Кумкват

Плоди кумквата

Плоди кумквата

На вигляд плоди кумквата нагадують мініатюрні овальні апельсини розміром від 3 до 5 сантиметрів у довжину і від 2 до 4 сантиметрів завширшки.

Вони родять на вічнозелених чагарниках або деревах, висота яких сягає 2,5-4,5 метри. Листя темно-зелене глянцеве, а квітки білі. Залежно від розміру, дерево кумквата може давати сотні або навіть тисячі плодів щороку.

Рослина родом з Південної Азії та Азійсько-Тихоокеанського регіону. Найбільш ранні посилання на історичні кумквати з'являється в літературі Китаю в 12 столітті. Рослина давно культивується в Японії, Тайвані, на Філіппінах і в Південно-Східній Азії. Кумквати були завезені в Європу в 1846 році Робертом Форчуном, колекціонером Лондонського садівничого товариства, і незабаром після цього в Північну Америку.

Плід кумквата за смаком нагадує мандарин з легкою кислинкою, їстівний повністю, з солодкою шкіркою (щоправда, шкірка може викликати подразнення нирок). У природі трапляються кілька видів кумквата, що розрізняються формою плоду. Кумкват вживають як у сирому, так і у переробленому вигляді (цукати, варення, мармелад).

Кумкват рідко вирощується з насіння, оскільки у нього слабка коренева система. У Китаї та Японії для розмноження рослини роблять щеплення до понціруса трилисного (Poncirus trifoliata). Часто вирощується як кімнатна рослина.

Кумкват культивують у Китаї, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, у Південній Європі (особливо на грецькому острові Корфу) і на півдні США (особливо на Флориді).

Нині виділяється шість видів кумквата:

• Гонконзький кумкват (Fortunella hindsii)
• Малайський кумкват (Fortunella polyandra)
• Марум кумкват (Fortunella japonica)
• Мейв кумкват (Fortunella crassifolia)
• Нагамі кумкват (Fortunella margarita)
  • Нордман нагамі — різновид нагамі кумкват
  • Ряболистий кумкват — різновид нагамі кумкват
• Фукушімі кумкват (Fortunella obovata)

Також відомі гібриди:

• Ічангкват (Citrus ichangensis x Fortunella sp.) — лимон Ічанський та кумкват
• Каламондин (Citrus reticulata x Fortunella margarita) — мандарин та нагамі кумкват
• Кумандарін (Citrus reticulata x Fortunella sp.) — мандарин та кумкват
• Лаймкват (Citrus aurantiifolia x Fortunella sp.) — лайм і кумкват
• Лемонкват (Citrus limon x Fortunella sp.) — лимон та кумкват
• Оранжекват (Citrus unshiu x (F. japonica x F. margarita)) — мандарин уншиу та кумкват
• Цітранжкват ( (C. sinensis x P. trifoliata) x Fortunella sp.) — цітранж та кумкват
• Цітрумкват (Poncirus trifoliata x Fortunella sp.) — тріфоліата та кумкват
• Kucle ( (C. deliciosa x C. salicifolia) x Fortunella margarita) — клементин та нагамі кумкват
• Procimequat ( (C. aurantiifolia x Fortunella sp.) x Fortunella hindsii) — лаймкват та гонконзький кумкват

Кумкват вирощується в Китаї, Південній Кореї, Північній Кореї, Тайвані, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, в Європі (зокрема, на Корфу, Греція), на півдні Пакистану і на півдні Сполучених Штатів (зокрема, Флорида, Луїзіана, Алабама) і в Каліфорнії. Вони набагато витриваліші, ніж інші цитрусові, як наприклад апельсини. Кумкват «нагамі» вимагає спекотного літа, починаючи від 25 °C до 38 °C, але може витримувати морози до близько −10 °C. Вони ростуть на чайних пагорбах провінції Хунань, Китай, де клімат надто холодний для інших цитрусових. Дерева також відрізняються від інших видів цитрусових тим, що вони вступають у настільки глибокий період зимового спокою, що залишаться в ньому ще протягом кількох тижнів після настання теплої погода без утворення нових пагонів або квітів. Незважаючи на їх здатність до виживання при низьких температурах, дерева ростуть краще і дають солодші плоди в більш теплих регіонах. Кумквати погано розмножуються насінням і тому їх розмножують вегетативним способом, використовуючи як підщепи інші цитрусові.

Ефірна олія зі шкірки кумквату містить велику частину аромату фруктів, і в основному складається з лімонену, що становить близько 93% від загальної кількості. Крім того, лімонен і альфа-пінен сприяють пряному аромату плодів. Карбонільні з'єднання складають більшу частину залишку, і вони відповідальні за більшу частину особливого аромату. Ці сполуки включають складні ефіри, такі як ізопропіловий пропаноат (1,8%) і ацетат терпінілу (1,26%); кетони, такі як карвон (0,175%), а також ряд альдегідів. Інші кисневмісні сполуки включають нерол (0,22%) і транс-ліналол оксид (0,15%). Сировина кумквату також є відмінним джерелом вітаміну С.

• кумкват — кімнатний апельсин — Як виростити кумкват (кінкан) у домашніх або тепличних умовах.
• Різновиди кумквата
• Гібриди кумкватов (англ.)
• Кумквати солоні (квашені) — Як готувати квашені кумквати.