Косово і Європейський Союз

В 2013 році, 23 з 28 членів Європейського Союзу визнавали незалежність Косово. Іншими п'ятьма, які не визнають Косово, є Іспанія, Словаччина, Кіпр, Румунія та Греція. Європейський парламент 8 липня 2010 року ухвалив резолюцію, якою закликав всіх членів блоку визнати Косово.[7] В жовтні 2010 року представник Європарламенту заявив, що невизнання Косова деякими країнами ЄС не буде перешкодою для приєднання Косова до Шенгенської зони.[8]

Місія Європейського Союзу з верховенства права в Косові (EULEX) діє на підставі Резолюції Ради Безпеки ООН 1244, яка ввела міжнародне управління в Косові в 1999 році.[9] Однак, введення сил ЄС, яке раніше планувалося під егідою Ради Безпеки, не отримало мандату Ради Безпеки ООН через те що Росія була проти. Росія заблокувала передачу повноважень ООН щодо Косова місії ЄС.[10][11] Сербія також розглядає таку місію як визнання ЄС незалежного Косова.[12]

Місія, чисельністю від 1800 до 1900 осіб, була затверджена Європейською радою 14 грудня 2007. Пізніше вона була збільшена до 2000 осіб, через посилення елементу нестабільності внаслідок невдачі дійти згоди із Сербією.[13] Місія складається із поліцейських, прокурорів та суддів, таким чином фокусуючись на верховенстві права і демократичних стандартах. Розмір цієї місії означає, що в Косові знаходиться найбільша кількість службовців уряду Європейського Союзу, після Брюсселю.[14] Головою місії з 2019 року є швед Ларс-Гуннар Вігемарк.

ЄС також призначає Міжнародного цивільного представника в Косові (якого також називають Спеціальним представником Європейського Союзу в Косово). Рівень впливу ЄС в Косові змусив деяких людей називати Косово "протекторатом ЄС".[15]

25 серпня 2009 року місія EULEX стала жертвою насильницьких протестів, внаслідок яких було пошкоджено 28 транспортних засобів місії ЄС. У сутичках були поранені троє співробітників поліції Косова, внаслідок чого косовська поліція здійснила 21 арешт. Атаку організувала група під назвою «Vetëvendosje!» ("Самовизначення") у відповідь на співпрацю поліції EULEX з Сербією та її дії в Косові.[16] Існує невдоволення щодо місії ЄС за здійснення керування над Косовом, посередництво між Косово та Сербією. Політика, зосереджена на реагуванні на кризові ситуації, а не на їх вирішенні, та на досягненні етнічної автономії, а також надто широкий мандат щодо управління Косовом, є основою невдоволення місією ЄС.[17]

Механізм відстеження стабілізації, створений спеціально для Косова 6 листопада 2002 року, є процесом асоціації, спеціально розробленим для сприяння діалогу між ЄС та владою Косово з питань наближення до ЄС, оскільки до Косова неможливо було застосувати Процес стабілізації й асоціації ЄС через його спірний статус. Крім того, в березні 2007 року була створена нова структура галузевих нарад під егідою Механізму відстеження стабілізації в таких сферах: належне врядування, економіка, внутрішній ринок, інновації та інфраструктура.

Європейський Союз розділений за своєю політикою щодо Косова: 5 з 28 країн-членів ЄС (Кіпр, Греція, Румунія, Словаччина, Іспанія) не визнають косовського суверенітету. Косово офіційно вважається потенційним кандидатом на членство в Європейському Союзі, і йому було надано чітку "європейську перспективу" Радою Європейського Союзу. Як підтвердив Саміт у Салоніках в червні 2003 року, Косово міцно закріпилося в рамках процесу стабілізації та асоціації - політики ЄС, яка застосовується до Західних Балкан і покликана готувати потенційних кандидатів до членства.

20 квітня 2005 року Європейська Комісія ухвалила комюніке "Європейське майбутнє для Косова", яке підтвердило прихильність Комісії до продовження роботи із Косовом. 20 січня 2006 року Рада ухвалила програму Європейського партнерства для Сербії та Чорногорії, включно із Косовом, як визначено рішенням РБ ООН 1244. Європейське партнерство - це засіб реалізувати європейську перспективу країн Західних Балкан у рамках процесу асоціації і стабілізації. Тимчасові інститути самоврядування (PISG) в серпні 2006 року прийняли План дій щодо реалізації Європейського партнерства, і цей документ сформував поточну робочу основу між ЄС та PISG. PISG регулярно звітував про виконання цього плану дій.

Проголошення незалежності Республіки Косово від Сербії було ухвалено 17 лютого 2008 року голосуванням членів Асамблея Косова.[2][3] Те, що декларація не була визнана Сербією та кількома країнами-членами ЄС, не завадило Косову продовжувати участь в Механізмі відстеження стабілізації, яка мала на меті поступово інтегрувати косовську національну політику з правових, економічних та соціальних питань з Європейським Союзом, щоб в певний момент в майбутньому Косово отримало право на членство в ЄС.

