Корнієнко Валентин Олексійович

Валентин Олексійович Корнієнко
Народився 10 квітня 1939(1939-04-10)
 СРСР
Київська область
село Красилівка
Помер 22 лютого 2011(2011-02-22) (71 рік)
Громадянство  СРСР →  Україна
Національність українець
Діяльність перекладач
Alma mater Філологічний факультет Київського університету
Мова творів українська
Нагороди Медаль НСПУ «Почесна відзнака»
Премії Міжнародна премія імені Богдана-Нестора Лепкого

Валентин Олексійович Корнієнко (10 квітня 1939, Красилівка, Україна — 22 лютого 2011) — український перекладач, член Національної спілки письменників України (з 1989). Майже сорок років працював у київських видавництвах та часописах. Син українського драматурга Олекси Корнієнка[1].

Життєпис

Валентин Корнієнко народився 10 квітня 1939 року в селі Красилівці Броварського району Київської області.

Після війни переїхав із батьками до м. Тернополя, де у 1956 році закінчив Тернопільську ЗОШ № 1, філологічний факультет Київського університету (1961, нині — національний університет). Вчителював у м. Тернополі.

З 1965 по 2001 рр. перекладач працював у Києві, був редактором видавництв «Дніпро», «Молодь», журналів «Україна», «Всесвіт», «Кур'єр ЮНЕСКО» та інших. Відредагував понад 200 видань художньої літератури.

Від 2001 — знову в м. Тернополі.

Творчий доробок

У творчому доробку Валентина Корнієнка переклади творів письменників Великої Британії, Італії, Канади, Польщі, Чехії, Словаччини, США, зокрема, Джека Лондона («Революція», публіцистика),Марка Твена (оповідання), Марчелло Вентурі («Найдальша станція»), Грехема Гріна («Останній папа»), Германа Мелвілла («Біллі Бад»), Браєна Мура («Велика Вікторіанська колекція»), Берре Фенольйо («Особиста справа»), Сватоплука Зламани («Темна постать за лаштунками»), Полін Джонсон («Дві сестри», легенди), Мері О'Тара («Спійманий мустанг»), Владислава Татаркевича («Історія шести понять»), Френсіса Брета Гарта («Чоловіки місіс Скерс», новели), Пола Стюарта, Кріса Ріделла («Бурелов», «Зимові лицарі»).

Валентин Корнієнко також перекладав Марселя Пруста, Мішеля Монтеня, Ярослава Івашкевича, Стефанію Ґродзенську, Волта Вітмена, Петрарку, чеських письменників Владимира Нефа та Любомира Махачка, словачку Яну Пинкову, ірландця Шона О'Фаулейна, оприлюднив українською дослідження Богдана Кравченка «Національна свідомість в Україні XX ст.», розділи з «Історії філософії» (видавництво «Основи»), шотландську народну казку «Семидюймовець», роман у новелах Вільяма Фолкнера «Домашнє вогнище» (у співавторстві з Ростиславом Доценком) та ін.

Автор есе, літературних портретів зарубіжних та українських письменників, статей, рецензій.

Завдяки Валентинові Корнієнку світ побачили книжки Льюїса Керрола («Пригоди Аліси у Дивокраї», «Аліса у Задзеркаллі», «Аліса для малят») українською мовою.

Після виходу перекладів цих книг Іван Дзюба сказав:

Нарешті ми маємо українську Алісу, в оригінальності звучання якої видно школу Лукаша

У співавторстві з Анатолем Перепадею написав п'єси «Імпортний жених», «Гравітатор інженера Бесага», «Поставив на диявола».

Перекладач також відбувся як редактор двотомника спогадів про Миколу Лукаша. «Робочими» мовами Корнієнка були англійська, польська, чеська.

У 2009 році в тернопільському видавництві «Богдан» побачила світ його книжка «Осіння ластівка. Вибране». Валентин Корнієнко планував перекласти «Улісс» Джеймса Джойса і написати книгу про батьків.

2010 вийшла збірка вибраних творів Валентина Корнієнка під назвою «Осіння ластівка», куди увійшли оригінальні драматичні, прозові та літературознавчі праці.

Нагороди
  • Нагороджений медаллю НСПУ «Почесна відзнака» (2009),
  • лауреат премії імені Богдана Лепкого (2010).

Вшанування пам'яті

30 вересня 2012 в Тернополі відкрили меморіальні дошки Олексі та Валентину Корнієнкам на фасаді будинку № 2 на вулиці Князя Острозького, де мешкали письменники.

