Коростельов Євген Володимирович

Війну 2014 року Євген зустрів у званні полковника[2]. Ставши командиром бригадної артилерійської групи, з 22 червня по 22 липня брав участь в операції з блокування та визволення міст Лисичанськ та Сєвєродонецьк Луганської області. Самохідно-артилерійський дивізіон під керівництвом Коростельова підтримував вогнем парашутно-десантні підрозділи бригади та придані підрозділи інших частин[1].

Також брав участь в операціях з визволення населених пунктів Рубіжне, Красний Лиман, Слов'янськ, Краматорськ, Дебальцеве, Шахтарськ, Вуглегірськ, Нижня Кринка[1].

З 15 січня по 20 березня 2015 року брав участь у боях в районі населених пунктів Донецької області: Олександрівка, Авдіївка, Опитне, Водяне, опорний пункт «Зеніт». 22 січня 2015 року ударами артилерії було знищено два танки, бойову машину піхоти, бронетранспортер та чотири протитанкові гармати з розрахунками та тягачами противника, а також чотири автомобілі та склади з артилерійськими боєприпасами в селищі Спартак, значну кількість особового складу противника. Під час бойових дій поблизу Спартака офіцер дістав контузію[1].

• 
  Розбита 22 січня 2015 року колона російських окупаційних військ під опорним пунктом «Зеніт».
• 
  Залишки колони.

Станом на листопад 2018 року був начальником артилерії — заступником командира 25-ї окремої повітрянодесантної бригади[7].

Восени 2019 року був призначений командиром 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Одні джерела говорять, що призначення відбулося у вересні, інші — у кінці жовтня[8][9].

10 листопада 2019 року у присутності фронтових кореспондентів оглядав ввірену йому ділянку фронту в районі Богданівки і Петрівського після відведення військ[10].

12 листопада 2019 року дістав поранення поблизу Новотроїцького, неподалік від третьої ділянки розведення сил поблизу Петрівського[4]. Отримав мінно-вибухову травму разом із ще одним військовослужбовцем: вони виконували бойове завдання в глибині ротних та опорних пунктів і підірвалися на невідомому вибуховому пристрої, одному з них відірвало стопу й перебило гомілку, в іншого — відкритий перелом колінного суглоба й множинні вогнепальні осколкові поранення ноги[11][8] Були також інші пояснення — що троє офіцерів бригади дістали поранення внаслідок ворожого обстрілу з АГС-17[8]. Згодом з'явилося підтвердження, що саме Євгену довелось ампутувати праву стопу[4].

Коростельов був доправлений до лікарні, стан — стабільний[8]. 13 листопада Коростельова доправили до Харкова, у військово-медичний клінічний центр Північного регіону, де йому виконали низку операцій. Згідно з повідомленням, його кінцівку змогли врятувати, інша — була ампутована після поранення[12]. За повідомленням в.о. провідного хірурга центру Сергія Шипілова, наслідком вибуху було масове тяжке пошкодження легень, його серцева діяльність підтримувалась постійно введенням розчину вазопресорів, які утримували тиск, з 17 листопада розвинулась висока гіпертермія, яка було проявом цього ускладнення від легень[2].

Помер близько 04:00 ранку 19 листопада 2019 року у Харкові, не приходячи до свідомості[11][2]. Він став другим командиром бригади у Збройних силах України, який загинув під час війни на Донбасі: у 2014 році загинув комбриг 51-ї бригади Павло Півоваренко[11].

20 листопада 2019 року був похований в Сумах. Церемонія прощання почалася із заупокійної літії у Свято-Воскресенському соборі ПЦУ, потім траурна церемонія пройшла вулицею Соборною, після чого прощання продовжилося в будівлі колишнього артучилища — кадетського корпусу, в якому Євген здобув професію військового. Труну з тілом на гарматному лафеті доставили на Алею Слави центрального кладовища м. Суми, де відбулася церемонія поховання з військовими почестями[13][3].

• Тетяна Заріцька, «…лише звуки вогню, в якому корчилася понівечена військова техніка чулися навкруги» // Десантно-штурмові війська України, 5 листопада 2018.