Культура лійчастого посуду

Датується 4300-2800 роками до н.е.

Пам’ятки синхронізують із ранньою фазою Трипілля СІ. Трипільський посуд та жіночі статуетки знайдено на базових поселеннях лійчасто-посудної культури, а лійчастий посуд — у селищах Трипілля.

Фінал культури лійчастих келихів пов’язують з приходом носіїв культури кулястих амфор.

Лійчасто-посудна культура сформувалася у нижній Ельби та средній течії Вісли на місцевій неолітичній основі, за сильних південних впливів.

Була поширена від узбережжя Балтики до Чехії та Словаччини й від Голландії до Волині. Включала території сучасної Данії, Південної Швеції, Нідерландів, Німеччини, Чехії, Словаччини, Польщі, Волині.

Носії лійчастопосудної культури зрештою витіснили трипільців із Верхньої Наддністрянщини.

Виділена на початку 20 сторіччя; названа за типовою формою кераміки — кубку з лійкоподібною шийкою. пам'ятки її мали характерну форму посуду з лійчастою шийкою дістали умовну назву культури лійчастого посуду.

Важливими ознаками лійчасто-посудної культури є мегалітичні спорудження й курганні насипи.

Культура лійчастого посуду відома в основному по похованнях —

• у простих земляних могилах,
• у кам'яних ящиках — цистах,
• у довгих курганах із трикутною кам'яною обкладкою,
• у дольменах під круглими або прямокутними курганами,
• у коридороподібних гробницях.

Основний поховальний ритуал — випростані поховання на фунтових цвинтарях та під могилами.

Культура лійчастого посуду утворює ряд локальних груп, кожна з яких до певного ступеня слідує власній лінії розвитку.

• У Данії пам'ятники типу дюссів будувалися наприкінці раннього неоліту («С»), деякі імпортні предмети з міді виявляють контакти з більш прогресивними культурами Центральної Європи. Торгівля розширюється на наступному етапі, ознаменованому появою коридорних гробниць та контактами з культурами одиночних поховань. Кінець данського неоліту наступає з розвитком місцевої металевої індустрії близько 1800—1600 рр. до Р. Х..
• У Нідерландах місцевим еквівалентом коридорної гробниці є гунебед. У Нідерландах до 2400 р. до н. е. затвердився локальний варіант культурами одиночних поховань (кубки із потовщеним дном), що знаменує кінець культури лійчастого посуду у чистому виді, хоча гібрид культури продовжував існувати до 1900 р. до н. е. (Анло, Баркер).
• У Польщі культура лійчастого посуду характеризувалася періодом куявських могил.

Періодизація лійчасто-посудної культури розроблена на данському матеріалі. Виділено періоди:

• раннього неоліту (дольмени);
• середнього неоліту (могили з коридором);
• пізнього неоліту (цисти).

Основні види кераміки:

• келих з лійкоподібною шийкою,
• кубок з вушками на плічках,
• сулія з комірцем.

Характерний інвентар:

• крем'яні оббиті й поліровані сокири-тесла,
• кинджали й кам'яні поліровані бойові сокири.

Племена цієї культури різко відрізнялися від сусідніх пізньотрипільських племен. Вони належали до одного з найбільших енеолітичних племінних об'єднань Центральної Європи.

На території сучасної України населення цієї культури зазвичай обирало для своїх поселень місця, зручні для захисту від можливих нападів чужинців. Для більшої безпеки свої периферійні поселення вздовж Західного Бугу вони обносили ровами та валами.

Представники цієї культури могли бути носіями гаплогрупи I[1]. Близько 35 % жителів карпато-галицького регіону є носіями згаданої гаплогрупи та різних її розгалужень.

Краще досліджені поселення Зимно, Малі Грибовичі, Лежниця, Вінники, Тадані.

Переважає високе розташування поселень на мисах та вершинах Розточчя.

Забудова складалася із наземних жител, що мали заглиблену частину. Ймовірно, для зберігання зерна заглиблені частини жител мали іноді випалене дно.

Плетені стіни обмащували глиною.

Житла обігрівалися округлими глинобитними печами на дерев'яному каркасі.

Основними галузями господарства племен культури лійчастого посуду були землеробство та скотарство. Як і у трипільських племен, землеробство у них велося з використанням рала та тяглової сили. Незаперечним доказом використання худоби у господарстві є знахідки на поселеннях цих племен багатьох кісток волів, а також скульптурного зображення спарених в ярмі волів.

Для зберігання збіжжя на поселеннях викопувалися спеціальні зернові ями, стіни яких випалювалися.

Мисливство та рибальство мало допоміжне значення.

Асортимент виробничого та побутового інвентаря племен культури лійчастого посуду майже тотожний з пізньотрипільським, що пояснюється однотипністю господарської діяльності.

• 
  Archaeological state museum Schleswig-Holstein, Gottorf Castle
• 
  Archaeological state museum Schleswig-Holstein, Gottorf Castle
• 
  Archaeological state museum Schleswig-Holstein, Gottorf Castle
• 
  Archaeological state museum Schleswig-Holstein, Gottorf Castle
• 
  Early neolithic mug, Fischbeker Heide, Germany.
• 
  various artefacts including a stone axe and copper necklace
• 
  disc-shaped mace heads
• 
• 
  Plan of the "oval dolmen" in Bogø and drawing of the grave goods. A. P. Madsen 1896.
• 
  Plan of the "round dolmen" in Hjortegårdene and drawing of the burial and the grave goods, A. P. Madsen 1896
• 
  Plan of the collective burials or "passage grave" in Uggerslev. A. P. Madsen 1896
• 
  Dolmen in Harhoog
• 
  Round dolmen in Gribskov
• 
  Dolmen in North Zealand
• 
  Oval or Long dolmen near Korsør
• 
  Passage grave at Hulehøj on the island of Bogø
• 
  Klekkende Høj, Denmark, приблизно 3500-2800 BC
• 
  Klekkende Høj, interior
• 
  Dolmen in Mols, Denmark
• 
  Dolmen at Borger in Netherlands
• 
  Dolmen in Lancken-Granitz
• 
  Tustrup jaettestue passage grave in Denmark
• 
  Model of the Denghoog passage grave in Denmark
• 
  Denhoog passage grave interior
• 
  Model of a Funnelbeaker culture house, Germany. Bomann-Museum
• 
  Reconstruction of a Funnelbeaker culture house

• Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар, В. В. Отрощенко, К. Бунятян, Р. В. Терпиловський; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005. — 504 с. 966-06-0394-0.
• О. Г. Корвін-Піотровський, Л. Г. Мацкевий. Лійчастого посуду культура // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 208. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• А. М. Гавінський. Лійчастого посуду культура // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.