Кібартай
Кібартай (лит. Kybartai) — місто в Вілкавішкіському районі Маріямпольського повіту Литви. Розташований в 16 км на захід від міста Вілкавішкіс, на кордоні з Калінінградською областю Російської Федерації. Місто розташоване на правому березі річки Лепони, по якій проходить російсько-литовський кордон. Залізнична станція на лінії Каунас — Калінінград. У місті знаходяться пішохідний, автомобільний і залізничний прикордонні переходи Литва — Росія.
| Кібартай лит. Kybartai | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Кібартай | |||||
| Основні дані | |||||
| 54°38′ пн. ш. 22°45′ сх. д. | |||||
| Країна | Литва | ||||
| Регіон | Маріямпольський повіт | ||||
| Столиця для | Q9270434? (волость) | ||||
| Засновано | 1561 | ||||
| Перша згадка | 1561 | ||||
| Статус міста | 1856 | ||||
| Населення | 4 835 (2017) | ||||
| Висота НРМ | 70 м | ||||
| Часовий пояс | UTC+2, UTC+3 (Литва) | ||||
| GeoNames | 597729 | ||||
| Поштові індекси | LT-70065 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт | kybartai.lt | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
  Кібартай Кібартай (Литва) | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Кібартай у Вікісховищі | |||||
Наприкінці ХІХ — початку ХХ століть було одним з центрів руху Книгонош, культурній опозиції проти політики зросійщення литовського народу яку проводила влада Російської імперії. В пам'ять про це у місті встановлено пам'ятний знак.
Історія
Перша згадка відноситься до 1561 року. Під час третього поділу Речі Посполитої в 1795 році відійшов Пруссії і перебував в її складі до 1807 року. З 1807 року входив до складу Варшавського герцогства (протекторат Франції).
За підсумками Віденського конгресу, що проходив після закінчення війни з Наполеонівською Францією, Варшавське герцогство було скасовано, і в 1815 році Кібарти був включений до складу Російської імперії. У 1856 році Кібарти, розташований поблизу митного пункту Вержболово (сучасний Вірбаліс), отримав статус міста. Значне зростання міста відбувалося після 1861 року, коли була побудована гілка Петербург-Варшавської залізниці до прусського кордона. Залізнична станція «Вержболово», побудована близько Кібарти, була так названа за назвою сусіднього міста Вержболово.
Згідно переписом населення Російської імперії яке відбулося у 1897 році у посаді Кібарти Волковиського повіту, Сувальської губернії (Привісленські губернії) налічувалося 1 182 мешканця (531 чоловічої та 651 жіночої статі). У посаді були представники різних конфесій 139 православних, 223 римо-католиків, 272 протестанта та 533 юдея.
У 1919 році при утворенні Литовської Республіки Кібарти увійшов до її складу і був перейменований в Кібартай з підтвердженням статусу міста.
Кібартай був останнім містом Литви, де перебував президент Антанас Смятона 15 червня 1940 року перед еміграцією до Німеччини, під час подій першої окупації Литви СРСР.
З 1940 року в складі Литовської РСР (СРСР). Під час Другої світової війни місто залишено Червоною Армією 22 червня 1941 року. 18 жовтня 1944 року війська 3-го Білоруського фронту в ході Гумбиннен-Гольдапской наступальної операції зайняли Кібартай, у місті знову затвердилася радянська влада. У 1950—1959 роках місто було центром Кібартайського району.
З 1991 року входить до складу Литви.
У квітні 2001 року було утворено Кібартайское староство, до якого входить 39 сіл і місто Кібартай.
Символи міста
Герб Кібартай затверджений 24 листопада 1998 року указом президента Литовської Республіки за проектом художника Кястутіса Гвалди (Kestutis Gvalda).
Спорт
Один з перших футбольних клубів Литви — «Здоров'я» («Sveikata») був заснований в Кібартай в 1919 році.
Відомі люди
- Левітан Ісаак Ілліч (1860—1900) — російський живописець.
- Левітан Авель Ілліч (1859—1933) — російський живописець.
- Еміль Млинарський — польський диригент, скрипаль, композитор і музичний педагог.
- Альґімантас Любінскас — литовський футболіст, тренер національної збірної і політичний діяч.
- Сегенюк (Боярський) Олександр Іванович — діяч обновленського руху в Російській православній церкві.1933-1937 архієпископ Іванівський і Кінешемський. 1911—1914 роки настоятель Олександро-Невської церкви посаду Кібарти.
Населення
 | ||||||
| 1895 | 1923пер. | 1931 | 1939 | 1959пер. | 1970пер. | 1974 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2364 | 6300 | 6731 | 7337 | 6244 | 6435 | 6700 |
| 1976[1] | 1979пер. | 1989пер. | 2001пер. | 2011пер. | 2017 | - |
| 6800 | 6676 | 7064 | 6556 | 5631 | 4835 | - |
| ||||||
 | ||||||
Цікаве
- Храм святого Олександра Невського (вул. Басанавічяус, 19). Побудована в 1870 році.
- Костел Спаса євхаристичного, побудований у 1928 році, за проектом Вітаутаса Ландсбергіс-Земкалніса.
- Гімназія імені Донелайтіса
- У міському парку розташовано бюст Левітану, виконаний скульптором Бронюсом Вішняускасом.
- Пам'ятник присвячений книгоношам, борцям проти зросійщення литовського народу
Гімназія імені Донелайтіса
Храм святого Олександра Невського
Костел Спаса євхаристичного
Пам’ятник присвячений книгоношам
Див. також
Примітки
- Kazys Misius, Algimantas Miškinis ir kt. Kybartai. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 2 (Grūdas-Marvelės). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1986, 304 psl. (лит.)
Джерела
- Архангельский А.С., Архангельский В.А. Железнодорожные станции СССР. Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981. — Т. I. — 368 с.(рос.)
- Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — 403 с.(рос. дореф.)