Кундзіч Олексій Леонардович

Олексій Кундзіч
Народився	9 (22) квітня 1904; Павлівка
Помер	20 червня 1964 (60 років); Ялта
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, перекладач, перекладознавець
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів	українська
Роки активності	з 1926
Жанр	роман

~~|Lib=~~ ~~|Член КПРС?=~~

Кундзіч Олексій Леонардович (9 (22) квітня 1904(19040422), Павлівка — 20 червня 1964, Ялта) — український радянський письменник, перекладач і перекладознавець.

Біографія

Народився 9 (22 квітня) 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 1921–1925 роках — у Кам'янець-Подільськім інституті народної освіти. У 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк»[1]. Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.

Могила Олексія Кундзіча

Жив у Києві. Помер 20 червня 1964 року. Поховано в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Пам'ятник на похованні встановлено 1965 року, скульптор К. А. Кузнецов[2].

Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:

- «Дієзи в ключі!»,
- «Переклад і літературна мова»,
- «Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,
- «Питання залишається актуальними» та інші.

Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:

Переклав українською мовою роман «Війна і мир» Льва Толстого,[3] окремі твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова тощо.

меморіальна дошка

Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Кузнецов Ксанфий Андреевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950–1984. — 121 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, спр. 648. (рос.)
У виданнях перекладу «Війни і мир» 1950-х років прізвище вказане як Кундзич.
Захоплюючий Київ^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Ставицька Л. О. Кундзіч Олексій Леонардович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
Живий Олексій Кундзіч. — K., 1977. — 301 с.
Поліщук В. «Наше діло — ламати межі». «Слово і час», 1991, № 11.
Буженко Л. Шкіци до наукової біографії Олексія Кундзіча. Дитинство, вінницький та кам'янецький етапи життя // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 15. — С. 150–158.
«Кундзіча можна знищити безперешкодно…» // Цалик С. М., Селігей П. О. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — С. 280–297.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.