Кусама Яйої

Народилася у Мацумото, префектура Нагано, страждала галюцинаціями і нав'язливими думками з дитинства, часто суїцидального характеру.

На початку кар'єри почала покривати поверхні (стіни, підлогу, полотна, а потім повсякденні предмети та оголених асистентів) малюнком у горошок, що стало її фірмовим знаком. Великі поля горошку, або «мережі нескінченності», як називає їх авторка, взяті безпосередньо з власних галюцинацій.

Кусама вчилася всього близько року у Школі мистецтв і ремесел у Кіото в 1948. Покинула батьківщину і переїхала до Нью-Йорку, 1957. Кусама була дуже амбітною, використовувала своє становище неамериканської жінки та історію психічної хвороби, щоби створити яскравий публічний імідж. Під час перебування в США швидко завоювала репутацію лідерки авангардного руху.

Організувала події в Центральному парку і на Бруклінському мосту, часто з використанням оголеного тіла та як протест проти В'єтнамської війни, створювала величезні картини, відомі як «Infinity Net Paintings», що складалися з повторюваних маленьких точок фарби. Цей живопис добре сприйняв художник Дональд Джадд, який бачив в її роботі відображення естетики мінімалізму.

На початку 1960-х Кусама почала покривати предмети, такі як сходи, взуття та стільці, білими фалічними виступами. «Акумуляція N 2» (1962) являє собою диван, оббитий м'яким відростками з тканини, які виглядають абсурдними і загрозливими. Ці роботи були безпосередніше пов'язані з сексуальністю та ідентичністю, ніж живопис Кусами. Виступи, що покривають об'єкти, виглядали як пародія на фалічну владу.

Приблизно в цей самий час почала створювати інсталяції, що часто включають фалічні виступи, такі як «Infinity Mirror Room — Phalli's Field» (1965). Тут використано фірмовий горошок, щоб декорувати об'єкти, поміщені в дзеркальну кімнату, створюючи ілюзію нескінченного сюрреалістичного поля об'єктів.

Кусама також створювала колажі з фотографій цих об'єктів та інсталяцій, включаючи в них свої фотографії. Між 1967 і 1969 вона зосередилася на перформансах, що проводять із максимальною публічністю, зазвичай з використанням малюнка в горошок на тілах голих учасниць та учасників, як «Grand Orgy to Awaken the Dead» у Скульптурному саду Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку (1969). Ці роботи забезпечили Кусамі перебування в центрі уваги як художниці та неординарної особистості.

Під час перебування в Нью-Йорку творчість Кусами пов'язана як з мінімалізмом, так і з поп-артом, але ніколи не відносилась виразно до одного руху, оскільки постійно розвивалась. Кусама працювала дуже продуктивно, але не заробляла творчістю.

Повернулася до Японії через поганий стан здоров'я в 1973. Залишивши Нью-Йорк, була практично забута як художниця до кінця 1980-х і початку 1990-х, коли кілька ретроспектив відродили до неї міжнародний інтерес. Іншою поворотною точкою стала участь у Венеціанській бієнале у 1993, де представляла Японію.

Її мистецтво в цей час звертається до мотивів її ранніх скульптур, як «Shooting Stars» (1992), які поєднують фалічні виступи з сітчастою структурою. Ці пізні роботи розвинули театральність ранніх інсталяцій та перформансів, з використанням основних кольорів і точок.

Яйої Кусама виставлялася з Класом Олденбургом, Енді Ворголом, Джаспером Джонсом, представляла Японію на Венеціанській бієнале в 1993, 1998 і 1999, великі ретроспективи її робіт пройшли в США і Японії.

Сьогодні живе в психіатричній лікарні в Токіо, де продовжує створювати роботи із середини 1970-х. Її студія розташована поруч із госпіталем.

• Офіційний сайт Яйої Кусами
• Галерея Гагосяна
• Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк
• Paula Cooper Gallery
• Лекція Ірини Кулик «Яйої Кусама — Даніель Бюрен. Як все життя робити один твір, не повторюючись» у Музеї сучасного мистецтва «Гараж»