Кусумото Іне
Кусумото Іне (яп. 楠本 イネ, 31 травня 1827 – 27 серпня 1903; уроджена Сіймото Іне яп. 失本 稲) — японська лікарка. Була дочкою Кусумото Такі, куртизанки з Наґасакі, та німецького лікаря Філіпа Франца фон Зібольда, що працював на Дедзімі, острові яким було обмежено перебування іноземців під час довгого періоду самоізоляції Японії від світу. Іне також була відома як О-Іне й пізніше в своєму житті взяла ім'я Ітоку (伊篤). Японською її часто називають Оранда О-Іне («Нідерландська О-Іне») за її асоціацію з Дедзімою та її нідерландомовну західну освіту. Вона була першим лікарем західної медицини-жінкою в Японії.[2]
Кусумото Іне | |
---|---|
яп. 楠本イネ | |
Народилася |
31 травня 1827[1] Дедзіма, Dejima-machid, Наґасакі, Японія |
Померла |
26 серпня 1903[1] (76 років) Azabud, Район Мінато, Токіо, Японія |
Поховання | Kōtai-jid |
Країна | Японія |
Діяльність | лікарка, акушерка, гінекологиня |
Вчителі | Ishii Sōkend |
Батько | Філіп Франц фон Зібольд |
Брати, сестри | Heinrich von Sieboldd і Alexander von Sieboldd |
Діти | Takako Kusumotod |
Зібольда було прогнано з Японії 1829 року, але йому вдавалось забезпечувати Іне та її матір та організувати турботу про них з боку його студентів та товаришів. Репутація Іне виросла коли вона стала лікарем західної медицини, й вона здобула патронаж даймьо Дате Муненарі. Вона навчалась у різних частинах Японії під наставництвом різних вчителів, один з яких призвів до її вагітності, скоріше за все шляхом зґвалтування, що призвело до народження її єдиної доньки. Вона ніколи не виходила заміж. Оселилась у Токіо після того як країна завершила свою самоізоляцію, й брала участь в прийомі пологів однієї з коханок імператора Мейдзі 1873 року. Після смерті Іне стала суб'єктом багатьох романів, театральних вистав, коміксів та мюзиклів у Японії.
Життя та кар'єра
Раннє життя
Сіймото Іне народилась 31 травня 1827 року[lower-alpha 1] у місті Наґасакі.[3] Прізвище Сіймото походить від японського представлення[5] прізвища її німецького батька, лікаря Філіпа Франца фон Зібольда, що жив на Дедзімі, штучному острові поблизу Наґасакі, яким було обмежено торгівлю з іншими країнами в часи двостролітньої майже повної самоізоляції Японії від світу. Там він відігравав роль у впровадженні навичок західної медицини в Японії. Матір'ю Іне була Кусумото Такі,[lower-alpha 2] Юдзьо[lower-alpha 3] надіслано у 16 років з району задоволення Маруяма Наґасакі бути коханкою Зібольда 1823 року.[lower-alpha 4][8]
Іне жила з батьками на Дедзімі поки Зібольду не було заборонено перебувати в Японії[6] 22 жовтня 1829[9] за ніби то експортування інформації з обмеженим доступом незаконно отриманої від географа Такахасі Каґеясу.[6] Його було звинувачено в контрабанді об'єктів таких як мапи, що, як вірилось, могли потрапити до рук ворогів Японії, як-то Росії, що становила загрозу для північних кордонів Японії.[9] Такі та дворічній Іне не було дозволено покинути Японію;[lower-alpha 5][6] вони попрощались з ним з маленького човна в гавані при відбутті його корабля.[2] Такі незадовго після цього вийшла заміж за чоловіка на ім'я Васабуро.[lower-alpha 6][10]
Багатий Зібольд залишив Такі та Іне з запасами дорогого цукру для забезпечення їх потреб та організував нагляд своїх товаришів за ними. Він надіслав Іне книжки з нідерландської граматики, важливі для Західознавства тодішньої Японії, а його студенти докладались до її освіти. Історія сумнівної правдивості каже про те, що у віці 14 чи 15 років Іне втекала з одним з них, Ніномія Кейсаку, щоб вивчати медицину до володіння Увадзіма,[6] де її було поміщено під домашній арешт за причетність до справі Зібольда.[10]
Освіта та рання кар'єра
Медична підготовка Іне офіційно розпочалась 1845 року коли вона почала вивчати акушерство у володінні Окаяма під наставництвом іншого учня Зібольда, Ісій Сьокена,[lower-alpha 7][11] через знайомство Ніномія Кейсаку.[5] Вона обірвала своє навчання в Сьокеном 1851 коли він призвів до її вагітності.[11] Вона повернулась до Наґасакі, де 1852 року народила дочку, яку вона назвала Тада, що означає «вільна», що символізує що небеса подарували їй цю дитину «безкоштовно».[11] Розповідь Тади про життя її матері[11] входить до числа тих, що стверджують, що вагітність Іне стала була результатом зґвалтування її Сьокеном,[5] хоча надійні докази відсутні.[5] Іне треба було відбиватись від спроб Сьокена втрутитись у життя Тади.[11]