В жовтні 2009 року Європейська Комісія зазначила у своєму щорічному звіті про прогрес кандидатів та потенційних кандидатів на вступ до ЄС, що Косово зіткнулося з великими проблемами, включаючи забезпечення верховенства закону, боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, посилення адміністративного потенціалу, захист сербів та інших меншин.[18][19]

Переговори про членство в ЄС розпочнуться лише після того, як Косово подасть заявку і стане офіційним кандидатом на членство в ЄС. Міністр закордонних справ Косова Енвер Ходжай запропонував ЄС прийняти до себе Сербію та Косово одночасно, через занепокоєння, що якщо Сербія буде прийнята першою, вона може накласти вето на членство Косова.[20]

В травні 2014 року Ходжай заявив, що Косово поставило собі мету досягти членства в ЄС протягом десяти років.[21] В травні 2018 року в Болгарії, яка на той момент головувала в Раді Європейського Союзу, відбувся саміт із питань Західних Балкан, який мав на меті полегшити приєднання шести країн, включаючи посилення регіональної співпраці в галузі безпеки та регіонального взаємозв’язку.[22] Примітно, що на саміті йшлося саме про "партнерів", а не про держави: це є наслідком того, що Косово лише частково визнається державою.[23] Європейська Комісія є чутливою до цього питання, яке було прокоентоване у виступі Верховного представника ЄС Федеріки Могеріні на пленарному засіданні Європейського парламенту щодо стратегії щодо Західних Балкан: "спільна, однозначна, конкретна перспектива інтеграції до Європейського Союзу для кожного з шести партнерів. Кожен у своєму темпі, зі своєю специфікою та за різних умов, але напрямок чіткий і єдиний".[24]

До подачі заявки на повне членство в ЄС Косово прагнуло підписати з ЄС Угоду про стабілізацію і асоціації, яка, на думку Європейського парламенту, "визначає права та обов'язки обох сторін до членства в ЄС".[25] У березні 2012 року Європейська Комісія розпочала дослідження техніко-економічного обґрунтування перспектив угоди.[26][27] 10 жовтня 2012 року результати були опубліковані. Дослідження встановило, що для цього не існує жодних юридичних перешкод, оскільки для такої угоди не потрібен повний суверенітет, і рекомендував розпочати переговори, як тільки Косово досягне подальшого прогресу у чотирьох сферах: верховенство права, державне управління, захист меншин, і торгівля.[28]

До свого проголошення незалежності в 2008 році, Косово використовувало в якості своєї грошової одиниці валюти деяких великих європейських держав, найбільш популярною з них була німецька марка. Німеччина 1 січня 2002 року перейшла на євро, і Косово зробило це разом з нею, але неофіційно. Європейський центральний банк не давав згоди Косову на використання євро.

Не є зрозумілим, чи одностороннє використання євро вплине на прагнення Косова до подальшої інтеграції з ЄС, яке вимагає від держав дотримання декількох критеріїв конвергенції, перш ніж вони зможуть вступити до єврозони. Чорногорія, як і Косово, також в односторонньому порядку прийняла євро і зараз веде переговори про членство з ЄС. З моменту подання заяви Чорногорії на членство, Європейська комісія та ЄЦБ кілька разів висловлювали своє невдоволення щодо використання євро.[39] У заяві, що додається до Угоди про стабілізацію та асоціацію з ЄС, сказано що "одностороннє введення євро не було сумісним з Договором".[40] Очікується, що питання буде вирішене через переговорний процес. ЄЦБ заявив, що наслідки одностороннього прийняття євро "будуть прописані не пізніше початку можливих переговорів щодо вступу до ЄС". Дипломати припустили, що навряд чи Чорногорія буде змушена вивести євро з обігу в своїй країні.[41]

Косово це поки єдиний потенційний кандидат на членство в ЄС на Балканах, який не має безвізового доступу до Шенгенської зони. ЄС та Косово розпочали діалог про візову лібералізацію 19 січня 2012 року.[42] 14 червня 2012 року Косово отримало дорожню карту щодо лібералізації візового режиму з ЄС із деталізацією необхідних реформ.[43][44] Європейська комісія офіційно запропонувала Косову отримати безвізовий режим у травні 2016 року.[45] ЄС заявив, що безвіз для громадян Косова обумовлений тим, що Косово схвалило угоду про демаркацію кордону з Чорногорією.[46] Угода про кордон була затверджена парламентом Косова в березні 2018 року.[47] У звіті Комісії від липня 2018 року зроблено висновок, що Косово виконало всі необхідні йому умови для безвізового доступу до Шенгенської зони.[48]

• Розширення Європейського Союзу
• Міжнародне визнання Республіки Косово
• Відносини Сербія — ЄС