магазини, ресторан, дім побуту, майстерня по виготовленню коврів, відділення зв'язку, АЗС. При Домі культури створена хорова капела, якій присвоєне звання народної.

Партійна і комсомольська організація (створені в 1950 р.) об'єднювали 27 комуністів і 60 членів ВЛКСМ.

За високі виробничі показники 28 чоловік нагороджені орденами і медалями СРСР, серед них звання Героя Соціалістичної Праці, ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Прапора удостоєна ланкова, депутат Верховної ради УРСР 8-го і 9-го скликання М.В. Савчин, ордена Леніна ― колишній голова колгоспу М.С. Гавриленко, доярки В.В. Коваль і М.Н. Мних, бригадир І.М. Квасниця, ордена Жовтневої Революції ― М.І. Лютий, ордена Трудового Червоного Прапора 3-го ступеня ― головний зоотехнік І.П. Макарчук, ланкова А.Г. Дробот, 3 чоловіки ― ордена Трудової Слави 3-го ступеня.[2]

У рамках робочої поїздки до Львівської області 10 грудня 2018 року село Жовтанці відвідав 5-й Президент України Петро Порошенко. Він встановив лампадку до пам'ятника Героям Небесної Сотні та ставши на коліно хвилиною мовчання вшанував пам’ять тих, хто загинув захищаючи європейське майбутнє України. Також Президент відгукнувся на пропозицію служителів місцевої церкви і разом із жителями селища взяв участь у молитві за всіх борців за волю і незалежність України у храмі Успіння пресвятої Богородиці ПЦУ. В кінці молитви Президент подякував місцевим жителям за зустріч і можливість поспілкуватися, додавши, що дуже зворушений їх прийомом.[4]

• 
  Президент Петро Порошенко вшанував пам'ять героїв, які загинули у боротьбі за незалежну Україну. Жовтанці, 8 грудня 2018 р.
• 
  Молитва за всіх борців за волю і незалежність України у храмі Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ с. Жовтанці. 8 грудня 2018 р.
• 
  Президент Петро Порошенко разом з священниками Жовтанецької ОТГ у храмі Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ с. Жовтанці. 8 грудня 2018 р.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ (1893). 1992 р.

У 1893 р. споруджено теперішню муровану триверху церкву зі слабо вираженим трансептом. Восьмибічні барабани її вкриті шоломовими банями з ліхтарями і маківками. Навколо бабинця влаштовані аркади.

В 1895 році парохом призначений отець Михайло Залітач за якого в 1897 році був посвячений новозбудований храм. Чин освяти здійснив Костянтин (Чехович) єпископ Перемиський УГКЦ в день Успіння Пресвятої Богородиці в присутності чисельного духовенства і великого здвигу народу. Кошторис будови церкви нараховував 67 000 злотих.[5]

У 1914 році до розпису церкви було запрошено видатного художника Антіна Манастирського. Він встиг розмалювати лише вівтарну частину, далі робота була перервана Першою світовою війною. Завершували розпис уже в 1936-1939 роках уже інші маляри — Баран та Романюк. Над іконостасом церкви, ймовірно, працював ще один видатний український художник — Теофіл Копистинський.[7]

В інтер'єрі церкви привертають увагу амвон (проповідниця) у вигляді човна святого Петра та кивот (дарохранильниця), що нагадує мініатюрну модель самого храму.

В 1946 році, за радянської влади, храм насильно переведений в юрисдикцію РПЦ. Проте, в 1991 р. православна громада перейшла до УПЦ КП.

Після об'єднавчого собору українських церков 15 грудня 2018 року храм відноситься до Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України.

11 вересня 2019 року з першосвятительським візитом православну громаду відвідав Епіфаній митрополит Київський і всієї України та у співслужінні запрошених архиєреїв та духовенства звершив акафіст до Пресвятої Богородиці.

Коли Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля у селі Жовтанці відновила свою діяльність греко-католицька громада в 1990 році, зареєструвавши статут згідно закону у 1991 році. На парафію призначили о. Володимира Вонса. У 1994 році греко-католицьку громаду очолив о. Василь Грень (очолює по сьогоднішній день). В той час громада проводила свої Богослужіння, науку та приготовлення дітей до Першої Сповіді і Святого Причастя на цвинтарі в шатрі під плівкою. Через те, що шатро на цвинтарі валилося і було мало вмістиме, бо громада чисельно збільшувалася, у 2004 році в центрі села біля парафіяльного будинку збудувано більшу тимчасову церкву під плівкою.