Іне продовжила своє навчання в Наґасакі під керівництвом Абе Роана.[lower-alpha 8][11] У 1854 вона лишила Таду зі своєю матір'ю й разом з Ніномія Кейсакувим племінником Місе Сюдзо відправилась навчатись під наставництвом Кейсаку в Увадзімі, даймьо якого, Дате Муненарі, з ентузіазмом просував заходознавство.[12] Після інсульту останнього 1856 року, Кейсаку повернувся до Наґасакі разом Іне та Сюдзо.[13]
1854 року самоізоляція Японії скінчилась й 1859 Наґасакі було відкрито як договірний порт, а нідерландці покинули Дедзіму й перемістились у консульство в Едо (сучасне Токіо). Зібольд отримав помилування й повернувся до Наґасакі[13] 4 серпня[lower-alpha 9] того року зі своїм тринадцятирічним сином Александром[10] від свого німецького шлюбу. Сюдзо став Зібольдовим студентом, перекладачем, особистим помічником та вчителем японської Александра.[13] Іне спершу жила в будинку свого батька, але їх відносини були напруженими, частково через її володіння нідерландською,[14] а частково через те, що Зібольд призвів до вагітності покоївки;[15] Незабаром Іне відселилась. Вона тісно співпрацювала з Сюдзо, що допомагав її спілкуванню завдяки його високому рівню володіння нідерландської.[14] Репутація її батька допомогла їй отримати своїх власних пацієнтів.[16] У квітні 1862 Зібольда знову змусили повернутись до Європи, й він більш не повертався до Японії.[2]
Іне продовжувала навчатись в нідерландських лікарів зі спільноти в Наґасакі, як то Йоганнес Лійдіус Катарінус Помпе ван Меердервоорт, котрий хвалив її навички з друку. Ван Меердервворт 1861 року за підтримки військового уряду створив перший госпіталь західної медицини та медичну школу в Японії, Наґасакі Йодзьосьо, у якому Іне навчалась у жіночому відділенні та асистувала при операціях.[16] Вона стала першою жінкою-свідком розтину людського трупу Японії, що проводився Ван Меердервоортом.[17]
Її репутація та зв'язки з західознавчою спільнотою здобули для Іне патронаж Дате Муненарі, чия прихильність також поширилась на її дочку, що тепер носила ім'я Такако.[18] Оскільки змішана німецько-японська кров могла призвести до дискримінації, завдяки Муненарі вона змінила ім'я на Кусумото Ітоку.[lower-alpha 10][5] Він виписав скромну рисову стипендію Іне, й вона мала служити в жіночій частині замку; вона була одним з трьох присутніх лікарів при пологах дружини Муненарі, Йосіко, 1867 року.[19] В Увадзімі в Іне була напружена практика, впродовж 1860-х вона часто їздила між Наґасакі та Увадзімою. Муненарі допоміг її батьку та Сюдзо коли їх було заарештовано 1861 року в Едо анти-іноземницькими силами.[18] Сюдзо було відпущено 1865 року, він повернувся до Увадзіми, де 1866 року одружився з Такако.[19]
Матір Іне померла 1869 року. Приблизно в цей час іно вивчала акушерство в Наґасакі з Антоніусом Бадуіном, піонером Оофоректомія там, та була взята до Національної медичної школи Токо в Токіо, яке нещодавно було перейменовано з Едо й куди переїхав імператор після його реставрації. Після інших переїздів Іно також оселилась в Токіо.[20] Там вона познайомилась з однокровним братом Такако Ісій Кендо,[lower-alpha 11] сином Ісій Сьокена. У Токіо вона також підтримувала контакт зі своїм однокровним братом Александром, що працював на Британську дипломатичну місію, та іншим однокровним братом Хайнрізом, що працював перекладачем на Австро-Угорську дипломатичну місію з 1869 року.[21]
Пізніша кар'єра та смерть
Кендо та Сюдзо успішно провели зустрічі в столиці, і 1873 року завдяки зв'язкам з Фукудзавою Юкіті та іншими західними дослідниками, вона опікувалось народженням дитини коханки імператора Мейдзі Хамуро Міцуко; дитина народилась мертвою, а Міцуко померла через 4 дні по тому. Іне отримала значну суму в 100 єн за свої зусилля.[21] 1876 року Сюдзо та Такако переїхали до Осаки, де Сюдзо працював у Осакському госпіталі. 1877 року він захворів та помер там.[22] Такако завагітніла від знайомого й народила сина 1879 року, Іне усиновила його як свого спадкоємця й назвала Сюдзо. Такако вийшла заміж за лікаря Ямавакі Тайсуке, з котрим вона мала ще трьох дітей перед своєю смертю 1886 року.[23]
