Крилов Микола Митрофанович

Микола Митрофанович Крилов (рос. Николай Митрофанович Крылов; 17 (29) листопада 1879(18791129), Петербург, Російська імперія 11 травня 1955, Москва, СРСР) український математик, механік. Професор (1912), доктор математики (1917), академік ВУАН (1922), член-кореспондент АН СРСР (1928), академік АН СРСР (1929), заслужений діяч науки УРСР (1939); дійсний члени НТШ (1927).

Микола Митрофанович Крилов
Ім'я при народженні рос. Николай Митрофанович Крылов
Народився 17 (29) листопада 1879(1879-11-29)
Петербург
Помер 11 травня 1955(1955-05-11) (75 років)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Місце проживання Петербург,Крим,Київ, Москва
Країна Російська імперія
УРСР
 СРСР
Діяльність математик, фізик, викладач університету
Alma mater Санкт-Петербурзький гірничий інститут (1904)[1], Паризький університет (1908)[1], Пізанський університет (1910)[1] і Київський Володимирський кадетський корпус (1889)
Галузь математика, математична фізика, механіка
Заклад Академія наук СРСР, Санкт-Петербурзький гірничий інститут[2] і ТНУ[2]
Звання академік ВУАН
академік АН СРСР
Науковий керівник Довбня Іван Петровичd[3]
Аспіранти, докторанти Боголюбов Микола Миколайович
Членство НАН України, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Відомий завдяки: заклав основи нелінійної механіки
Теорема Крилова-Боголюбова
Нагороди

Життєпис

Народився в м. Санкт-Петербург у сім'ї сенатського чиновника. Виріс у родовому маєтку батька в с. Ковганівка (нині село Брусилівського району Житомирської області).

1889 був зарахований до Київського кадетського корпусу.

По закінченні навчання в ньому 1897 подав прохання на ім'я ректора Київського ун-ту зарахувати його вільним слухачем фізико-математичного факультету. Однак йому було відмовлено через те, що він не пройшов курсу вивчення класичних мов (їх не викладали в кадетському корпусі).

1897 року вступив до Петербурзького гірничого інституту.

Бувши студентом інституту, М. М. Крилов отримав премію ім. Г. А. Тіме за студентську роботу з математики. По закінченні навчання 1902 за рекомендацією професора І. П. Долбні був залишений на кафедрі вищої математики для підготовки до звання професора.

Цього ж року поїхав за кордон для поглиблення своїх знань і налагодження наукових зв'язків із західноєвропейськими колегами. В Італії опублікував свою першу працю.

1910 повернувся на Батьківщину. Деякий час, згідно з даними краєзнавців м. Брусилів, проживав у родинному маєтку в Ковганівці, завершив тут написання праці «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4-го порядка, и о разложении по полиномам Якоби» (Киев, 1911), за яку 1911 йому було присвоєно наукове звання ад'юнкт-професора Гірничого ін-ту по кафедрі математики.

З 1911 року почав читати лекції в інституті.

1912 — обраний професором Петербурзького гірничого ін-ту.

1914 опублікував курс лекцій з диференціального та інтегрального обчислювання.

1915 захворів на туберкульоз і поїхав на лікування до Криму. Став ініціатором відкриття в Криму філіалу Київського університету, в якому могли б навчатися хворі студенти (згодом ця ідея була підтримана проф. Д. О. Граве, і 1918 такий філіал було створено).

1917 Київський ун-т присвоїв йому вчений ступінь доктора математики honoris causa за обґрунтування ним методу Рітца (Application of the method of W.Ritz to a system of differentiaequations. «Известия РАН», 1917, 11, № 8; Sur les generalisations de la methode de Walter Ritz. «С. r. Acad. sci.», Paris, 1917, № 164).

Невдовзі потому почав працювати в Лівадії в Таврійському філіалі Київського університету.

Після окупації Криму військами Антанти філіал було переведено до м. Сімферополь і Крилов став професором, завідувачем кафедри математики Кримського (Таврійського) університету.

Друкувався в журналі «Записки математического кабинета Таврического университета» (тут побачили світ понад 20 його праць).

02.01.1922 його обрали дійсним членом ВУАН і він переїхав до Києва, очолив кафедру математичної фізики Інституту будівельної механіки ВУАН.

1923 одним з його учнів став М. Боголюбов.

Не раз виїздив за кордон, брав участь у роботі наукових конференцій і конгресів, читав лекції в наукових установах.

1924 взяв участь у роботі Міжнародного математичного конгресу в м. Торонто (Канада).

1926 читав лекції в Італії: спочатку в Неаполітанській АН і в Неаполітанському університеті, потім — у математичному інституті Болонського університету.

1927 читав лекції у Франції в Паризькому математичному товаристві й Паризькій АН, потім у Португалії — в Коїмбрському університеті (ще 1924 був обраний членом-кореспондентом Коїмбрської АН), а потім знову у Франції — у Страсбурзькому університеті.

1928 був обраний чл.-кор. АН СРСР й у вересні цього ж року брав участь у Міжнародному математичному конгресі в Болоньї (Італія).

У різні роки був обраний почесним членом:

Від 1930 разом з М.Боголюбовим розробляв асимптотичну теорію нелінійних коливань, створив з ним новий науковий напрям — нелінійну механіку, займався впровадженням теорії нелінійних коливань у практику. Кілька цих досліджень були з успіхом застосовані в різних галузях науки й техніки.

У роки радянсько-німецької війни 1941–1945 був спочатку евакуйований до Харкова, а потім до Уфи.

1943 переїхав до Москви. У нього загострилася давня легенева хвороба, він почав втрачати зір, однак продовжував працювати.

Загалом опублікував 185 наукових праць, переважно присвячених мат. фізиці, варіаційному та операційному численню.

Нагороджений 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1945), орденом Леніна (1949).

Помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

1964 президія АН УРСР на честь М. М. Крилова встановила премію його імені за видатні наукові роботи в галузі нелінійної механіки та прикладної математики.

Згідно з генеалогічними математичними розвідками Американського математичного товариства має 568 послідовників

Цікаві моменти біографії

Життя та наукова праця М. М. Крилова були тісно пов´язані з Брусилівщиною, Житомирської області. В селі Ковганівка був родинний маєток вченого, тут у грудні 1910 року він закінчив наукову працю «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4 порядка и о разложении по полиномам Якоби» з присвятою своїй матері. За цю роботу в 1911 році йому було присвоєно науковий ступінь ад'юнкта. Трохи пізніше в серпні 1915 року, тут же, в Ковганівці він написав наукову роботу «О минимальной задаче в теории дифференциальных уравнений колебаний упругого неоднородного стержня».

Праці

  • Избранные труды, т. 1—3. К., 1961.

Див. також

Примітки

Джерела

  • Боголюбов М. М. Микола Митрофанович Крилов: До 35-річчя науково-педагогічної діяльності. «Вісті АН УРСР», 1940, № 1;
  • Боголюбов Н. Н. Николай Митрофанович Крылов: Краткий очерк жизни и научной деятельности. В кн.: Крылов Н. М. Избранные труды, т. 1. К., 1961;
  • Бородин А. И., Бугай А. С. Биографический словарь деятелей в области математики. К., 1973;
  • Митропольский Ю. А. Николай Митрофанович Крылов: К 100-летию со дня рождения. «Украинский математический журнал», 1979, т. 31, № 6;
  • Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 253—254. — 50 000 прим. (рос.)
  • Дудченко С. В. Биобиблиографический указатель «Великие ученые». «Культура народов Причерноморья», 2006, № 87;

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.