У 2009 році з пастирським візитом до громади завітав Михаїл (Колтун) єпископ Сокальсько-Жовківський УГКЦ.[6]

При парафії діють братства «Апостольство Молитви», «Матері Молитви», зорганізований хор, проводиться катехизація дітей та приготовлення до Першої Сповіді і Святого Причастя. Кожного року організовуються прощі до святих місць (Зарваницький духовний центр, Крехівський монастир, Гошівський монастир, Унів та інші). З благословення правлячого владики Михаїла (Колтуна), громада збудувала парафіяльний будинок. Будинок проєктував архітектор Юрій Горалевич, в завдання якого входило внести елементи архітектури церкви. В середині знаходиться каплиця, канцелярія де проводяться передшлюбні науки, зустрічі з парафіянами та гостями.[6]

На цвинтарі поховані 233 воїни австро-угорської армії, 14 воїнів німецької армії, 90 воїнів російської імператорської армії. Період поховання — 23–29 червня 1915 р.[8]

В 2017 році здійснено реконструкцію військового кладовища, на якому разом із солдатами австро-угорської армії також поховані німецькі та російські солдати, за ініціативи «Спілки Імператорських стрільців Тіроля 1921» («нім. Kaiserschützenbund Tirol 1921»). У цьому історичній спілці допомагали об’єднання «Австрійський чорний хрест» та місцеві сільські ради Жовтанець та Ременова.

10 червня 2017 р. відновлене кладовище було урочисто відкрите керівником спілки Гансом Гертнером та сільським головою Жовтанців. В урочистосятях брали участь члени «Спілки Імператорських стрільців Тіроля 1921» у традиційній уніформі Збройних сил Австро-Угорщини, почесна варта Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та військовий священник-капелан о. Андрій Верес, який освятив могили полеглих воїнів. Свято завершилося спільною молитвою за мир в Україні.[9]

Каплиця над могилою отця Йосифа Брилиського — настоятеля та будівничого жовтанецької парафії. 1992 р.

На місцевому кладовищі знаходиться квадратова в плані каплиця, вкрита наметовим дахом з трикутними причілками, в якій похований будівничий жовтанецької церкви о. Й. Брилинський.[5]

• Криницький Лук'ян (5.06.1827 — † 26.08.1903, Львів) — голова окружного суду в Тернополі, посол Галицького крайового сейму та Державної ради у Відні, радник Вищого крайового суду у Львові з вересня 1897, нагороджений орденом цісаря Леопольда; був представником шляхетського роду гербу Кораб (гілка Іляшовичів);[12]
• о. Петро Кашуба (24.06.1890 — † 6.12.1919, Вінниця) — священник УГКЦ, польовий капелан УГА, референт польового духовенства 1-го корпусу УГА., доктор богослов'я Інсбруцького університету;
• Полянський Юрій Іванович (6.03.1892 — † 19.11.1975, Буенос-Айрес, Аргентина) — український геолог, географ і археолог. Старшина УГА, перший крайовий комендант УВО;
• Диба Михайло Іванович (нар. 28.11.1964) — заступник голови Державної фінансової інспекції України з 7 травня 2014 року. Заслужений економіст України;
• Філіпсонов Руслан Володимирович (нар. 1990) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня, викладач інженерної служби ракетно-артилерійського озброєння в НАСВУ.

• о. Онуфрій Криницький (12.06.1791, Криве — † 8.04.1867, Жовтанці) — український церковний і громадський діяч полонофільського спрямування, греко-католицький священик, професор, педагог, доктор богослов'я, декан і ректор Львівського університету (в 1833—1834, 1855—1856, 1858—1859 роках). Активіст Руського собору. Капелан «Руського батальйону гірських стрільців» (1849);
• Ігор Копчик (нар. 17.11.1945, Львів) — український скульптор та художник, засновник жанру рельєфної пластики на шкірі.