Іне повернулась до Нагасакі, де 1884 року вона отримала ліцензію повитухи. 1889 року вона повернулась до Токіо, а 1895 року припинила працювати,[23] на цей час сім'я переїхала до будинку в західному стилі, який Гайнріх збудував у Адзабу.[22] Вона померла там 27 серпня 1903 року після того як з'їла прісноводного вугра та кавуна, що вважається що призвели до харчового отруєння.[24] Вона мала соціальну підтримку медичної та наукової спільноти західного стилю, високою повагою з боку її учнів та колег, а також фінансову підтримку її батька.[23]
Уважається що Іне мала світлу шкіру, дещо кучеряве коричневе волосся та блакитні очі.[5] Вона ніколи не була однуженою.[23] У пізній частині життя вона надавала перевагу не розкривати своє змішане походження.[15]
Спадок
Іне є головним персонажем романів Kashin (1972) Рьотаро Сіби та Вон Сіболд но мусуме Акіра Йосімури (1979; перекладена англійською 2016 року як Seibold's Daughter (2016)), телевізійних дорам Oranda no Ine («Іне з Голандії») 1970 року, Kashin 1977 року (на основі роману Сіби), а також О-Іне: Тіті но на ва Сіболд [lower-alpha 12] («О-Іне: Ім'я батька — Сіболд») у 2000.[25] Мюзикли засновані на житті Іне включають: Бакумацу Ґару: Докутору О-Іне Моноґатарі («Дівчина Бакумацу: Розповідь про лікаря О-Іне»),[lower-alpha 13] що відкрито в Ехіме 2012 року.[26]
Том написаний Хамада Кейко та ілюстрований Такасі Йоріміцу Ніхон де Хадзімете но Дзьой: Кусумото Іне («Перша лікарка Японії: Кусумото Іне»)[lower-alpha 14] вийшов 1992 року як частина Денкі: Нінґен ні Манабо («Біографія: Вчіться від людей»)[lower-alpha 15] — серії біографій для молоді.[27] Ілюстратор Макі Масакі адаптував історію Іне в форму коміксів Сіболд О-Іне 1995 року; Масакі зображує Іне з волоссям рудого відтінку та фокусує історію на силі волі Іне у спротиві випробуванням які їй довелось витримати як водночас жінці студенту-лікарю та ай но ко («дитині кохання»), принизливий термін для дітей змішаної раси.[28]
Примітки
- За японським календарем вона народилась в шостий день п'ятого місяця десятого року Бунсею.[3] Оголошення про її народження було зроблено наступного дня, вочевидь з офіційною метою для встановлення того, що вона народилась у борделі з яким була асоційована її матір в Наґасакі, а не на острові Десіма.[4]
- 楠本 滝 Кусумото Такі; також використовувала ім'я Сонооґі (其扇).
- Можливо Такі не працювала як куртизанка до призначення до Зібольда, який наполягав на незайманій дівчині зі страху заразитись сифілісом.[6] Офіційні папери Такі мають штамп куртизанки, що дозволяло їй доступ на Дейдзіму до Зібольда.[7] Зібольд розповів своїй матері що Такі походить з вельможної родини.[4]
- Куртизанки, надіслані на Дедзіму називались орандаюкі юдзьо, або «куртизанки що ходять до нідерланців», оскільки Дедзіма асоціювалась з торгівцями з Нідерландів.[8]
- Урядові укази забороняли міжрасовим дітям, а також повнокровним японцям покидати Японію; укази також зобов'язували іноземних батьків забезпечувати дітей фінансовою підтримкою та освітою.[4]
- 和三郎 Васабуро
- У той час таке учнівство типово тривало від семи до десяти років й включало обов'язки по догляду за будинком вчителя.[11]
- Абе Роан (阿部魯庵) вивчав західну медицину під наставництвом Абе Сюсуке.[11]
- Шостого дня сьомого місяця року Ансей за японським календарем[10]
- 楠本 伊篤 Кусумото Ітоку
- 石井謙道 Ісій Кендо, 1840—1882
- 『おいね 父の名はシーボルト』 О-Іне: Тіті но на ва Сіболд
- 『幕末ガール~ドクトル★おイネ物語』 Бакумацу Ґару: Докутору О-Іне Моноґатарі
- 日本ではじめての女医―楠本いね Ніхон де Хадзімете но Дзьой: Кусумото Іне
- 伝記 人間にまなぼう Денкі: Нінґен ні Манабо, «Біографія: Вчіться від людей»
Джерела
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1021242462 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Lambourne, 2005, с. 24.
