Кощій Безсмертний

Кощі́й Безсме́ртний (від рос. Коще́й Бессме́ртный), або Кості́й Безду́шний[1][2],  — слов'янський казковий персонаж, питомий для українських казок, проте поширеніший у російських. Образ є паралельним змієві: в казках та билинах вони часто замінюються один одним. В російських казках є переважно викрадачем красунь та зветься Безсмертним, бо смерть його зберігається в далекій схованці. В українських — Бездушний, бо його душа схована. У сучасній українській мові також вживається жартівливе іменування «Чахлик Невмирущий».

Кощій Безсмертний
Костій Бездушний
Міфологія Слов'янська
Божество в слов'янська міфологія
Значення імені Кістяк, кістлявий
Заняття землевласник
 Медіафайли у Вікісховищі

Походження імені

Щодо походження слова «кощій» висунуто кілька версій.

  • Згідно з першою, слово «кощій» походить від дав.-рус. костити («поганити», «бруднити», «паплюжити», «сквернити»), яке пов'язане з прасл. *kostь («гидота» — з первісного значення «труп», «падло»). Пор. укр. костити («брудно лаяти»), рос. кощун («блюзнір»), кощунство («блюзнірство»), кащёнок («мерзотник»), біл. касціць («випорожнятися»). Тобто, «Кощій» — «паплюжник», «осквернитель», що узгоджується з його казковим образом викрадача та мучителя прекрасних дівчат[3].
  • Згідно з другою, імена «Кощій» та «Костій» пов'язуються зі словами «кощавий», «кістка». Закінчення -ій при іменниковому корені слова позначає рясність, велику кількість: «губій», «чубій» тощо[1]. Проте, прибічники першої версії припускають, що подібне значення є вторинним, викликаним пізнішим перетлумаченням незрозумілого слова «кощій»[3]. Прихильники ж теорії значення «кістлявий» відслідковують протилежний процес деетимологізації з поширенням слова зі заходу на схід: від Kościej в польських та Костій в українських казках до Кош та Кот в російських народних казках.[1]
  • Згідно з третьою версією, слово «кощій» тюркського походження: від слова košci («раб», «невільник», «отрок»)[3][4].

Фабула
Кощій Безсмертний на картині Віктора Васнецова.

Душа або безпосередньо смерть Костія захована в яйці, яке в качці, яка знаходиться в зайці чи одразу у гнізді на дубі; заєць, в свою чергу, у скрині, що також розташовується на дубі. Наявність скрині та зайця характерна для російської версії.

В російських казках вкрадена красуня вивідує Кощіїв секрет та розповідає його героєві, а той знаходить яйце, Кощій гине. В українських казках сам герой захоплює доньок Костія.

До хрещення Русі

До хрещення Русі у східнослов'янських волхвів, боянів пісні на духовну тему називалися кощунами, ще у XI–XII ст. книжники перекладали грецьке слово грец. Μύθος (міф) слов'янським словом «кощуна». Кощуни виконувалися і як плачі на тризнах, і як космогонічні міфи, і як священні тексти. Тому мандрівних піснярів і називали волхвами-кощунниками. Звідти й пішло слово кощунствувати. Ці твори християнські служителі вважали крамольними, забороненими, в наслідок чого в християнську еру це слово набуло негативного значення, — «оскверняти святиню». Вірогідно, що Кощій Безсмертний, насправді був кощуном-піснярем. Можливо, що це була реальна особа, такий собі затятий язичник, який за допомогою магії доволі довго жив. Пізніше волхви буцімто трансформувалися на кобзарів.[джерело?]

Драгоманов сполучив з ним пізніший образ «Шолудивого Боняка», фантастичний образ смерті, безтілесного[джерело?] кістяка, що зв'язався, мабуть, за етимологією слова (кощій — костій — кістяк).

У казковому образі Кощія дослідників особливо цікавила його душа, захована в яйці, що лежить в скрині, у дереві: мотив широко розповсюджений і аналогічний з відомою староєгипетською казкою про двох братів, де серце одного сховане в цвіті акації. Цей цікавий мотив приходить у нас і у інших народів в різних комбінаціях — напр.: душа царівни в яйці, захованому в дереві, осокорі, — коли його відти викрали, царівна вмерла.

Див. також

Примітки
  1. П. Кузьмичевскій. ШОЛУДИВЫЙ БУНЯКА ВЪ УКРАИНСКИХЪ НАРОДНЫХЪ СКАЗАНІЯХЪ.
  2. Семантико-функціональні особливості називання Костія Бездушного в українських народних чарівних казках (у записах ХІХ ст.) // Семантика мови і тексту : Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції. — Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. — С. 522-524.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Боги древних славян.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.