Бібліографія

  • Корнієнко, В. Поставив на диявола: трагедія / В. Корнієнко, А. Перепадя // Золота пектораль. — 2011. — № 1/2. — С. 97—114.
  • Корнієнко, В. Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе! : новела / В. Корнієнко // Золота пектораль. — 2009. — № 1/2. — С. 23—26. — (Проза).
  • Корнієнко, В. Україна воскресла: вертеп на три акти, дев'ять яв / В. Корнієнко // Літературний Тернопіль. — 2009. — № 2. — С. 35—47.
  • Корнієнко, В. Із небесами в душі: [творч. портрет укр. письменника, перекладача А. Перепаді] / В. Корнієнко // Тернопіль. — 2008. — № 2. — С. 89—95. — (Постаті).
  • Корнієнко, В. Народжений драматургом: [про О. Корнієнка — драматурга, письменника] / В. Корнієнко // Золота пектораль. — 2009. — № 3/4. — С. 132—133.
  • Корнієнко, В. Обожнювання здалеку: [про М. Лукаша] / В. Корнієнко // Наш Лукаш: у 2 кн. / упоряд. Л. Череватенко. — К. : Києво-Могил. акад., 2009. — Кн. 1. — С. 439—442.
  • Корнієнко, В. Тернова ружа на могилу побратима: [про укр. мистецтвознавця В. Іванишина] / В. Корнієнко // Літературна Україна. — 2009. — 17 груд. — С. 7. — (Пам'ять).
  • Корнієнко, В. Три начерки про Анатолія Перепадю / В. Корнієнко // Кур'єр Кривбасу. — 2010. — № 1/2. — С. 237—257. — (Витоки).
  • Корнієнко, В. Одкровення часу: [про нову поет. зб. «Тиха тривога» В. Присяжного] / В. Корнієнко // Вільне життя. — 2008. — 2 лют. — С. 8. — (Враження).

Про В. Корнієнка:

  • Марчук, М. Перекладач «Аліси в країні чудес» мешкає в Тернополі: завдяки В. Корнієнку світ побачили «Супер Аліса» і «Пригоди Аліси у дивокраї» українською мовою: [за матеріалами розмови з письменником-

перекладачем] / М. Марчук // Вільне життя. — 2010. — 28 трав. — С. 8 : портр. — (Знайомтесь!).

  • Посвіття споріднених душ: [про В. Корнієнка] // Золота пектораль. — 2011. — № 1/2. — С. 97.
  • Коропецька, У. Вічна пристрасть — рідний край… / У. Коропецька, Б. Мельничук // Літературний Тернопіль. — 2010. — № 2. — С. 105 : фотогр. — (Літературна критика). — Рец. на кн.: Корнієнко, В. Осіння ластівка / В. Корнієнко. — Т. : Богдан, 2010. — 400 с.
  • Діячам культури — премії! Ще б червону доріжку… : [вручення обл. премії в галузі культури за підсумками 2009 р.] // Нова Тернопільська газета. — 2010. — 16—22 черв. — С. 7.
  • Третяченко, О. Митцям — достойну шану: [нагородження лауреатів обл. премії в галузі культури за підсумками 2009 р.] / О. Третяченко // Вільне життя. — 2010. — 16 черв. — С. 6. — (Закріплена традиція).
  • Гевко, Я. Слово про друга: до річниці відходу в потойбіччя Валентина Корнієнка / Я. Гевко // Вільне життя плюс. — 2012. — 2 берез. — С. 6 : фотогр. — (Пам'ять).
  • Валентин Корнієнко: [некролог] // Літературна Україна. — 2011. — 3 берез. — С. 13 : портр. — (Слово прощання).
  • Валентин Олексійович Корнієнко: [на помин душі] // Вільне життя плюс. — 2011. — 25 лют. — С. 2 : портр.
  • Кумпан, О. Тернопільці пам'ятають: [про відкр. на буд., що на вул. Руській, мемор. дошки: драматургу О. Корнієнкові та його синові — письм.-перекладачу В. Корнієнкові] / О. Кумпан // Літературна Україна. — 2012. — 1 листоп. — С. 11. — (Вшанування).
  • Семеняк-Штангей, В. Спілчани пам'ятають: [відкр. у м. Тернополі мемор. таблиць укр. письменникам — Олексі та Валентину Корнієнкам] / В. Семеняк-Штангей // Вільне життя плюс. — 2012. — 5 жовт. — С. 2.

Примітки
  1. Олекса та Валентин Корнієнко

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.