- Nakamura, 2008, с. 200.
- Leupp, 2003, с. 121.
- Urabe, 2015, с. 2.
- Nakamura, 2008, с. 201.
- Lambourne, 2005, с. 20.
- Nakamura, 2008, с. 200–201.
- Lambourne, 2005, с. 22.
- Matsuda, 2007, с. 565.
- Nakamura, 2008, с. 202.
- Nakamura, 2008, с. 202–203.
- Nakamura, 2008, с. 203.
- Nakamura, 2008, с. 204.
- Hamilton, 2012, с. 26.
- Nakamura, 2008, с. 205.
- Lenz та Mae, 2013, с. 164.
- Nakamura, 2008, с. 206.
- Nakamura, 2008, с. 207.
- Nakamura, 2008, с. 207–208.
- Nakamura, 2008, с. 208.
- Nakamura, 2008, с. 208–209.
- Nakamura, 2008, с. 209.
- Tsubota, 1982, с. 95.
- Консорціум архівів Суйсін Ніхон Кякухон.
- Ehime Shimbun staff, 2013.
- Шаблон:Worldcat
- Rosenbaum, 2013, с. 114–115.
Друковані роботи
- Ehime Shimbun staff (18 березня 2013). O-Ine heimaku manjō hakushū "Bakumatsu Gāru" 8-man 3000-nin raijō Tōon-shi [O-Ine: Unanimous ovation for final performance of "Bakumatsu Girl", 83,000 in attendance in Tōon]. Ehime Shimbun. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2015. Проігноровано невідомий параметр
|script-title=
(довідка) - Hamilton, Walter (2012). Children of the Occupation: Japan's Untold Story. NewSouth Publishing. ISBN 978-1-74224-140-1.
- Lambourne, Lionel (2005). Japonisme: Cultural Crossings between Japan and the West. Phaidon. ISBN 978-0-7148-4105-2.
- Lenz, Ilse; Mae, Michiko (2013). Getrennte Welten, gemeinsame Moderne?: Geschlechterverhältnisse in Japan (German). Springer-Verlag. ISBN 978-3-322-91404-0.
- Leupp, Gary P. (2003). Interracial Intimacy in Japan: Western Men and Japanese Women, 1543–1900. A&C Black. ISBN 978-0-8264-6074-5.
- Matsuda, Makoto (2007). Katsute Kanehiro ni zaigaku shita kyōmi aru jinbutsu sono hitotsu: Siebold no sōzon Kusumoto Shūzō (PDF). Takaki Kanehiro no Shōgai [The Life of Takagi Kanehiro] (Japanese). Jikei University School of Medicine. с. 561–576. Проігноровано невідомий параметр
|script-chapter=
(довідка); Проігноровано невідомий параметр|script-title=
(довідка) - Nihon Kyakuhon Archives Suishin Consortium. Oine: Chichi no na wa Siebolt. Nihon Kyakuhon Archives Suishin Consortium. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 24 березня 2016. Проігноровано невідомий параметр
|script-title=
(довідка) - Nakamura, Ellen (2008). Working the Siebold Network: Kusumoto Ine and Western Learning in Nineteenth-Century Japan (PDF). Japanese Studies 28 (2): 197–211. ISSN 1469-9338. doi:10.1080/10371390802249172.
- Rosenbaum, Roman (2013). Manga and the Representation of Japanese History. Routledge. ISBN 978-0-415-69423-0.
- Tsubota, Itsuo, ред. (1982). Bakumatsu ishin no josei. [Women of the late-Edo and Meiji Restoration periods]. Nihon hakken jinbutsu shirīzu 6. Akatsuki Kyōiku Tosho. OCLC 25252060. Проігноровано невідомий параметр
|script-title=
(довідка) - Urabe, Mamoru (1 липня 2015). Kindai igaku wa sanfujin kara hajimatta (PDF). Kinmui News (Japanese) (Japan Association of Obstetricians and Gynecologists) (69): 1–4. Архів оригіналу за 2 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015. Проігноровано невідомий параметр
|script-title=
(довідка)
Подальше читання
- Fukui, Hidetoshi (1991). Kusumoto, Yoneyama ke shiryō ni miru Kusumoto Ine no ashiato [Traces of Kusumoto Ine in the Kusumoto and Yoneyama Family Documents]. Narutaki Kiyō (Siebold Kinenkan) (1). Проігноровано невідомий параметр
|script-title=
(довідка) - City of Seiyō, Aichi Prefecture, ред. (2014). Shīboruto no musume kusumoto ine no kokorozashi o tsugu: daiikkai seiyoshi oineshō jigyō kenshō sakubunshū josei ishi to joshi igakusei no yume. Gyōsei. ISBN 978-4-324-80070-6. OCLC 875129415. Проігноровано невідомий параметр
|script-title=
(довідка)