Кручина Віктор Павлович
Віктор Павлович Кручина (17 жовтня 1971, м. Херсон — 16 жовтня 2015, м. Київ) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Тренер й театральний педагог з основ театральних дисциплін. Актор київських театрів «Візаві» та «Золоті ворота». Володар премії за кращу режисуру «Тернопільські театральні вечори» (2006)[1][2].
Кручина Віктор Павлович | |
---|---|
Дата народження | 17 жовтня 1971 |
Місце народження | Херсон, Українська РСР, СРСР |
Дата смерті | 16 жовтня 2015 (43 роки) |
Місце смерті | Київ, Україна |
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Професія | актор |
IMDb | ID 7661626 |
Життєпис
Віктор Кручина народився 17 жовтня 1971 року у місті Херсон.
Херсонське училище культури закінчив у 1994 році за спеціальністю «режисер театрального колективу» (майстерня заслуженого діяча мистецтв України Ольги Каганової).
У 1998-у році закінчив КДІТМ ім. Карпенко-Карого за фахом «актор драматичного театру і кіно» (майстерня Юрія Мажуги), згодом, у 2003-у — цей самий виш за фахом «режисер драматичного театру» (майстерня Едуарда Митницького).
Актор київських театрів «Візаві» та «Золоті ворота», кінематографа. Театральний педагог з основ театральних дисциплін (акторська майстерність, сценічна мова, сценічний рух, пластика)[3]. Серед вихованців — актори столичних та регіональних театрів[4].
Працював на регіональних і київських радіостанціях: ОДТРК «Скіфія» (Херсон, 1993—1994 роки), НРКУ ТВО ВСРУ (Київ, 2006—2013 роки).
Помер 16 жовтня 2015 року у Києві за день до свого 44-го дня народження[5].
Роботи у театрі
Акторські роботи
- Херсонський ТЮГ
- «Пастка для самотніх чоловіків» за п'єсою Робера Тома — Даніель
- «Між небом і землею…» Юрія Щекочихіна — Дімка
- «Дорога Олена Сергіївна» Людмили Разумовської — Володя
- «Влада темряви» за п'єсою Льва Толстого — Микита
- «Чайка» за п'єсою» Антона Чехова — Костянтин Гаврилович Треплєв
- «Лісова пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки — Лукаш
- Київський театр «Візаві»
- «Леді Макбет Мценського повіту» за повістю Миколи Лєскова — Сергій
- «Ангел-охоронець» за роман Франсуази Саган — Льюїс
- «Майстер і Маргарита» за романов Михайла Булгакова — Єшуа / Майстер
- «Поцілунок імператриці» Т. Морозова; режисер Євгенія Морозова — Олексій Орлов[8]
- «Сімейна пара бажає познайомитись» Т. Морозова — Вадик
- Київський театр «Бенефіс»
- «Лісова пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки — Лукаш
- «Азалія» Іва Жаміак — Давид
- Інші театри
- «Рогатка» Миколи Коляди — Антон (Київська експериментальна театральна лабораторія Володимира Федорова)
- «Ясновидяща» Григорія Квітка-Основ'яненко — Федул Петрович (Навчальний театр КДІТМ ім. Карпенка-Карого)
- «Евридика» за п'єсою Жана Ануй — Матіас (Київський театр «Золоті ворота»)
Режисерські постановки
- 2006 — «Влада темряви» за п'єсою Льва Толстого[9]
- 2006 — «100 єн за послугу» Б. Мінору (спектакль-учасник театральних «Українських днів у Японії» у листопадв 2006, Токіо)[10]
- 2007 — «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва (Театр на Великій Морській, м. Севастополь)[11]
- «Азалія» Іва Жаміака
- «Алексеєв і тіні» Марії Арбатової
- «Валентин і Валентина» Михайла Рощина
- «Де твої 17 років» В. Петранюка
- «Дорога Олена Сергіївна» Людмили Разумовської
- «Дурисвітка» Марка Кропивницького
- «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері
- «Місяць у селі» Івана Тургенєва
- «Руда п'єса» Ксенії Драгунської
- «Скрипка» Юрія Покальчука
- «Трикутні вуха» М. Красногорова
Фільмографія
- 2001 — Молитва за гетьмана Мазепу — Левенгаупт, генерал (в титрах не вказаний)
- 2001 — Таємниці Києво-Печерської Лаври (документальний) — ведучий
- 2004 — Легенда про Кощея, або В пошуках тридесятого царства — Симаргл
- 2006 — Богдан-Зиновій Хмельницький — Ярема Вишневецький, князь[12]
- 2006 — Золоті хлопці-2 — епізод
- 2006 — Утьосов. Пісня довжиною у життя (1-а серія) — скрипаль, що постраждав від погрому
- 2007 — Вбити змія — Павло Манько
- 2011 — Повернення Мухтара—7 — актор кукольного театру
- 5-а серія «Як написати бестселер» — Шпилькін
- 35-а серія «Бережись Бармалея» — Анатолій Ларіонов
- 2011 — Доярка з Хацапетівки—3 — епізод
- 2011 — Екстрасенси-детективи (11-а серія) — Грабар
- 2011 — Зіркова сторожа — кіборг
- 2012 — Повернення Мухтара—8 (10-а серія «Таємничий незнайомець») — Віктор Хохлов
- 2012 — Жіночий лікар (25-а серія «Ближче до природи»)
- 2014 — Тільки не відпускай мене — Микола Олександрович, палатний лікар
- 2015 — Вирок ідеальної пари — Костя
Телебачення, реклама, аудіозаписи
- Рекламний ролик Nestle Gold Chocolate — Художник
- Літературні читання в рубриці «Книжкова шафа». Олександр Довженко Щоденники: уривки[13]
Визнання і нагороди
- 2006 — Премія за кращу режисуру на фестивалі «Тернопільські театральні вечори» (спектакль «Влада темряви»).
- 2008 — Приз за кращу чоловічу роль другого плану на Міжнародному кінофестивалі «Бригантина» (Бердянськ) за роль князя Вишневецького у фільмі режисера Миколи Мащенка «Богдан-Зиновій Хмельницький»[14].
Примітки
- Віктор Кручина на сайте platfor.ma (укр.)
- Виктор Кручина на сайте ACMODASI
- Вільна школа акторської майстерності в Києві (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
- Гриф. Творческая гостиная. Звёзды театра
- Пішов із життя Віктор Кручина
- Олеся ШТЕФАН (14 ноября 2014). От светлячков — до самых звезд (рос.). Портал «Херсон». Процитовано 22 жовтня 2015.
- Елена МАЛЯРЕНКО (4 мая 2016). Ірен херсонська — Ірена київська (укр.). Любимый Херсон». Процитовано 12 листопада 2017.
- «Поцілунок імператриці» Т.Морозова і В.Кручина
- Сучасний погляд на Толстого
- Наталія МОРОЗОВА «Подорож вітчизняної Мельпомени до країни Сонця, що сходить (Український театр у м. Токіо)» Г-та конгресу літераторів України «Література та життя», 2006
- Тамара ДЬЯЧЕНКО (2007). К нам снова едет ревизор!.. (рос.). Флот України № 40. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 жовтня 2015.
- Сначала водка, потом — кино (рос.). Г-та «Сьогодні» №131 (1179). 15 червня 2002. Процитовано 17 жовтня 2015.
- Олександр Довженко. Щоденники: уривки («Книжкова шафа») (укр.)
- Анна ШЕСТАК (12 сентября 2008). Свободное плавание (рос.). Бульвар Гордона. Процитовано 17 жовтня 2015.