Красилівка (Броварський район)

За даними перепису кількість населення в селі становила[2]:

Офіційно затвердженими символами села Красилівка є герб та хоругва[3].

Герб села: в щиті, перетятому червоним та зеленим, зображений срібний розквітлий конюшоподібний хрест. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний золотою сільською короною.

Хоругва села: прямокутне полотнище, що складається з двох рівних горизонтальних смуг — червоної та зеленої. В центрі розташований білий розквітлий конюшоподібний хрест.

Красилівка — це давня монастирська вотчина Києво-Печерської Лаври. Перша письмова згадка про неї походить з польської люстрації 1636 р. Першозасновником вважається легендарний Красило. За переписом 1666 р. тут платили податки 20 селянських дворів. Загальна площа землі в адмінмежах Красилівської сільської ради — 8162,9 га.

За Гетьманщини село було у складі Гоголівської сотні Київського полку.

Перші згадки про Красилівку зустрічаються у:

1680 році — в «Описанні Києво-Печерської Лаври» (наведена жалувана грамота царя Федора Олексійовича).

У матеріалах Центрального історичного архіву є записи за:

1737, 1741 роки — в «Исповедных розписях» (47 записів — поіменно записані селяни, які говіли в церкві);

1763 році — в «Ревизские сказки» (подвірно переписані всі чоловіки села, вказано їх вік та походження).

Згодом на ці землі прийшли козаки, що об'єдналися з требухівцями і прогнали монах, у користуванні козаків було 500 десятин землі. Пізніше з різних місцевостей приїхали «казенні» селяни, які зайняли 1800 десятин землі. Але «казенні» селяни були не спроможні обробляти землю, тому здавали її козакам, самі працювали на будівництві доріг. В цей час сіяли жито, овес, ячмінь, горох, гречку, просо, пізніше пшеницю. Картоплю вирощували тільки для себе, але до наступного врожаю її не вистачало. Городництвом не займались.

У селі було 40 млинів, над дорогою стояв шинок. Існує переказ, що відвідувачі шинка вживали нецензурні слова, саме тому і до сьогодення цей куток має назву «Матюхівщина».

Існує три перекази щодо назви села:

• Першозасновника села звали Красило, тому село названо на його честь. За матеріалами статбюро Переяславського повіту від 1882 року[6].
• На землях села, заснованого монахами Києво-Печерської Лаври, стояло багато монастирських будівель, вкритих червоною бляхою і назва села може походити від «Красний дім» — «Красилівка».
• Біля Рудки стояв невеличкий хутір. Монахи, що тут жили, мали млин, який занесло в повінь. Після цього люди стали селитися ближче до дороги. Серед монахів була красива та знатна жінка — красна бариня, звідси можливо і пішла назва села.

Красилівка розташована на відстані близько 36 км на північний схід від Києва.

Вулиці та кутки села, що зберегли старі назви: Горошкова, Димирська, Зацорківська, Ковальська, Комницька, Ладанська, Мертва (вулиця, що веде до сільського цвинтаря)[7], Пугачова, Топорна, Шулявська, Броварьский хутір та Раковий хутір.

Назви вулиць, які було змінено під час радянізації: Будьонного, Кірова, Комсомольська, Леніна, Орджонікідзе, Піонерська, Чехова, Щорса.

Вулиці, названі на честь жителів-героїв села:

• Дяченка — на честь Андрія Васильовича Дяченка, Героя Радянського Союзу, який загинув в роки війни.
• Басова — на честь Сергія Миколайовича Басова, воїна-інтернаціоналіста, кавалера ордена Червоної Зірки, який загинув під час Афганської війни[8].

В селі три церкви. Одна з них — Свято-Михайлівський храм ПЦУ. Настоятель: прот. Димитрій Ященко. Адреса храму: с. Красилівка, вул. Будівельників, 7.

У 1884 р. школа розміщувалася у сільській хаті 9 на 9 аршинів. Навчала 75 учнів (лише хлопчики) вчителька — Ф. Булкіна, займалося 3 групи.

У 1889 р. в громадському будинку було засновано початкове однокласне училище. Навчала 15 дітей вчителька Матрона Карпівна Нестеровська, законовчителем працював О. М. Величковський. У 1915 р. згорів весь сільський куток, де стояла школа, нову будівлю навчального закладу почали будувати у 1909—1910 роках.

До 1941 р. директором школи працював Корній Іванович Аза, який загинув на фронті під час війни. До 1943 р. школа не працювала, дані про місце розташування школи відсутні. Після війни першим директором школи була місцева вчителька Мотря Василівна Зозуля. З 1950 р. до 1970 р. освітній заклад очолювали І. К. Рибак, П. П. Супрун, Д. М. Лисенко, П. І. Штефан, М. А. Вдовиченко.

У 1974 р. збудували двоповерхове приміщення середньої школи, одночасно в школі було відкрито музей бойової слави, у якому висвітлено фронтовий шлях 163-ї стрілецької дивізії 40-ї армії, що визволяла Красилівку від окупантів. У 1979 р. в Красилівській середній школі навчалися 532 учні, у заочній вечірній школі — 70.

З 1977 р. до 1998 р. освітнім закладом керували Л. С. Пономаренко, В. М. Хрипун, С. О. Шуневич, Є. В. Горенко. З 1998 р. директором Красилівської школи працює В. П. Гутор, викладають 33 вчителі. За період 1981—2001 рр. школу із золотими та срібними медалями закінчили 38 випускників.

У 2002/2003 навчальному році в школі навчались 516 учнів, педколектив налічував 32 осіб.

Функціонує заочна школа.

• Дяченко Андрій Васильович — Герой Радянського Союзу.
• Корнієнко Валентин Олексійович — український перекладач, член Національної спілки письменників України.
• Менжега Олександр Миколайович — український футболіст.
• Павленко Михайло Володимирович — Герой Соціалістичної Праці.
• Пасічна Воліна Петрівна — перекладач.
• Різаненко Павло Олександрович — український правозахисник, громадський діяч, народний депутат України 7-го та 8-го скликань.
• Якубовський Володимир Омелянович — поет.

В селі існує 2 футбольних клуби: «ФК Олімпік» та «ФК Красилівка».

Матч між ФК Олімпік та ФК Світильня
Гра на футбольному полі біля школи

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• За ред. І. Л. Лікарчука. Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне — К.: Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528 с.
• І. Доцин. Історія поселень Броварського краю. Від стародавніх часів і до сьогодення. Книга третя. — Бровари.: Водограй, 2003. — 640 с. / Сер. «Броварська минувшина».